Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
‘ольклорн≥ джерела пов≥ст≥ ћ. оцюбинського "“≥н≥ забутих предк≥в" (II≤ вар≥ант)
—еред твор≥в украњнських письменник≥в XIX стол≥тт¤ пов≥сть ћ. оцюбинського Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї пос≥даЇ особливе м≥сце. Ќа в≥дм≥ну в≥д багатьох ≥нших, у ¤ких на першому план≥ стосунки м≥ж пом≥щиками ≥ кр≥паками або сел¤нами ≥ куркул¤ми, тут пануЇ саме коханн¤. «ворушлива ≥стор≥¤ ћар≥чки та ≤вана давно вийшла за меж≥ т≥Їњ далекоњ в≥д нас епохи ≥ сприймаЇтьс¤ ¤к така, що близька кожн≥й людин≥ у будь-¤кому сусп≥льств≥. ’≥ба –омео ≥ ƒжульЇтта належать лише XVII стол≥ттю ≥ мають в≥дношенн¤ т≥льки до ≤тал≥њ чи јнгл≥њ?
“раг≥чне коханн¤ головних героњв пов≥ст≥ ось уже понад 100 рок≥в хвилюЇ читач≥в, виховуЇ њхн≥ почутт¤, пробуджуЇ бажанн¤ краси й чистоти, в≥рност≥ й в≥дданост≥. јле Ї ще одна обставина, ¤ка робить сюжет неповторним ≥ захоплюючим. ÷е його т≥сний зв'¤зок з фольклором гуцул≥в, з њхн≥ми самобутн≥ми звича¤ми та традиц≥¤ми.
–озпов≥дь про дитинство ≤вана вводить нас у чар≥вний ≥ таЇмничий св≥т казки, де живуть ар≥дник ≥ чугайстир, на¤вки ≥ щезники, де думають ≥ розмовл¤ють тварини, де св≥йську худобу-маржинку сл≥д обер≥гати в≥д сус≥дських в≥дьом ≥ сус≥ди-мольфара.
«даЇтьс¤, б≥льше н≥де немаЇ такого детального та ¤скравого опису св¤того вечора, традиц≥й, ¤ких дотримувалис¤ гуцули. ј з ¤ким незвичним, трохи моторошним, але життЇстверджуючим обр¤дом похорону знайомить нас письменник! ѕлач тремб≥ти, голос≥нн¤ вдови, а пот≥м розваги молод≥, забави, що н≥бито кидали виклик смерт≥.
ѕов≥сть нерозривно пов'¤зана з народною п≥снею, без ¤коњ, мабуть, не було б головних героњв. јдже вони за допомогою музики виражають своњ почутт¤. ≤ван з дитинства грав на фло¤р≥ Ч це вона розмовл¤ла з козами й коровами, ¤ких догл¤дав маленький пастух. « п≥снею ≤ван в≥дкривав чар≥вний л≥совий св≥т, знаходив розгадки таЇмниць природи. “акою ж талановитою ≥ щедрою на п≥сн≥ ви¤вилас¤ ћар≥чка. ¬они повинн≥ були зустр≥тис¤ ≥ не могли не покохати одне одного. Ѕо гра ≤вановоњ фло¤ри викликала чудов≥ сп≥ванки в душ≥ д≥вчини. ÷≥ твори прост≥ ≥ зворушлив≥, ≥ њх не можна в≥дд≥лити в≥д житт¤, бо в них ≥шлос¤ про овечку ≥ про корову, про любов ≥ зраду, про шум смереки ≥ про гори... назавжди запам'¤тав ≤ван, та й ми, читач≥, сп≥ваночку про щиру д≥вочу любов:
≤згадай мн≥, м≥й миленький,
два рази на днину,
а ¤ тебе ≥згадаю
с≥м раз на годину.
÷¤ п≥сенька мен≥ здаЇтьс¤ своЇр≥дною в≥зитною карткою пов≥ст≥ ћ. оцюбинського, бо вона ¤кнайкраще в≥дображаЇ характер ћар≥чки, в≥дкритий, нелукавий, ≥ њњ таке ж щире коханн¤.
¬тративши ћар≥чку, ≤ван не зм≥г 'њњ забути. …ого в≥рн≥сть п≥дтверджуЇ ц¤ ж сп≥ваночка. ¬же будучи іаздою, чолов≥ком ѕалагни, в≥н чув давно забутий голос ≥ кудись зникав, Ч може, йшов на пошуки своЇњ милоњ?
” пов≥ст≥ Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї ћ. оцюбинський показав житт¤ й побут гуцул≥в, в≥дбив њхн≥ в≥руванн¤ ≥ сприйн¤тт¤ св≥ту, в≥дтворив њхн≥ ¤скрав≥ та колоритн≥ характери. —аме фольклорн≥ джерела збагатили пов≥сть ≥ зробили њњ окрасою вс≥Їњ украњнськоњ л≥тератури.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю оцюбинського ћихайла
