Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
„ар≥вна казка, нав≥¤на волинськими л≥сами (за драмою-феЇр≥Їю Ћес≥ ”крањнки "Ћ≥сова п≥сн¤") (I вар≥ант)
ƒраму-феЇр≥ю ЂЋ≥сова п≥сн¤ї вважають вершиною творчост≥ Ћес≥ ”крањнки, њњ г≥мном р≥дн≥й земл≥ та р≥дному народу. ≤ д≥йсно, у цей тв≥р поетеса вклала ст≥льки любов≥, ст≥льки захопленн¤ талантом украњнц≥в, що в≥н просто не м≥г не стати перлиною у скарбниц≥ не т≥льки в≥тчизн¤ноњ, а й св≥товоњ л≥тератури.
ЂЋ≥сова п≥сн¤ї виникла не на порожньому м≥сц≥: поетеса добре знала м≥фолог≥ю та демонолог≥ю свого народу, сама була нос≥Їм фольклору. ўе з дитинства Ћес¤ сп≥вала п≥сн≥, чула ≥стор≥њ про дивовижних ≥стот, що живуть далеко в л≥с≥ ≥ можуть ¤к зашкодити, так ≥ допомогти людин≥. ÷≥ казки-легенди так захопили у¤ву маленькоњ д≥вчинки, що, гостюючи в д¤дька Ћева на ¬олин≥, вона втекла вноч≥ до л≥су, бо дуже хот≥ла побачити те диво Ч д≥вчину-мавку. ѕ≥зн≥ше ц≥ спогади про в≥ков≥чн≥ волинськ≥ л≥си, дит¤ч≥ переживанн¤ та почутт¤, а також вс≥ колись почут≥ перекази та легенди перетворилис¤ у тв≥р, що став справжн≥м шедевром украњнськоњ л≥тератури.
Ћес¤ ”крањнка не п≥шла найлегшим шл¤хом: вз¤вши за основу ¤кусь окрему легенду чи м≥ф, написати тв≥р про ≥сторичне минуле чи казку, де д≥ють м≥фолог≥чн≥ персонаж≥. ¬она поЇднала м≥фолог≥ю, казков≥ образи, демонолог≥ю ≥ створила ц≥лком ориг≥нальний тв≥р, у ¤кому д≥ють так≥ персон≥ф≥кован≥ надприродн≥ сили та казков≥ персонаж≥, поЇднанн¤ ¤ких не зустр≥чаЇмо в жодному народному твор≥. “ак, наприклад, л≥совики, вод¤ники найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ в казках, а русалки, мавки, перелесники та потерчата Ч це вже щось у галуз≥ демонолог≥њ. “алановита письменниц¤ не в усьому п≥шла за народним трактуванн¤м тих чи ≥нших м≥ф≥чних ≥стот. њњ –усалка, ѕотерчата, «лидн≥, ƒол¤ близьк≥ до фольклорних, особливо в њх ставленн≥ до людей. –усалка, наприклад, хоче зат¤гти Ћукаша в озеро, нашкодити д¤дьков≥ Ћеву, в цьому њй допомагають потерчата.
ј от ѕерелесник дещо в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д образу, створеного народом. “ак, в≥н запальний, можливо, легковажний, проте в≥домий своЇму л≥совому братству, турбуЇтьс¤ про долю ћавки ≥ р¤туЇ њњ в≥д ганьби. «овс≥м в≥дм≥тною в≥д народноњ Ї трактовка образу ћавки Ч це не п≥дступна л≥сова ≥стота, що заводить людей далеко до л≥су, щоб вони вже н≥коли не змогли повернутис¤ додому. Ћесина ћавка Ч це вт≥ленн¤ всього найпрекрасн≥шого, життЇдайного, що Ї в природ≥. ¬она не намагаЇтьс¤ нашкодити люд¤м, а, навпаки, вс≥л¤ко њм допомагаЇ, захищаЇ в≥д бешкет≥в русалки чи п≥дступних потерчат. ћавка хоче вр¤тувати й душу людини, те, що поЇднуЇ њњ з природою, ≥ те, що наш≥ сучасники так стр≥мко втрачають. Ћ≥на остенко назвала ЂЋ≥сову п≥снюї першим еколог≥чним зойком, першим попередженн¤м ЂЌе рубай!ї ≥, звичайно, вона мала рац≥ю. ¬же сто рок≥в тому Ћес¤ ”крањнка в≥дчула, ¤ка страшна загроза чекаЇ на нас, ¤кщо переважить матер≥альне ≥ ми почнемо продавати справжн≥ скарби, свою душу, своЇ минуле. ÷е не т≥льки слово на захист р≥дноњ природи, а й заклик повернутис¤ до кор≥нн¤, не загубити своЇ Ђ¤ї у св≥т≥ матер≥альних спокус.
«давалос¤ б, Ћес¤ ”крањнка написала казку, феЇр≥ю, бо й справд≥ тут в≥дбуваЇтьс¤ багато дивовижних речей, а казкових, м≥ф≥чних персонаж≥в д≥Ї набагато б≥льше, н≥ж людей. ѕроте, ¤к≥ глибок≥ ≥дењ вклала письменниц¤ в уста своњх героњв, вона змогла показати, що необт¤жений матер≥альними турботами св≥т природи збер≥гаЇ свою чистоту, нањвн≥сть ≥ недоторкан≥сть. ≤, можливо, б≥льш≥сть л≥сових жител≥в ≥ справд≥ мали рац≥ю, з п≥дозрою ставл¤чись до людей, бо, ¤к показуЇ сучасний досв≥д, ми д≥йсно багато шкоди завдали природ≥ та навколишньому середовищу. Ћес¤ ”крањнка одн≥Їю з перших побачила цю загрозу ≥ своњм незабутн≥м твором попередила про це вс≥ майбутн≥ покол≥нн¤.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ћес≥ ”крањнки
