Ѕ≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в: –айнер ћар≥¤ –≥льке
ƒвадц¤те стол≥тт¤ принесло людству не лише зло й найб≥льш≥ земн≥ трагед≥њ, але й спонукало до пошуку шл¤х≥в до втраченоњ гармон≥њ, до позитивних ц≥нностей. яскравий приклад такого пошуку - творч≥сть австр≥йського поета P. M. –≥льке. ѕоез≥¤ –≥льке, що в≥дкрила новий етап у розвитку поез≥њ Ївропейськоњ, ув≥брала в себе вс≥ етапи складного шл¤ху естетичних пошук≥в митц¤ - в≥д неоромантизму та ≥мпрес≥он≥зму через заглиблений у ф≥лософськ≥ та рел≥г≥йн≥ роздуми символ≥зм до "новоњ речевост≥" (стилю, що т¤ж≥Ї до конкретност≥ зображенн¤ ≥ прийшов на зм≥ну експрес≥он≥стському пафосу та схематизму). Ќа творч≥сть –≥льке глибоко вплинули живопис, скульптура, арх≥тектура та музика. –айнер ћар≥¤ –≥льке народивс¤ 1875 року в ѕраз≥. ƒитинство та юн≥сть поета були затьмарен≥ перебуванн¤м в австр≥йськ≥й в≥йськов≥й школ≥ (1886-1891), про ¤ку в≥н все житт¤ згадував з≥ страхом ≥ в≥дразою. ” 1895 роц≥ поет вступив на ф≥лолог≥чний факультет ѕразького ун≥верситету, а п≥зн≥ше слухав лекц≥њ з ф≥лолог≥њ ≥ мистецтвознавства в ћюнхен≥ й Ѕерл≥н≥. ќсновою ≥ вих≥дним пунктом поетичноњ еволюц≥њ –≥льке була н≥мецька класична л≥тература. –азом з тим, в≥н активно засвоював ≥ синтезував досв≥д романських ≥ слов'¤нських культур. «в≥дси його спроби творити французькою ≥ рос≥йською мовами. ѕисати в≥рш≥ –≥льке почав рано, ≥ вже 1894 року вийшла його перша зб≥рка "∆итт¤ ≥ п≥сн≥". Ќаприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤ з'¤вл¤ютьс¤ наступн≥ книжки поета: "¬≥нчаний снами" (1896), "—в¤т-веч≥р" (1898) ≥ "ћен≥ на св¤то" (1900). –анн≥й –≥льке - переважно неоромантик ≥ ≥мпрес≥он≥ст. ” його в≥ршах в≥дтворюютьс¤ основн≥ мотиви романтичноњ поез≥њ першоњ половини XIX стол≥тт¤ - самотност≥, природи й коханн¤. –анн≥ в≥рш≥ –≥льке - це, ¤к правило, затьмарен≥ сумом коротк≥ ≥мпрес≥он≥стичн≥ замальовки з раптовою зм≥ною образ≥в, грою св≥тла й т≥н≥. —оц≥альну д≥йсн≥сть, що час в≥д часу прогл¤даЇтьс¤ в ранн≥х творах, –≥льке сприймаЇ узагальнено-романтично. ¬т≥ленн¤м незрозум≥лоњ, але кричущоњ несправедливост≥ житт¤ найчаст≥ше Ї м≥сто - злов≥сно-похмуре, майже мертве. ƒл¤ –≥льке сучасне м≥сто з його засилл¤м "мертвих речей", р≥зкими контрастами багатства й б≥дност≥ - незрозум≥ла аномал≥¤, нагромадженн¤ абсурду й страждань, злочин проти гармон≥њ й краси. —вободу диханн¤ в≥рш –≥льке знаходив поза м≥ською метушнею, в тихому спокоњ передм≥ст¤ з його садками, струмками, луками, л≥сами й перел≥сками. —тановленн¤ –≥льке-поета завершуЇтьс¤ на рубеж≥ XX стол≥тт¤, його творчу зр≥л≥сть засв≥дчують дв≥ знаменит≥ зб≥рки - " нига годин" (1901 - 1905) ≥ " нига картин" (1902, 