Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"—лово, мо¤ ти Їдина¤ зброЇ..." (Ћес¤ ”крањнка) (II≤ вар≥ант)
” творчост≥ вс≥х великих поет≥в обов'¤зково Ї в≥рш≥, присв¤чен≥ слову Ч його сил≥, його призначенню в житт≥ сусп≥льства. ≤накше й не може бути, адже, прийшовши в л≥тературу, письменник повинен добре усв≥домлювати свою мету ≥ своЇ м≥сце в мистецтв≥ слова.
Ћес¤ ”крањнка розум≥ла своЇ покликанн¤ ¤к служ≥нн¤ народов≥. –озум≥ла й д≥¤ла, не в≥дступаючи в≥д переконань Ч попри вс≥ удари дол≥, розчаруванн¤, в≥дчай. ѓњ художн≥ твори засв≥дчили це в≥дпов≥дальне ставленн¤ поетеси до художнього слова. яскраво ≥ переконливо роль поез≥њ розкрита в поем≥ Ђƒавн¤ казкаї.
√оловний герой твору Ч молодий поет, ус≥м серцем в≥дданий народов≥. ¬≥н в≥льно живе ≥ створюЇ своњ п≥сн≥ дл¤ простих людей. —лово поета маЇ незвичайну силу Ч воно здатне будити душ≥ людей ≤ надихати њх на подвиги. ” сюжет≥ поеми розгортаЇтьс¤ конфл≥кт м≥ж поетом ≥ лицарем Ѕертольдо, ¤кий вважав себе наймогутн≥шим ≥ найбагатшим, доки не зустр≥вс¤ з≥ сп≥вцем. ¬и¤вилос¤, що багатство поета значно б≥льше: в≥н маЇ волю, сильн≥ ≥ чудов≥ п≥сн≥, здатн≥ зачаровувати ≥ старих ≥ малих. —п≥вець допом≥г Ѕертольдов≥ осв≥дчитис¤ кохан≥й. ѕоетичне слово розтопило серце гордоњ ж≥нки, ≥ лицар щасливо одруживс¤ з нею.
”друге п≥сн¤ поета вр¤тувала Ѕертольда в час в≥йни. Ќе витримавши опору чужого м≥ста, во¤ки готов≥ були безславно повернутис¤ додому. Ћицар ви¤вивс¤ безсилим протисто¤ти в≥дчаю свого в≥йська, ≥ тут вир≥шальну роль в≥д≥грали сп≥вц≥, ¤к≥ своњм виступом зум≥ли повернути во¤кам ≥ силу, ≥ бажанн¤ йти у б≥й. јвтором п≥сн≥, зв≥сно, був знайомий уже поет. ќтже, художнЇ слово здатне надихнути людей, привести њх до перемоги над ворогом.
≤ ще одну роль може виконувати поез≥¤ Ч вчити людей, пробуджувати в них прагненн¤ до вол≥, до справедливост≥. ѕ≥сн≥ геро¤ Ђƒавньоњ казкиї розкривали правду про пан≥в ≥ мужик≥в ≥ закликали простий люд до зброњ, до захисту своњх прав. Ћес¤ ”крањнка ствердила в≥рн≥сть поета ≥нтересам народу, готовн≥сть служити йому до к≥нц¤.
¬≥рш Ђ—лово, чому ти не тверда¤ криц¤ї вт≥люЇ цю ж думку, але по-≥ншому. ÷ей тв≥р Ч монолог авторки, звернений до своЇњ поез≥њ. ” ньому звучить прагненн¤ зробити слово разючою зброЇю, здатною зн¤ти Ђвражу голову з плечї. ѕоетеса не приховуЇ своЇњ слабкост≥ ф≥зичноњ:
«броЇ мо¤, послужи во¤кам
краще, н≥ж служиш ти хворим рукам.
јле ¤к же вона в≥рить у силу поетичного слова, готового повести Ђмесник≥в дужихї до бою, додати њм в≥дваги й р≥шучост≥!
Ќе можна не згадати ще одного твору Ћес≥ ”крањнки Ч в≥рша Ђѕоет п≥д час облогиї. “ут також наголошуЇтьс¤ на сил≥ поетичного слова, на його здатност≥ впливати на людей, у потр≥бний час п≥дн≥мати настр≥й, заспокоювати або вести у б≥й.
ѕоет не боњтьс¤ в≥д ворога смерт≥,
бо в≥льна¤ п≥сн¤ не може умерти.
—воњ думки про роль поета ≥ поез≥њ Ћес¤ ”крањнка вт≥лила у художн≥х творах, а правдив≥сть цих думок була п≥дтверджена творчою долею спадщини поетеси. ƒл¤ к≥лькох покол≥нь украњнц≥в Ћесин'е слово допомагало й допомагаЇ долати життЇв≥ перешкоди, бођротис¤ з трудйощами й одержувати перемогу. Ќаша славетна письменниц¤ зум≥ла Ђвиточити, вигострити зброю ≥скристуї ≥ подарувати њњ своЇму народов≥.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ћес≥ ”крањнки
