Шкільний (учнівський) твір:
Образ Пузиря у п'єсі І. Карпенка-Карого "Хазяїн" (IIІ варіант)
Іван Карпенко-Карий — один з найвидатніших драматургів в українській літературі. Він був новатором драматичної форми, створив чимало нових жанрових різновидів драми, йому належить вісімнадцять оригінальних п'єс.
«Хазяїн» — найвище досягнення І. Карпенка-Карого в жанрі соціальної комедії. Сам автор писав до свого сина Назара: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» же — зла сатира на чоловічу любов до стяжанна, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!...»
Зміст повісті не досить простий: мільйонер Пузир бажає збагачення будь-якими шляхами. Але це не все. Карпенко-Карий відходить від усталених форм побудови драматичного твору. Основна драматична колізія — участь Пузиря в злісному банкрутстві Петьки Михайлова — губиться серед інших драматичних ситуацій та сцен, разом з ними підпорядкована основному завданню: якнайповніше показати тип мільйонера-стяжателя» і весь рух його «хазяйського колеса».
Отже, головний герой, Пузир, — хазяїн-мільйонер. Його образ — тип українського багатія-землевласника, що виринув на поверхню суспільного життя наприкінці дев'ятнадцятого століття. Колись Пузир був хазяїном «так собі», «з середнім достатком», але, побудувавши своє життя за принципом «аби барин, то все можна», досягнув високого становища. Сам Пузир твердив, що своє багатство він здобув ціною важкої, тривалої праці: «Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю окипіла кожна копійка...» Однак із збільшенням багатства не ослабнув, а ще більше посилився потяг до «стяжательства». Жадоба наживи не має меж. А його бездушна жорстокість проявляється у його родинному побуті, у його взаєминах із людьми. Щоправда, Пузир не позбавлений розуму, та розум цей діє тільки в сфері його власних інтересів. Пузир добре знає, що робітник там дешевий, «де землі нема, де нема за що рук зачепить, де бідність». Він сам створює цю бідність: «Як мужик зостанеться без землі — роби з ним, що хочеш». Думки про допомогу обездоленим, як і все інше, що безпосередньо не стосується прибутків, йому видаються якимись химерними: «Чудні люди! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став... Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають».
Скориставшись з того, що під Херсоном через нестачу кормів голодні селяни спродують худобу, Пузир посилає туди своїх економів скуповувати за безцінь овець, сподіваючись на них згодом добре заробити. Черствим і жорстоким виступає Пузир і в стосунках зі своїми підлеглими. Через його бездушність кінчає самогубством чесний юнак Зозуля, на якого звели наклеп економи. Також хазяїн не зважає на почуття своєї дочки Соні: він не дає згоди на її шлюб з учителем Калиновичем, бо хоче мати зятем багатія Чоботенка.
Чи має Пузир позитивні риси характеру? Я вважаю, що має. Він — хазяїн Це ділова, добре обізнана у фінансових справах, працьовита людина. У нього є талант господаря-аграрія, чого бракує нині багатьом нашим підприємцям. Але всім цим не можна виправдати хижацьку натуру Пузиря.
Наприкінці п'єси хазяїн помирає: «Хазяйство його меч, від нього й смерть!» Такого безглуздою смертю автор доводить, що нажива не приводить до добра, а скупість, жорстокість і егоїзм не роблять честі людині.
Дивись інші твори за творчістю Карпенко-Карого Івана
