Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"Ѕоровс¤ ¤ за щаст¤ дл¤ людини, «а св≥тло в чорн≥й мл≥" (ѕ.√рабовський) (I≤ вар≥ант)
≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури XIX стол≥тт¤ дуже точно в≥дбиваЇ становище украњнського народу Ч безправне, п≥днев≥льне ≥, звичайно, безрад≥сне. ћожливо, тому так багато серед письменницьких б≥ограф≥й сумних, нав≥ть траг≥чних. ∆итт¤ ѕ. √рабовського Ч одна з них. ƒол¤ в≥дпустила йому 38 рок≥в, з ¤ких 20 пройшло на засланн≥. « юност≥ й до смерт≥ украњнський поет страждав на чужин≥, далеко в≥д Ѕатьк≥вщини.
—в≥й життЇвий шл¤х √рабовський обрав сам. —тудент ’арк≥вськоњ духовноњ сем≥нар≥њ в≥дчув потребу серц¤ Ђп≥ти на муки за народї. ÷е бажанн¤ привело юнака до народник≥в, за що його було виключено з сем≥нар≥њ, а згодом ≥ засуджено. ѕ'¤ть рок≥в сиб≥рського засланн¤ розт¤гнулис¤ на 20. ћужн≥сть, принципов≥сть, неможлив≥сть змовчати, зустр≥вшись ≥з несправедлив≥стю, Ч ось що було причиною все нових ≥ нових вирок≥в, ¤к≥ в≥ддалили поверненн¤ на Ѕатьк≥вщину.
ѕ. √рабовський Ч пол≥тичний засланець. «давалос¤ б, ¤к можна боротис¤ з владою в умовах невол≥! јле ж боротьба тривала. ¬≥н писав в≥дозви, протести. ј ще в≥н залишавс¤ поетом, своњ революц≥йн≥ переконанн¤ виражав у художн≥й форм≥. ¬елика к≥льк≥сть в≥рш≥в √рабовського написана у жанр≥ посланн¤. Ѕо що залишалос¤ поету-в'¤зню, ¤к не звертатис¤ до друз≥в, соратник≥в, р≥дних. ; Ђ”передї Ч в≥рш-заклик, звернений до тих, хто теж вбол≥ваЇ за долю народу, за Ђокутий, пригноблений людї. √рабовський говорить про Ђнев≥дд¤чений трудї борц≥в за волю, але це не повинно зупинити справжн≥х героњв. Ђ’иж≥ пор¤дкиї будуть знищен≥, ≥, може, колись нащадки оц≥н¤ть подвиг революц≥онер≥в.
„итаючи в≥рш≥ ѕ. √рабовського, не перестаю дивуватис¤: в≥н у невол≥ залишавс¤ активним борцем-аг≥татором!
ѕригл¤ньмось до нашого люду,
як сум йому оч≥ охмарив!
«недолений ладом ворожим,
¬≥н працею держить вс≥ стани...
’од≥м же, брати, та поможем
ѕорвати ¤кшвидше кайдани!
ѕро в≥рн≥сть поета народов≥ св≥дчить його в≥рш Ђя не сп≥вець чудовноњ природиї. Ќав≥ть у творчост≥ в≥н не може забути про Ђлюд без житнього шматкаї, про Ђстог≥н мужикаї, про св≥т, в ¤кому ст≥льки кривд ≥ лиха. ” √рабовського Ї св≥й ≥деал Ч Ђборц≥ за будуче –ус≥ї, Ђстрадники за друз¤к≥вї. ÷е њм в≥н присв¤чуЇ св≥й сп≥в, свою хвалу.
” поетичному доробку √рабовського Ї багато в≥рш≥в, де згадуютьс¤ обставини його житт¤, р≥дн≥, близьк≥ йому люди. “ут звучать мотиви суму, туги, але н≥де нема ка¤тт¤. ѕоет розум≥Ї горе своЇњ матер≥, ¤ка Ђстогне у журб≥ї, усв≥домлюЇ, що це в≥н Ч причина страждань, та не зр≥каЇтьс¤ свого вибору.
Ѕачити б≥льше тебе ¤ не буду:
Ќе дор≥кай, а прости;
“а в≥д людського неправого суду
—ина свого захисти!
∆итт¤ ѕавла √рабовського повн≥стю в≥ддане боротьб≥. ƒобре знаючи, що його жереб Ч Ђмуки лют≥ї, в≥н усе-таки обрав саме цей шл¤х ≥ пройшов ним до к≥нц¤, здобувши вд¤чну пам'¤ть нащадк≥в.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю √рабовського ѕавла
