Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
‘ольклорн≥ джерела пов≥ст≥ ћ. оцюбинського "“≥н≥ забутих предк≥в" (I≤ вар≥ант)
ƒл¤ написанн¤ твору оцюбинський вивчав фольклорно-етнограф≥чн≥ матер≥али, њздив до ривор≥вн≥, спостер≥гав житт¤ гуцул≥в. ¬≥н прагнув в≥дтворити њхнЇ своЇр≥дне м≥фолог≥чне св≥тосприйн¤тт¤ ≥ св≥тов≥дчутт¤, показати житт¤ людей в атмосфер≥ казки, м≥фу, пов≥р'њв ≥ забобон≥в. ¬≥н сам говорив про свою п≥дготовку до написанн¤ пов≥ст≥: Ђ оли б ¤ хоч трохи перен≥с на пап≥р колорит √уцульщини ≥ запах арпат, то й з того був би вдоволенийї.
” пов≥ст≥ перед нами постала √уцульщина в ус≥й њњ жив≥й крас≥: њњ прекрасн≥ гори, заросл≥ густими л≥сами, њњ полонини, стр≥мк≥ г≥рськ≥ потоки, њњ прекрасн≥ люди з по-дит¤чому казковою душею. ¬даючись до фольклорних джерел, письменник, як мен≥ здаЇтьс¤, мав дв≥ мети: по-перше, намагавс¤ передати красу м≥фосв≥тогл¤ду свого р≥дного народу ≥, по-друге, прагнув вписати своњх героњв у справжнЇ природне тло, насичене казковими образами, ¤к≥ дозвол¤ли поглибити символ≥ку витворених в пов≥ст≥ образ≥в.
як ≥ в будь-¤кому фольклорному твор≥, у пов≥ст≥ ћ. оцюбинського немаЇ точних вказ≥вок на час, х≥ба що к≥лька др≥бних детађлей нат¤кають читачев≥, що д≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ на початку XX стол≥тт¤. «агалом трагед≥¤, описана в пов≥ст≥, могла б статис¤ у р≥зн≥ часи, вона в≥чна, ¤к в≥чний сюжет, у ¤кому закохан≥ поЇдналис¤ всупереч вол≥ ворогуючих род≥в, у ¤кому смерть роз'Їднала њх ≥ пот≥м знову поЇднала.
“ак само ≥мена головних героњв притаманн≥ фольклорним творам. ¬они Ї досить поширеними в ”крањн≥. р≥м того, ≥м'¤ ћар≥¤ традиц≥йно Ї вт≥ленн¤м чистоњ ж≥ночност≥, ≥ саме њњ реал≥зуЇ в пов≥ст≥ д≥вчина ћар≥чка.
” пов≥ст≥ використовуЇтьс¤ к≥лька традиц≥йно притаманних украњнському фольклору символ≥в-м≥фологем. «окрема, м≥фологема води, ¤ка в р≥зних вар≥ац≥¤х зустр≥чаЇтьс¤ в твор≥ б≥льше ста раз≥в. « одного боку, вона Ч животворне начало, джерело житт¤, з другого Ч р≥ка смерт≥, ¤ка забираЇ ћар≥чку; також вода Ї м≥сцем проживанн¤ багатьох нечистих ≥стот. ¬ода в≥д≥граЇ в пов≥ст≥ д≥Їтворчу роль: вона з'ЇднуЇ ≥ роз'ЇднуЇ закоханих. ¬ажливу роль в≥д≥граЇ вода й у своЇр≥дному сакрал≥зованому акт≥ омовенн¤ Ч омиванн¤ ран дл¤ очищенн¤ в≥д скверни.
ўе одним традиц≥йно важливим фольклорним символом Ї земл¤ Ч середн≥й р≥вень бутт¤, м≥сце проходженн¤ житт¤ людини. ÷¤ земл¤ може бути зеленою ≥ кв≥тучою або страшною, мертвою, сухою. ≤ такий њњ стан в≥дт≥н¤Ї стан геро¤ пов≥ст≥.
—в≥т пов≥ст≥ Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї ц≥лком заселений ≥стотами традиц≥йноњ украњнськоњ м≥фолог≥њ, ¤к≥ живуть пор¤д з людьми, втручаютьс¤ в њхнЇ житт¤. «гадаЇмо, наприклад, ¤к по¤снюЇ ≤ванова мати незвичайну серйозн≥сть своЇњ дитини: Ђ...≤ван все плакав, кричав по ночах, погано р≥с ≥ дививс¤ на неню таким глибоким, старече розумђним зором, що мати в тривоз≥ одвертала од нього оч≥. Ќе раз з л¤ком думала нав≥ть, що то не од нењ дитина. Ќе Ђсокотилас¤ї баба при злогах, не обкурила десь хати, не засв≥тила св≥чки, ≥ хитра б≥сиц¤ встигла обм≥н¤ти њњ дитину на своЇ б≥сен¤ї. ¬иходить, що б≥с≥вськ≥ ≥стоти можуть забрати соб≥ дитину й пом≥н¤ти њњ на свою, отже, втрутитис¤ в житт¤ родини.