1906). «наменну роль у по¤в≥ цих книжок в≥д≥грали мандр≥вки письменника –ос≥Їю, що в≥дбулис¤ в 1899 ≥ 1900 роках. ѕ≥д час першоњ недовгоњ подорож≥ (кв≥тень-травень 1899 року) в≥н побував у ћоскв≥ й ѕетербурз≥, де в основному знайомивс¤ з рос≥йською культурою. Ќайб≥льш хвилюючою под≥Їю в ћоскв≥ стали дл¤ –≥льке в≥дв≥дини Ћьва “олстого. ƒруга, тривал≥ша подорож, охоплювала весну й л≥то 1900 року. ѕоет продовжуЇ вивченн¤ рос≥йськоњ культури й знову, цього разу в ясн≥й ѕол¤н≥, в≥дв≥дуЇ “олстого. « ясноњ ѕол¤ни –≥льке њде в ”крањну ≥ на початку червн¤ 1900 року прибуваЇ до иЇва, де живе близько двох тижн≥в. ѕ≥сл¤ иЇва розпочалос¤ майже двом≥с¤чне паломництво –≥льке по ”крањн≥ й по ¬олз≥ - знайомство з народною, "глибинною –уссю", њњ особливим св≥тов≥дчуванн¤м, ¤ке вабило поета об≥ц¤нкою подолати "механ≥чн≥сть житт¤" ≥ в≥дчужен≥сть людини. ¬ирушивши ƒн≥пром "в край чудовоњ ”крањни", в≥н пливе до ременчука, а пот≥м поњздом њде до ѕолтави. «в≥дти - до навколишн≥х с≥л, щоб "природу ≥ людей зблизька побачити". ÷≥ враженн¤ в≥дбилис¤ у в≥ршах "¬ оц≥м сел≥ стоњть останн≥й д≥м...", " арл XII, король шведський, мчить по ”крањн≥", де бачимо характерне дл¤ –≥льке сприйн¤тт¤ украњнського пейзажу "п≥д знаком в≥чност≥", на тл≥ безмежного часу та простору. ќстанн≥м етапом украњнських мандр≥в поета був ’арк≥в, зв≥дки в≥н повернув на ¬олгу. –≥льке вивчав рос≥йську мову, захоплено читав класик≥в рос≥йськоњ л≥тератури й перекладав н≥мецькою мовою Ћермонтова, ƒостоЇвського, „ехова та ≥нших письменник≥в. « глибоким ≥нтересом ≥ любов'ю вивчав поет "давн≥ церкви й собори, в ¤ких багато старих картин ≥ дорогоц≥нних рел≥кв≥й". иЇво-ѕечерська лавра згадуЇтьс¤ в " низ≥ годин" у кол≥ безсмертних твор≥нь людства - ¬енец≥њ, –има, ‘лоренц≥њ, ѕ≥зи й “роњце-—ерг≥Ївоњ лаври. ” св≥домост≥ поета знову й знову постаЇ образ церкви ("церкви десь на сход≥"), ¤кий у поез≥њ "“и монастир √осподн≥х ран" ч≥тко прибираЇ форму иЇво-ѕечерськоњ лаври: –≥льке написав також два опов≥данн¤ з украњнського побуту - "як старий “имоф≥й умирав сп≥ваючи" та "ѕ≥сн¤ про ѕравду" (1900). ѕерсонаж≥в цих опов≥дань р≥днить любов до народноњ украњнськоњ п≥сн≥ - швець ѕетро ≥ старий “имоф≥й дбають, щоб п≥сн¤, в ¤к≥й живе душа народу, не вмерла. ѕриваблювала –≥льке й постать “. Ўевченка. ѕоет познайомивс¤ з творами обзар¤ в рос≥йських перекладах, а п≥д час мандр≥в ”крањною в≥дв≥дав його могилу в анев≥. ” ц≥лому ж подорож≥ 1899 та 1900 рок≥в стали дл¤ –≥льке важливим кроком у п≥знанн≥ слов'¤нського св≥ту, в освоЇнн≥ його духовних ≥ культурних ц≥нностей. —аме зустр≥ч з –ос≥Їю ≥ ”крањною стала дл¤ –≥льке тим поштовхом, ¤кий пробудив у ньому нове в≥дчутт¤ природи, реального св≥ту. ¬≥н в≥дчув себе причетним до глибинних джерел бутт¤, могутн≥х виток≥в стих≥йних творчих сил природи. ÷е та сама "жадоба реального", котра знайшла вираженн¤ в подальш≥й творчост≥ поета. —уть митц¤ - в нерозривному, повному й орган≥чному зв'¤зку з≥ св≥том ≥ речами,- проголошуЇ –≥льке у в≥рш≥ "—мерть поета": "“≥ люди, що живим поета знали,/ не в≥дали, ¤ким Їдиним в≥н / з≥ св≥том був: його лицем ставали /ц≥ води, гори, ниви цих долин". Ќове св≥тов≥дчуванн¤ –≥льке, ¤ке в≥н вважав "дарунком –ус≥", знайшло своЇ поетичне вираженн¤ у " низ≥ годин" (1901 -1905), ¤ка складаЇтьс¤ з трьох цикл≥в - " ниги чернечого житт¤", " ниги прощ" та " ниги убозтва ≥ смерт≥". ¬она написана в≥д ≥мен≥ "кињвського ченц¤" ¤к його молитовне зверненн¤ до Ѕога. ѕоет уже не т≥каЇ в≥д сусп≥льства, в≥д м≥ста в природу - в≥н ≥де туди св≥домо, в≥н природу "обожнюЇ", у н≥й в≥дкриваЇ ≥стину. ¬ласне "¤" в≥дчуваЇтьс¤ поетом ¤к орган≥чна частка живого космосу, що перебуваЇ у в≥чному становленн≥. "Ѕог" –≥льке - це житт¤, що пульсуЇ в речах та ≥стотах. Ѕожество стаЇ дл¤ поета символом, ¤ким позначаЇтьс¤ ц≥л≥сн≥сть св≥ту, неос¤жн≥сть природи, неск≥нченн≥сть людськоњ душ≥ - ≥ л≥ричне висловлюванн¤ стаЇ по-справжньому ф≥лософським. Ќапружен≥ пошуки Ѕога ("“ебе знаходжу всюди ≥ в усьому..."), в≥дчутт¤ непод≥льноњ Їдност≥ з ним пронизуЇ поетичн≥ р¤дки: "«гаси м≥й з≥р - ¤ все ж тебе знайду,/ «амкни м≥й слух - ¤ все ж тебе почую,/ ¤ ≥ без н≥г до тебе доман-друю,/ без уст тоб≥ об≥тницю складу". Ћ≥ричне д≥йство третього циклу " ниги годин" - " ниги про убозтво ≥ смерть" в≥дбуваЇтьс¤ в ѕариж≥, ¤кий уособлюЇ буржуазну цив≥л≥зац≥ю з њњ в≥дчужен≥стю ≥ дегуман≥зац≥Їю житт¤, але й цей св≥т, сповнений контраст≥в, виступаЇ об'Їктом бол≥сних переживань л≥ричного геро¤. " нига годин" сповнена витонченоњ музикальност≥, що нагадуЇ наймелод≥йн≥ш≥ в≥рш≥ ѕ. ¬ерлена. –≥льке вдаЇтьс¤ до р≥зних систем римуванн¤, створюЇ своЇр≥дн≥ музикально-поетичн≥ пер≥оди, наповнюЇ в≥рш≥ ал≥терац≥¤ми й асонансами. “а ¤кщо поез≥¤ ѕ. ¬ерлена под≥бна до камерноњ музики, то " нига годин" - це справжн¤ симфон≥¤ з≥ складним ф≥лософсько-л≥ричним зм≥стом. ” зб≥рц≥ " нига картин" (1902, 1906) твори за тематикою ≥ за стилем виразно под≥л¤ютьс¤ на к≥лька груп. ” де¤ких в≥ршах " ниги картин" - "“ой, що спогл¤даЇ", "“ой, що читаЇ", "ѕро фонтани" - Їдиною достойною формою людськоњ д≥¤льност≥ оголошено акт спогл¤данн¤, в ¤кому дос¤гаЇтьс¤ найвища реальн≥сть - стан гармон≥њ. –≥льке ≥ тут намагаЇтьс¤ повернути сучасникам почутт¤ сп≥льност≥, Їдност≥ св≥ту: " оли в≥д книги оч≥ в≥дведу ¤,- /як р≥дне й знане, все навкруг сприйму,/ Ѕо й зовн≥ - те, що у мен≥ ≥снуЇ /≤ тут, ≥ там немаЇ меж всьому". ѕ≥сл¤ " ниги