Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ћоњ роздуми п≥д час читанн¤ пов≥ст≥ " айдашева с≥м'¤" (I вар≥ант)
—початку хочу навести одну цитату з —. ™фремова: ЂЌапр¤м його л≥тературноњ д≥¤льност≥ й зм≥ст його численних твор≥в залежать ц≥лком од т≥Їњ надзвичайноњ епохи, коли в≥н почав л≥т ≥ св≥домост≥ доходити. як знаЇмо, то був час скасуванн¤ кр≥пацького ладу, час першого серйозного звороту ≥нтел≥генц≥њ до народу, час великих над≥й на Ђувенчан≥е здан≥¤ї конституц≥йними формами державного житт¤. ѕочавши св≥домо жити п≥д час перелому громадського житт¤ в –ос≥њ, Ћевицький, поруч з “об≥левичем та ћирним, став найкращим заступником ≥ виразником цього перелому в нашому письменств≥ї. ѕрочитавши к≥лька твор≥в украњнського класика, ¤ ц≥лком погоджуюс¤ з думкою критика, оск≥льки Ќечуй-Ћевйцький справд≥ вт≥лив в украњнськ≥й л≥тератур≥ образ новоњ людини з новим мисленн¤м, людини, що прагне житт¤. ≤ нехай в наш час образи твор≥в письменника видаютьс¤ трохи застар≥лими, де в чому нањвними, ми можемо в≥днайти в них ту красу, ¤коњ, можливо, так не вистачаЇ нашому сьогоденню.
–одина айдаш≥в ¤вл¤Ї собою своЇр≥дне художнЇ узагальненн¤ стану сел¤нськоњ родини у певний пер≥од њњ розвитку, стану сусп≥льства взагал≥. “≥ видозм≥ни, що сталис¤ з членами родини, можна було б назвати моральною катастрофою. ≤ тому досить см≥шна й гумористична пов≥сть викликаЇ у читача зовс≥м не веселий см≥х, а см≥х кр≥зь сльози. “ому що на його очах в≥дбуваЇтьс¤ знищенн¤ найважлив≥шого складника родини ≥ сусп≥льства загалом Ч с≥мейного затишку, порозум≥нн¤ м≥ж близькими людьми. ”се це, н≥би пов≥нь, змиваЇ сила руйнуванн¤ ≥ саморуйнуванн¤.
¬же на перших стор≥нках пов≥ст≥ письменник досить ¤скраво характеризуЇ своњх героњв. “ак, арпо ≥ Ћавр≥н, будучи дуже р≥зними за своЇю натурою, по-р≥зному дивл¤тьс¤ на св≥т, по-своЇму у¤вл¤ють д≥вчат, висловлюючи в розмов≥ м≥ж собою в≥дм≥нне ставленн¤ до них: Ђƒоладна, ¤к писанкаї Ч Ђходить легенько, наче в ступ≥ горох товче, а ¤к-говорить, то носом свиститьї; Ђповновида, ¤к повний м≥с¤цьї Ч Ђгарна... мордою хоч пацюки бийї; Ђтоненька, ¤к очеретина, гнучка станом, ¤к топол¤; личко маленьке ≥ тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленьк≥, ¤к рут¤ний листї Ч Ђлице, ¤к тр≥ска, стан, наче копистка, руки, ¤к кочерги, сама, ¤к дошка, а ¤к ≥де, аж к≥стки торохт¤тьї. ∆итт¤ складаЇтьс¤ так, що хлопц≥ ≥ вибирають соб≥ д≥вчат кожний до вподоби.
Ќезабаром п≥сл¤ одруженн¤ арпа в хат≥ починаютьс¤ сварки м≥ж свекрухою та нев≥сткою, а також м≥ж арпом ≥ батьком. —варки ц≥ дуже др≥б'¤зков≥ ≥ зовс≥м не варт≥ емоц≥й, ¤к≥ вони викликають у героњв, та родич≥ наст≥льки поринають у з'¤суванн¤ стосунк≥в, що втрачають здоровий глузд ≥ перетворюютьс¤ на ворог≥в.
≤ван ‘ранко вважав, що Ђ≤. Ќечуй-Ћевицький малюЇ в Ђ айдашев≥й с≥м'њї г≥рку картину розпаду украњнського патр≥архалњзму п≥д впливом ≥ндив≥дуал≥стичних змагань кожного њњ членаї. —правд≥, традиц≥йно пров≥дна роль батька в украњнськ≥й родин≥ зведена до нул¤. —тарий ќмелько виступаЇ в пов≥ст≥ ¤к людина, що роздираЇтьс¤ двома протир≥чними пристраст¤ми: надзвичайна богом≥льн≥сть та забобонн≥сть ≥ схильн≥сть до випивки. “ому, ц≥лковито захоплений своњм власним бор≥нн¤м, батько ≥стотно не впливаЇ на формуванн¤ ≥ розвиток стосунк≥в м≥ж членами родини, ≥ ф≥налом пад≥нн¤ його авторитету стаЇ сцена побитт¤ батька арпом.
≤ мен≥ здаЇтьс¤, що зубож≥нн¤ родини айдаш≥в спричин¤Їтьс¤ зовс≥м не впливом соц≥альних обставин, а, скор≥ше, недосконал≥стю людськоњ природи, одв≥чними людськими недол≥ками, такими ¤к нетерпим≥сть, жад≥бн≥сть, заздр≥сть, зарозум≥л≥сть, л≥нощ≥, егоњзм. ≤ не сл≥д було б зводити конфл≥кт пов≥ст≥ т≥льки до певних соц≥альних обставин, оск≥льки в≥н носить ун≥версальний характер, хоч ≥ розкритий на суто украњнському ірунт≥. р≥м того, Ђ айдашева с≥м'¤ї м≥стить у соб≥ мотив своЇр≥дноњ нац≥ональноњ самокритики, що переходить у мотив сорому та вбол≥ванн¤ за украњнський св≥т. “ак, дуже ¤скравими ≥ показовими у твор≥ Ї т≥ еп≥зоди, в ¤ких розпов≥даЇтьс¤ про так звану Ђкаторжну горуї. айдашева хата стоњть ¤краз край села, п≥д горою, ≥ старий ќмелько пост≥йно мусить робити нов≥ ос≥ дл¤ воз≥в. ÷е становить непоганий зароб≥ток, оск≥льки старий айдаш Ч стельмах. ≤ коли починаЇтьс¤ возовиц¤, в≥н маЇ багато роботи, бо Ђкаторжна гораї стаЇ причиною поламки не одного воза, у тому числ≥ й ќмелькового. —ел¤ни пост≥йно обговорюють цю тему, однак н≥хто з них не беретьс¤ просто скопати гору, тому що кожен чекаЇ це в≥д когось ≥ншого, т≥льки не в≥д себе. —цена розмови про гору у шинку Ч класичне змалюванн¤ украњнського характеру. онкретну життЇву проблему сел¤ни на чол≥ з айдашем залюбки обговорюють, перевод¤чи њњ у ф≥лософську площину, мр≥йливо вир≥шують розкопати гору, однак дал≥ балачок справа не йде. —працьовуЇ ¤кась внутр≥шн¤ ≥нерц≥¤, небажанн¤ конкретних д≥й. ћр≥йлив≥сть та ≥деал≥зм перемагають нав≥ть життЇву вигоду, ¤ку б дала в≥дсутн≥сть гори.
√ероњ пов≥ст≥ Ђ айдашева с≥м'¤ї ¤скрав≥ ≥ характеристичн≥, кожен з них ≥ндив≥дуально неповторний, ≥ це надаЇ твору неперевершеного колориту.
ѕов≥сть ≤вана Ќечу¤-Ћевицького багато про що змушуЇ задуматис¤ читача. ≤ перш за все над тим, чим же вим≥рюЇтьс¤ сенс людського житт¤? „и великими вчинками, чи др≥б'¤зковими сварками, м≥зерними ситуац≥¤ми, др≥бними ≥нтересами? „и варто розм≥нювађти величн≥сть своЇњ душ≥ на те, щоб з'¤сувати, кому буде давати плоди сп≥льна груша, чи кому в≥др≥зали зайвий сантиметр пол¤? „и варто висок≥сть коханн¤ пром≥н¤ти на горщики та борщ≥, а любов до батьк≥в зам≥нити бажанн¤м отримати в≥д них спадок? „и робитьс¤ людина щаслив≥шою через те, що з≥псувала ≥ зробила нестерпним житт¤ своњх близьких? —аме про ц≥ проблеми з болем говорить украњнський письменник. ¬≥н розкриваЇ глибинн≥ психолог≥чн≥ особливост≥ людськоњ душ≥, ≥ тому значенн¤ його творчост≥ не втрачађЇтьс¤ з роками, дес¤тил≥тт¤ми. я думаю, що головне дл¤ нас Ч не перетворитис¤ на айдаш≥в, залишитис¤ людьми любл¤чими, здатними на прощенн¤ ≥ глибину почувань.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ќечу¤-Ћевицького ≤вана