ћаленький ≤ван, провод¤чи б≥льш≥сть свого часу в л≥с≥, так сприймаЇ його: Ђ«нав, що на св≥т≥ пануЇ нечиста сила, що ар≥дник (злий дух) править ус≥м; що в л≥сах повно л≥совик≥в, ¤к≥ пасуть там свою маржинку: олен≥в, зайц≥в ≥ серн; що там блукаЇ веселий чугайстир, ¤кий зараз просить стр≥чного в танець та роздираЇ н¤вки; що живе в л≥с≥ голос сокири. ¬ище, по безводних далеких неде¤х, н¤вки розвод¤ть своњ танки, а по скел¤х ховаЇтьс¤ щезник. ћ≥г би розказати ≥ про русалок, що гарноњ днини виход¤ть з води на берег, щоб сп≥вати п≥сень, вигадують байки ≥ молитви, про потопельник≥в, ¤к≥ на заход≥ сонц¤ сушать бл≥де т≥ло своЇ на камен¤х в р≥чц≥. ¬с¤к≥ зл≥ духи заповнюють скел≥, л≥си, провалл¤, хати й загороди та чигають на христи¤нина або на маржину, щоб зробити њй шкоду.ї
ћ≥фолог≥чн≥ ≥стоти заполонюють весь св≥т, ≥ людина почуваЇтьс¤ в ньому незатишно, бо њй лишаЇтьс¤ зовс≥м небагато м≥сц¤: Ђ¬есь св≥т був ¤к казка, повна чудес, таЇмнича, ц≥кава й страшнаї.
≤ван чуЇ нав≥ть, ¤к щезник граЇ на фло¤р≥, отже, таЇмничий св≥т мистецтва теж одухотворений м≥фолог≥чними ≥стотами, ≥ ≤ван, почавши грати на фло¤р≥, п≥дн≥маЇтьс¤ над реальним житт¤м, виходить за його меж≥, ¤к ≥ ћар≥чка, ¤ка пише й сп≥ваЇ п≥сн≥. —аме через духовну вищ≥сть ≤ван пост≥йно прагне перебувати в л≥с≥, у св≥т≥ надзвичайному: Ђ“ак знайшов в≥н у л≥с≥ те, що шукав... ¬дома, в родин≥, ≤ван часто був св≥дком неспокою ≥ гор¤...ї. ќтже, св≥т природи ≥ людського сусп≥льства протиставл¤Їтьс¤. ќдин Ч св≥т спокою й краси, ≥нший Ч св≥т незгоди, сварки, стражданн¤.
÷≥лком в дус≥ м≥фолог≥чноњ легенди написана сцена розмови ≤вана ≥з чугайстром, в≥д ¤кого в≥н хоче оборонити ћар≥чку-н¤вку, танок чолов≥ка й демона, в ¤кому пристрасть ≥ музика зливають њх разом.
≤ ц≥лком зрозум≥лим Ї те, що ћар≥чка-н¤вка забираЇ ≤вана ≥з реального житт¤, позбавленого краси духу, до св≥ту м≥фолог≥чного, св≥ту потойб≥чного. “аким чином вона р¤туЇ коханого в≥д духовного зубож≥нн¤, стражданн¤, робить його вищим за своЇ земне вт≥ленн¤. “акий мотив, ¤кщо його розгл¤нути широко, теж Ї традиц≥йним дл¤ фольклору. “ак, д≥вчина в≥д нещасного коханн¤ стаЇ тополею, тобто долаЇ своЇ людське вт≥ленн¤, мати стаЇ зозулею Ч символом самотност≥, ≥ теж долаЇ свою людську природу, зливаЇтьс¤ з≥ св≥том природи. “ак ≥ ≤ван у своЇму в≥чному коханн≥ зливаЇтьс¤ з≥ св≥том природно-м≥фолог≥чним, у смерт≥ долаЇ меж≥ житт¤.
” зв'¤зку з вищесказаним ц≥каво буде розгл¤нути записаний ћ. оцюбинським гуцульський обр¤д похованн¤, вписаний ним у пов≥сть ¤к дуже важливий сюжетний елемент. –итуал маЇ певну схему: з≥ткненн¤ живого й мертвого через плач-голос≥нн¤; звертанн¤ до мерц¤ у форм≥ ритуального плачу; ≥гри, веселощ≥, ¤к≥ м≥ст¤ть в соб≥ елементи переод¤ганн¤. “аким чином, ритуал похованн¤ теж ц≥лком фольклорно-традиц≥йний.
¬икористанн¤ суто фольклорних джерел дл¤ п≥кресленн¤ природного тла своЇњ пов≥ст≥, а також фольклорних символ≥в-м≥фологем ¤к елемент≥в сюжету дозволило ћ. оцюбинському створити во≥стину шедевр св≥товоњ л≥тератури, тв≥р, що став джерелом багатьох ≥нших мистецьких шедевр≥в, зокрема к≥ноф≥льму Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї, а також таких картин, ¤к полотно ќ. ульчицько≥ ЂѕоЇдинок ёри з хмароюї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю оцюбинського ћихайла