картин" –≥льке здобув визначенн¤ "поета спогл¤данн¤". јле це спогл¤данн¤ не пасивне, у ньому - напружен≥ ф≥лософськ≥ роздуми, пошуки безпомилкового погл¤ду на реч≥. –≥льке можна назвати ≥ "поетом самотност≥". –озр≥знен≥сть людей, взаЇмна непроникн≥сть њхн≥х внутр≥шн≥х св≥т≥в - усе це т¤ж≥ло над поетом ≥ спричин¤ло йому б≥ль. ѕечаль, елег≥йний сум, в≥дчай - такою Ї пал≥тра в≥рш≥в –≥льке "про самотн≥сть". ” " низ≥ годин" та " низ≥ картин" орган≥чно поЇднуютьс¤ елементи р≥зних поетичних стил≥в: французького символ≥зму, "в≥денського" ≥мпрес≥он≥зму, неоромантизму. —тил≥стичне розмањтт¤ було ознакою ≥нтенсивноњ внутр≥шньоњ боротьби, творчих пошук≥в, намаганн¤ в≥днайти у в≥ршах т≥ духовн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ могли б протисто¤ти бездуховност≥ сусп≥льних в≥дносин. ўе на меж≥ XX стол≥тт¤ в –≥льке виникаЇ напружений ≥нтерес до художнього п≥знанн¤ ≥ в≥дтворенн¤ реального св≥ту. …ого "жадоба реального" знайшла стримане й концентроване вираженн¤ в книз≥ "Ќов≥ поез≥њ" (1907-1908), ¤ка вир≥зн¤Їтьс¤ одухотвореною предметн≥стю образ≥в, витонченою ≥ динам≥чною пластичн≥стю мови. ѕершор¤дну роль у цьому в≥д≥грало зближенн¤ –≥льке з французьким скульптором ќ. –оденом, ¤ке в≥дбулос¤ 1902 року в ѕариж≥. –≥льке де¤кий час нав≥ть був секретарем цього видатного митц¤. –оден дл¤ поета був вз≥рцем пластичного ви¤вленн¤ житт¤ в матер≥альних об'Їктах ≥ формах. ∆ити - це значить бачити св≥т у художн≥х образах. ÷ю ≥дею поет обірунтував у монограф≥њ про ќгюста –одена. Ќе випадково дл¤ –≥льке, л≥рика, сп≥вака "м≥нливих" душевних настроњв, ≥деалом пластичноњ довершеност≥ став саме –оден - скульптор, ¤кий прагнув подолати споконв≥чну статичн≥сть цього мистецтва. —кульптурн≥ твори –одена - майже завжди образи боротьби з нерухом≥стю, вони на наших очах немовби вив≥льн¤ютьс¤ з кам'¤них пут. ¬еликого значенн¤ набув дл¤ поета ≥ живопис ѕ. —езанна, ¤кий в≥н в≥дкрив дл¤ себе трохи згодом. —езанн прагнув малювати не т≥льки ту природу, ¤ку ми бачимо, але й ту, ¤ку ми п≥знаЇмо розумом, створювати синтетичний образ предмета й вс≥Їњ природи, що безпосередньо не в≥дкриваЇтьс¤ нашому оков≥. ≤нтенсивне в≥дчутт¤ живоњ сили св≥ту речей проймаЇ полотна —езанна, ≥ цим вони особливо приваблювали –≥льке. «а час≥в "Ќових поез≥й" в≥рш –≥льке стаЇ спок≥йним ≥ стриманим, майже суворим. «'¤вл¤ютьс¤ монументальн≥, вагом≥ образи (у них в≥дчуваЇтьс¤ ≥ стримана сила скульптур –одена, ≥ "рече-в≥сть" полотен —езанна). —воњм словом поет н≥би вступаЇ у змаганн¤ з майстрами пензл¤ ≥ р≥зц¤. –≥льке створюЇ "поез≥њ-реч≥", котр≥ ви¤вл¤ють "внутр≥шнЇ житт¤" реал≥й предметно-чуттЇвого св≥ту. ÷е своЇр≥дн≥ г≥мни людськ≥й здатност≥ вм≥стити в душу всю