Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«ображенн¤ прагненн¤ народу до нац≥онального в≥дродженн¤ в поем≥ ≤.‘ранка "ћойсей" (≤ вар≥ант)
√ен≥альну спадщину великого амен¤ра украњнського народу по праву вважають окрасою украњнськоњ культури. ¬≥н дивував св≥т своњм всеб≥чним талантом, надзвичайним розумом, бурхливою сусп≥льно-пол≥тичною ≥ культурною д≥¤льн≥стю, глибокою в≥рою у щасливе майбутнЇ нашого народу.
—воЇр≥дним п≥дсумком ус≥Їњ творчоњ д≥¤льност≥ видатного л≥тературного д≥¤ча Ї його поема Ђћойсейї. ¬ершинним твором ≤ван ‘ранко немовби зв≥тував перед своњм народом, а тому його справедливо вважають набутком усього творчого житт¤ письменника.
Ћ≥тературна ≥стор≥¤ ‘ранкового Ђћойсе¤ї складна ≥ довготривала. Ќад поемою в≥н працював б≥льше, н≥ж п≥вроку, а задум виношував прот¤гом усього свого житт¤.
ѕод≥њ, описан≥ в поем≥, автор т≥сно пов'¤зуЇ з украњнською сучасн≥стю. Ћегендарна ≥стор≥¤ б≥бл≥йного пророка виходить на нац≥ональний украњнський ірунт. ‘ранко писав про св≥й народ ≥ т≥льки дл¤ нього, адже в пролоз≥ точно визначений адресат поеми. ѕ≥д подертими наметами кочовик≥в-≥зрањльт¤н в≥н бачив знедолених земл¤к≥в. —орокар≥чне блуканн¤ Їврейського табору в пошуках об≥ц¤ноњ ѕалестини в художньому мисленн≥ поета асоц≥ювалась ≥з сумними стор≥нками л≥топису украњнського народу. ј здобутт¤ ™рихону ≥ завоюванн¤ об≥ц¤ного краю в у¤в≥ поета воскресило героњчну боротьбу р≥дного народу за волю, зм≥цнювало в≥ру в його славне майбутнЇ.
ќсобливою художньою силою сповнений пролог до поеми. ѕор≥вн¤но невеликий за обс¤гом, пролог глибокий за зм≥стом. ѕеред нами Ч сконденсована ≥стор≥¤ украњнського народу в њњ еп≥чних ≥ драматичних, траг≥чних ≥ героњчних звершенн¤х, ≥ в р≥зних часових вим≥рах: тут ≥ минуле, ≥ сучасне, ≥ майбутнЇ. ѕролог до ‘ранковоњ поеми Ч це н≥би Ђћойсейї у м≥н≥атюр≥. ” ньому сконцентрован≥ основн≥ проблеми поеми. “а зводити роль прологу до коментарю поеми Ђћойсей* Ч означаЇ зменшити його значенн¤. ’оч в≥н ≥ розкриваЇ алегоричний зм≥ст поеми, це не просте по¤сненн¤ твору. ÷е той асоц≥ативний нерв, що з'ЇднуЇ ‘ранкового Ђћойсе¤ї ≥з сучасн≥стю. як л≥ричний засп≥в до поеми пролог водночас Ї ц≥лком самост≥йним, зм≥стовно завершеним твором. ÷е ≥ поетичний запов≥т автора, ≥ його л≥рична спов≥дь, ≥ натхненне звертанн¤ до украњнського народу:
Ќароде м≥й, замучений, розбитий,
ћов парал≥тик той на роздорожжу,
Ћюдським презирством, н≥би струпом, вкритий!
ѕоетичний голос ‘ранка в пролоз≥ набуваЇ високого громадського пафосу, стаЇ ораторським, пророчим. ќгл¤даючи минуле нађроду, поет бачить не т≥льки Ђоблудливу пок≥рн≥сть ус¤кому, хто зрадою ≥ разбоЇмї його скував, а й ви¤в духовноњ снаги. ÷≥ною великих втрат народ здобував волю:
Ќевже задармо ст≥льки серць гор≥ло
ƒо тебе найсв¤т≥шою любов'ю,
“об≥ оф≥руючи душу й т≥ло?
«адармо край тв≥й весь политий кров'ю “воњх борц≥в? …ому вже не пишатьс¤
” красот≥, свобод≥ ≥ здоров'ю?
”же в самих цих риторичних запитанн¤х ми чуЇмо запереченн¤. ¬≥дпов≥дь, ¤ку зразу посп≥шаЇ дати ‘ранко, переконливо утверджуЇ його думку:
ќ, н≥! Ќе сам≥ сльози ≥ з≥тханн¤
“об≥ судилось!..
јвтор щиро в≥рить у долю свого народу. ÷е ‘ранкове Ђв≥руюї зболене його бол¤ми, вистраждане й правдиве, скр≥плене найвищими нац≥ональними рел≥кв≥¤ми Ч героњчною ≥стор≥Їю р≥дного народу, його невмирущою мовою ≥ п≥снею.
ѕройде час Ч ≥ украњнський народ стане господарем у своЇму дом≥, на своњй р≥дн≥й земл≥.
” поем≥ Ђћойсейї п≥дн¤та проблема вожд¤ ≥ народу. —орок рок≥в пророк блукаЇ разом з≥ своњм народом. ћойсей розум≥Ї, що той народ, ¤кий звик до рабства, не може бути в≥льним. «а ц≥ роки в≥н прагне викор≥нити т≥ рабськ≥ почутт¤ ≥ виховати ц≥лком нове, волелюбне покол≥нн¤. ÷ю думку проголошуЇ поет ≥ в пролоз≥ до поеми:
...“а нам, знесиленим журбою,
–оздертим сумн≥вами, битим стидом,
Ч Ќе нам тебе провадити до бою!
јвтор проголошуЇ думку про те, що коли людина упевнено йде до своЇњ мети, то вона обов'¤зково њњ дос¤гне. ≤ чим сильн≥ше ми п≥ддаЇмос¤ сумн≥вам, тим б≥льше перемога в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д
–озгл¤даючи образ ћойсе¤, ми можемо провести паралель м≥ж Ќим ≥ ген≥Їм ≤. ‘ранка. ¬се своЇ житт¤ поет присв¤тив прац≥ задл¤ щаст¤ свого народу. Ѕагато рок≥в в≥н вказував украњнц¤м шл¤х до боротьби. —аме тому в≥н м≥г би повторити про себе самого слова, з ¤кими ћойсей звертаЇтьс¤ до народу:
я он весь в≥к св≥й, весь труд тоб≥ дав
≤ незламн≥м завз¤ттю, Ч
ѕ≥деш ти у мандр≥вку стол≥ть
« мого духа печаттю.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ‘ранка
