Шкільний (учнівський) твір:
Шлях Чіпки до злодійства (за романом П. Мирного "Хіба pевуть воли, як ясла повні?") (І варіант)
Твір П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є першим українським соціально-психологічним романом. А цей жанр передбачає глибокий аналіз дій та вчинків персонажів, причому у двох площинах: об'єктивній, яка не залежить від людини, і суб'єктивній, пов'язаній з характером героя. Роман подає історію життя сільського парубка Чіпки Вареника — його шлях до злодійства. Тобто авторів цікавлять причини морального занепаду персонажа, які зробили його «пропащою силою».
Перша, об'єктивна, площина висвітлена широко і всебічно. Автори простежили не тільки історію героя, але і його родичів у кількох поколіннях. Батько — син пана і кріпачки, людина непокірна й горда. Він такі не став безмовним лакеєм, не схотів терпіти принижень і вдався до втечі. Очевидно, була в його вдачі байдужість до чужого горя, бо як інакше пояснити його одруження з Мотрею? Приховавши правду про себе, першу сім'ю, він зробив бідну селянку нещасною на,, все життя. За двожонство і втечу від пана його віддають у москалі, а Мотря із розряду законної жінки переходить до розряду «покриток». Чіпка ж, її син, сприймається як байстрюк, безбатченко.
Ось перша причина, що зумовила всі біди головного героя. В ній, як бачимо, переплелися соціальні мотиви (кріпаччина) і психологічні (непорядність батька). Жорстоке ставлення дітей до Чіпки викликало в маленькій дитині злість і бажання помсти. Ще одне переплетіння причин: злиденне село, затуркані селяни виливають на беззахисних і таких же нещасних людей своє незадоволення, відчай. Чим Чіпка винен, що народився?
Несправедливостей у долі парубка хоч відбавляй! Постійно заклопотана, засмучена й сердита мати. Адже вона одна повинна була годувати сім'ю, на виявлення любові до сина не залишалося ні часу, ні сил. Втрата землі — без будь-яких підстав для цього! Беззахисність і безправність перед несправедливим судом, перед усім світом...
Як бачимо, соціальні умови могли привести Чіпку до злочинів. Бо не міг він миритися з болючими ударами долі, з неправдою, ясно бачив навколо себе ворогів, яким хотів помститися.
То що ж робити всім іншим нещасним, ображеним, скривдженим? Теж грабувати і вбивати? Гадаю, що саме тут повинен спрацювати суб'єктивний момент — те хороше, що є в душі людини: розум, доброта, милосердя, турбота про рідних. Як виявилося, у Чіпчиній душі всі ці якості були слабше розвинутими, ніж інше: загострене почуття справедливості, мстивість і легкодухість. Спочатку образа, потім глибоке розчарування, відчай — і Чіпка знаходить найлегший вихід — пияцтво. А далі — закономірний прихід до злодійства.
Мені здається, що історія Чіпки Вареника є дуже повчальною. Так, суспільство винне у його занепаді: світ, сповнений зла і насильства, не дав можливості розвинутися кращим моральним якостям героя. Але повинно бути в людини почуття відповідальності хоча б перед найближчими, найріднішими, що не дозволить переступити межу гуманності не дозволить дійти до злодійства.
Дивись інші твори за творчістю Мирного Панаса