безмежн≥сть ¬сесв≥ту. ѕоет дл¤ –≥льке в цей пер≥од - творець "речей мистецтва", такий самий, ¤к ювел≥р, скульптор, живописець. ѕро це виразно св≥дчать численн≥ в≥рш≥ зб≥рки "Ќов≥ поез≥њ", так≥ ¤к "ѕортал", "ѕантера", "‘лам≥нго", "≤спанська танц≥вниц¤". “онку майстерн≥сть ви¤вл¤Ї –≥льке, ф≥ксуючи рух в об'Їктах, що сприймаютьс¤ оком ¤к нерухом≥. Ќаприклад, в поез≥њ "¬аза тро¤нд" так передано рух пелюсток: "“ро¤нди можуть рухатись. ѕогл¤нь:/ в њх рухах кут одхиленн¤ малий,- / отож тро¤нд не видно, лиш струмуЇ / пром≥нн¤ св≥тла нар≥зно в≥д них". —южетами "Ќових поез≥й" не обов'¤зково виступають т≥льки реч≥,- серед них багато й таких, що змальовують людей, тварин ≥ нав≥ть м≥фолог≥чн≥ чи ≥сторичн≥ под≥њ. "ќрфей, ≈вр≥д≥ка, √ермес" (1904) ÷ей тв≥р ≥з першоњ частини "Ќових поез≥й" Ї ¤скравим прикладом використанн¤ ≥ переосмисленн¤ –≥льке давнього м≥фу, в≥н образно вт≥люЇ авторськ≥ роздуми про сутн≥сть мистецтва та його покликанн¤. ќрфей, син музи алл≥опи ≥ бога јполлона, легендарний сп≥вець ≥ музикант, був над≥лений маг≥чною силою, ¤к≥й п≥дкор¤лис¤ не т≥льки люди, а й боги та природа. оли ≈вр≥д≥ка, н≥жно кохана дружина ќрфе¤, померла в≥д укусу зм≥њ, в≥н вирушив за нею в јњд, царство мертвих. ¬олодар п≥дземного царства, скорений грою ќрфе¤, пооб≥ц¤в йому повернути ≈вр≥д≥ку на землю, ¤кщо ќрфей на зворотному шл¤ху не огл¤нетьс¤ на дружину, доки не ув≥йде у св≥й д≥м. Ѕог-посланець √ермес супроводжуЇ ≈вр≥д≥ку в њњ поверненн≥ на землю, але щасливий ќрфей, не втримавшись, порушуЇ заборону, ≥ ≈вр≥д≥ка знову зникаЇ в царств≥ мертвих. ÷ей в≥рш - перше звертанн¤ –≥льке до образу ќрфе¤, ¤кий став дл¤ нього уособленн¤м поез≥њ, њњ високоњ м≥с≥њ. ”т≥м, ќрфей тут ще н≥би не ц≥лком впевнений, що силою свого поетичного слова в≥н справд≥ здатен повернути з небутт¤ кохану, дати житт¤ речам ≥ ¤вищам, створити св≥й св≥т. “ому в≥н обертаЇтьс¤ ≥ втрачаЇ ≈вр≥д≥ку. ћотив траг≥чного розладу у взаЇминах чолов≥ка й ж≥нки, ¤кий завжди був одним ≥з пров≥дних у творчост≥ –≥льке ("—амотн≥сть", "ќс≥нн≥й день", "“иша" тощо), знаходить у поез≥њ "ќрфей, ≈вр≥д≥ка, √ермес" подальшого розвитку. ордон м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою ви¤вл¤Їтьс¤ кордоном м≥ж житт¤м ≥ смертю, ¤кий не може подолати ќрфей. Ќапередодн≥ й п≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни –≥льке пережив тривалу кризу, ¤ка лише ≥нод≥ переривалас¤ спалахами творчоњ активност≥. ¬≥н багато, майже безперервно мандрував - ≤спан≥Їю, ѕ≥вн≥чною јфрикою, крањнами ÷ентральноњ ™вропи, н≥де надовго не затримуючись, за вин¤тком замку ƒуњно на јдр≥атиц≥, де 1912 року розпочав створювати цикл "ƒуњн¤нських елег≥й", завершенн¤ ¤кого з часом стало справою