Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"—е любов мо¤ плаче так г≥рко" (за ≥нтимною л≥рикою ≤.‘ранка)
≤ван ‘ранко Ч одне з найб≥льших ≥мен в ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури. …ого творч≥сть багатозм≥стовна ≥ високохудожн¤, йому були п≥двладн≥, мабуть, ус≥ л≥тературн≥ жанри. ƒо ¤кого б твору ‘ранка ми не звернулись, у кожному п≥дн¤т≥ важлив≥ проблеми, кожний примушуЇ задуматись, викликаЇ хвилюванн¤. Ќайсильн≥ший вплив справл¤Ї, звичайно, л≥рика, бо цей жанр покликаний д≥¤ти передус≥м на душу людини, њњ почутт¤.
ќсобливо зворушливою Ї ≥нтимна л≥рика ‘ранка, зокрема його в≥рш≥ про коханн¤. Ѕ≥льш≥сть твор≥в про це св¤те й в≥чне почутт¤ з≥брано у зб≥рц≥ Ђ«≥в'¤ле лист¤ї, ¤ку сам поет назвав л≥ричною драмою. јвтор розпов≥в ≥стор≥ю нещасливого коханн¤ юнака-самовбивц≥. јле захоплюЇ не ст≥льки вигаданий сюжет, ск≥льки краса ≥ с¤ла почутт≥в, вилитих у чудов≥ поетичн≥ р¤дки. “ут ≥ траг≥чне коханн¤ д≥вчини, серце ¤коњ розбив хлопець, залишивши њњ нещасною, самотньою. ј ось юнак, чию душу захопила д≥вчина Ч Ђз гор≥ха зерн¤ї. ј ще трагед≥¤ чолов≥ка, зневаженоњ ж≥нкою, коли н≥ житт¤, н≥ смерть не можуть принести полегкост≥: Ђ≤ земл¤ не прийма, ох, ≥ небо нав≥ки закритеї.
—правжньою перлиною зб≥рки Ї в≥рш Ђ„ого ¤вл¤Їшс¤ мен≥ у сн≥?ї ћабуть, тут найч≥тк≥ше вимальовуЇтьс¤ ≥стор≥¤ нерозд≥леного коханн¤. ” д≥вчини чудов≥ оч≥, Ђ¤сн≥, немов криниц≥ дно студенеї. јле ж вона Ђзгордувалаї юнаком, над≥рвала його серце. яка це мука Ч бачити њњ на вулиц≥, вклон¤тис¤ њй ≥ не одержувати нав≥ть погл¤ду у в≥дпов≥дь!
јле любов Ч незбагненна р≥ч! ¬≥н щасливий в≥д того, що кохана Ї, хай нав≥ть така горда й неприступна. ¬се одно герой хоче бачити њњ бодай ув≥ сн≥, в т≥ коротк≥ хвилини Ђбажаного, св¤того гр≥хаї.
≤нтимна л≥рика ≤. ‘ранка не може не хвилювати. ¬и¤вл¤Їтьс¤, коханн¤ потр≥бне людин≥ завжди, нав≥ть ¤кщо воно нещасливе. јдже з ним житт¤ наповнюЇтьс¤ зм≥стом, людина стаЇ душевно багатшою ≥ красив≥шою. ќсобливо мене вражаЇ благородство л≥ричного геро¤ Ђ«≥в'¤лого лист¤ї: д≥вчина не в≥дпов≥даЇ йому взаЇмн≥стю, а в≥н продовжуЇ њњ обожнювати. ƒл¤ нього вона залишаЇтьс¤ найкрађщою, найдостойн≥шою. √ерой не маЇ н≥ крихти образи, злост≥, в≥н не хоче завдати њй клопот≥в, прикрост≥.
Ќе турбуйс¤ зовс≥м, не збавл¤й соб≥ сна,
Ќе дивис¤ в той б≥к, мо¤ пташко.
„и кожний здатний до под≥бного самозреченн¤? „аст≥ше буваЇ навпаки: в≥дсутн≥сть взаЇмност≥ породжуЇ тугу, часом Ч лють ≥ ненависть, прагненн¤ помсти. ¬ ≤. ‘ранка нав≥ть нат¤ку нема на ц≥ низьк≥ бажанн¤. јвтор п≥дносить своЇ коханн¤ на найвищий п'Їдестал, сп≥ваЇ йому величний г≥мн.
я вважаю, що ≥нтимна л≥рика ≤вана ‘ранка дуже потр≥бна нам сьогодн≥, бо вона робить з нас, прагматик≥в або цин≥к≥в, нормальних людей, з добрим серцем; щирою душею. ¬≥рш≥ великого поета гас¤ть злобу ≥ ненависть, пробуджують вм≥нн¤ любити, сп≥вчувати ≥ прощати, тобто вчать завжди залишатис¤ людиною.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤вана ‘ранка
