Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ЂIntermezzoї - вершина майстерност≥ ћ. оцюбинського у жанр≥ новели (I вар≥ант)
ЂINTERMEZZOї Ч один з найдивовижн≥ших твор≥в украњнськоњ л≥тератури, в≥н вид≥л¤Їтьс¤ з усього ран≥ше написаного, привертаЇ увагу читач≥в та досл≥дник≥в своЇю особлив≥стю, ориг≥нальн≥стю. ¬≥дразу важко визначити не те що жанр твору, а л≥тературний р≥д, до ¤кого його можна в≥днести. “в≥р написаний прозою, м≥стить багато опис≥в, дуже мало д≥алог≥в та пол≥лог≥в ≥, здаЇтьс¤, його можна в≥днести до еп≥чного роду, назвати новелою, тим б≥льше, що цей жанр був у оцюбинського найулюблен≥шим. “од≥ чому ж на самому початку твору автор даЇ перел≥к д≥йових ос≥б, ¤к у справжн≥й драм≥? ’оча ц≥ д≥йов≥ особи дуже вже незвичайн≥: ћо¤ утома, Ќиви у червн≥, —онце, «ал≥зна рука города, Ћюдське горе. ≤ це не персон≥ф≥кован≥ персонаж≥, у них немаЇ ре¤ л≥к, проте дл¤ геро¤ вони дуже важлив≥.
ѕрочитавши тв≥р, легко пом≥тити, що в≥н маЇ вс≥ ознаки л≥ричного роду: в≥дсутн≥й сюжет, увага зосереджена на почутт¤х геро¤, ¤кого можна назвати л≥ричним, бо в≥н виписаний не в ¤кихось конкретних обставинах, под≥¤х, дл¤ автора важлив≥ше в≥добразити його духовне житт¤, простежити, ¤к зм≥нюютьс¤ його почутт¤ ≥ настроњ на лон≥ природи, ¤к в≥дроджуютьс¤ втрачен≥ сили, ¤к м≥цн≥Ї його р≥шуч≥сть. ќтож, можна сказати, що одн≥Їю з головних особливостей цього твору Ї те, що написаний в≥н на меж≥ трьох л≥тературних род≥в Ч епоса, л≥рики та драми, а тому й жанр його ч≥тко визначити важко. ќдн≥ досл≥дники називають цей тв≥р новелою, ≥нш≥ Ч поемою в проз≥. Ќа мою думку, одн≥Їю з причин такоњ жанровоњ розмитост≥ може бути захопленн¤ оцюбинського ≥мпрес≥он≥змом, дл¤ ¤кого загалом була притаманна розмит≥сть, нат¤к,, зосереджен≥сть не на форм≥, а на зм≥ст≥, розкритт≥ внутр≥шнього св≥ту почутт≥в героњв.
« ц≥Їњ точки зору Ђ≤NTERMEZZOї можна назвати вершиною украњнського ≥мпрес≥он≥зму, бо предмет зображенн¤ тут Ч людська душа, боротьба двох Ђ¤ї в одн≥й людин≥, ≥ цьому п≥дкор¤Їтьс¤ все ≥нше. ћаЇмо у твор≥ так звану ЂнастроЇву композиц≥юї, коли саме в≥д почутт≥в, емоц≥йного стану геро¤ залежить, ¤к саме в≥дображаЇтьс¤ навколишн≥й св≥т.
ѕривернув мою увагу ≥ образ природи в новел≥, бо саме природу: сонце, жайворонк≥в, ниви у червн≥ Ч над≥л¤Ї автор силою зц≥ленн¤ хвороњ душ≥, вона Ч джерело натхненн¤ ≥ щедрост≥: Ђя тепер маю окремий св≥т, в≥н наче перлова скойка: стулились кра¤ми дв≥ половини Ч одна зелена, друга блакитна Ч й замкнули у соб≥ сонце, немов перлину. ј ¤ там ходжу ≥ шукаю спокоюї. ѕрироду автор протиставл¤Ї м≥сту з його зал≥зною рукою, ¤ке випиваЇ вс≥ сили л≥ричного геро¤, бо саме в м≥ст≥ ко¤тьс¤ страшн≥ реч≥. як в≥домо, новела була написана в часи жорстокоњ реакц≥њ: сотн≥ людей були розстр≥л¤н≥ чи пов≥шен≥. ќбрази загиблих пересл≥дують л≥ричного геро¤, не дають йому спокою, адже в≥н знаЇ, що повинен боротис¤, повинен в≥дстоювати правду, та вже не маЇ на це сил. ѕрирода повертаЇ його до житт¤, наповнюЇ енерг≥Їю та р≥шуч≥стю. ульм≥нац≥йним моментом, на мою думку, Ї зустр≥ч з сел¤нином, нове з≥ткненн¤ з людським горем. ÷е своЇр≥дне випробуванн¤ дл¤ л≥ричного геро¤, ≥ в≥н вже не ховаЇтьс¤ в≥д страшних сл≥в, а, навпаки, слухаЇ уважно, боњтьс¤ перервати сел¤нина Ч герой вже готовий повернутис¤ до м≥ста, готовий до боротьби.
ѕро новелу Ђ≤п?егте22ої сказано та написано багато, а це означаЇ, що це д≥йсно неперес≥чний тв≥р. оцюбинський зм≥г поЇднати ≥ надзвичайну л≥ричн≥сть, ≥ заклик до боротьби, письменник не вдававс¤ до гучних лозунг≥в, а лише розкривши душу одн≥Їњ людини, показав весь жах пол≥тичноњ ситуац≥њ початку XX стол≥тт¤. ≤, ¤ гадаю, що саме така манера письма маЇ б≥льший вплив на читача, н≥ж пост≥йний заклик та нав'¤зуванн¤ своЇњ думки.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю оцюбинського ћихайла