всього його житт¤. —ам поет надавав цим творам (загалом њх дванадц¤ть) особливого значенн¤ ≥ н≥коли не публ≥кував њх поодинц≥ аж до 1922 року. –≥льке дуже бол≥сно сприйн¤в початок ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ¬≥йна, писав в≥н в одному з лист≥в 1915 року, це "гора страждань, на ¤ку ми продовжуЇмо здиратис¤". ¬≥н бачив лише "непом≥рну рану, на ¤ку перетворилас¤ вс¤ ™вропа", думав про "масову смерть людей, що в≥дбуваЇтьс¤ щоденно ≥ щохвилинно". —ходить нан≥вець його творч≥сть, жорстоким випробуванн¤м п≥ддаютьс¤ його гуман≥стичн≥ переконанн¤. ” п≥сл¤воЇнний пер≥од –≥льке прагне писати в≥рш≥, ¤к≥ ув≥брали б ус≥ його попередн≥ пошуки й здобутки; ¤к н≥коли, великого значенн¤ набуваЇ дл¤ митц¤ традиц≥¤ н≥мецькоњ ф≥лософськоњ л≥рики. ” той же час у його поез≥њ загострюЇтьс¤ сприйн¤тт¤ сучасност≥ ¤к св≥ту, що остаточно втрачаЇ св≥й справжн≥й, "людський зм≥ст". ѕоетичне слово залишаЇтьс¤ дл¤ нього Їдиним засобом чинити оп≥р дегуман≥зац≥њ. ќднак траг≥зм "ƒуњн¤нських елег≥й" не переходить у в≥дчай, поет збер≥гаЇ в≥ру в можлив≥сть в≥дновленн¤ повноц≥нного бутт¤. –≥льке здавалос¤, що в душах людей мають зникнути кордони м≥ж людиною ≥ речами, що вс≥ аспекти людського бутт¤, в тому числ≥ любов ≥ смерть, втрат¤ть свою пол¤рн≥сть ≥ включатьс¤ в ¤кийсь Їдиний "внутр≥шн≥й прост≥р св≥ту". Ќайповн≥шого вираженн¤ мотиви, властив≥ п≥зн≥й творчост≥ –≥льке, набули в поетичному цикл≥ "—онети до ќрфе¤" (1922). «в≥льнившись в≥д "важкост≥" "ƒуњн¤нських елег≥й", в≥рш –≥льке став прозорим, точним у вибор≥ зображувальних засоб≥в. ќсновною темою "—онет≥в" Ї мистецтво - поет доходить висновку, що збереженн¤ гармон≥њ Ї можливим т≥льки завд¤ки жертовн≥й сил≥ мистецтва й творч≥й енерг≥њ людини. ” поез≥ю –≥льке знову повертаЇтьс¤ Ѕог - вершина ¬сесв≥ту, але тепер це "дзв≥нкий" бог ќрфей, поет-сп≥вець, ¤кий зливаЇтьс¤ з образом поета –≥льке. ¬же в першому сонет≥ циклу - "ќсь дерево звелось..." ќрфей вт≥люЇ силу поез≥њ, що активно спри¤Ї перетворенню хаосу на св≥т гармон≥њ форм ≥ образ≥в, справжн≥й "людський св≥т". ћистецтво, ¤к буд≥вничий сп≥в ќрфе¤, здатне одухотворити св≥т, звести високий ≥ м≥цний храм добра й краси. ” "—онетах до ќрфе¤" поет п≥дн¤вс¤ з безодн≥ сумн≥в≥в ≥ в≥дчаю ≥ утвердив початкову основу свого поетичного таланту - думку про красу бутт¤: "Ѕути на земл≥ - прекрасно". Ќаприк≥нц≥ житт¤ –≥льке працював не так багато (т¤жка хвороба нагадувала про себе дедал≥ тривал≥шими нападами), але на диво легко, майже без чернеток. Ќезадовго до смерт≥ в≥н написав книгу в≥рш≥в французькою мовою. ѕомер –айнер ћар≥¤ –≥льке 1926 року у Ўвейцар≥њ.
по тем≥:
категор≥¤: б≥ограф≥њ заруб≥жних письменник≥в / –айнер ћар≥¤ –≥льке
