Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ћоњ роздуми п≥д час читанн¤ пов≥ст≥ " айдашева с≥м'¤" (II вар≥ант)
Ђ айдашева с≥м'¤ї Ч один ≥з тих твор≥в, ¤к≥ запам'¤товуютьс¤ назавжди. ћожу це стверджувати, спираючись на досв≥д моњх бабус≥ й матер≥. ќбидв≥ й дос≥ згадують ћотрю ≥ айдащиху, нав≥ть цитують окрем≥ р¤дки. я зац≥кавилас¤, що ж це за тв≥р такий, ¤кщо його вивчають ось уже к≥лька покол≥нь?
ћайже з перших стор≥нок зрозум≥ла, що Ђ айдашева с≥м'¤ї Ч пов≥сть ком≥чна. ƒ≥алог арпа й Ћавр≥на, в ¤кому йшлос¤ про с≥льських д≥вчат, надзвичайно, см≥шний. ’≥ба можна не посм≥хатис¤, читаючи арпов≥ характеристики. ¬есело було читати ≥ про перш≥ дн≥ перебуванн¤ ћотр≥ в хат≥ чолов≥ка. ≤ про п≥ст ќмелька, ¤кий в≥н Ђзволожувавї гор≥лкою.
јле по м≥р≥ розвитку сюжету м≥й настр≥й зм≥нювавс¤. „омусь уже не було см≥шно. ўо ж трапилос¤? ѕост≥йн≥ сварки, а пот≥м ≥ б≥йки в родин≥ айдаш≥в майже повн≥стю зм≥нили персонаж≥в. “ак, ћотр¤, горда, працьовита, розумна, поступово перетворюЇтьс¤ на злу, бездушну, нав≥ть жорстоку особу. арпо доходить до того, що п≥дн≥маЇ руку на батька, а п≥зн≥ше кидаЇтьс¤ на мат≥р, тр¤се њњ, ¤к грушу, ≥ б≥жить за нею з ломакою, збираючись побити.
Ќайб≥льше вразили зм≥ни в повед≥нц≥ ≥ вчинках Ћавр≥на ≥ ћелашки. яким красивим було њхнЇ коханн¤! як н≥жно, поетично вони говорили Ч наче п≥сню сп≥вали! јле з часом ≥ вони Ђг≥дної в≥дбивають словесн≥ атаки ћотр≥, нав≥ть беруть участь у Ђбойових д≥¤хї, захищаючи своњ горщики, кухлики, кабанчика, грушу...
ѕов≥сть поступово з ком≥чноњ стаЇ траг≥чною, бо дуже сумно спостер≥гати за тим, ¤к деградуЇ, занепадаЇ людина. —аме у такому напр¤мку зм≥нюютьс¤ персонаж≥ Ђ айдашевоњ с≥м'њї. Ќасл≥дки цих зм≥н можна по¤снити двома причинами. ѕо-перше, впливом сусп≥льства, характер ¤кого зм≥нивс¤ п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥пацтва. Ќов≥ в≥дносини базуютьс¤ на приватн≥й власност≥, а зв≥дси Ч нова психолог≥¤ людини: найголовн≥ше Ч це ЂмоЇї, його треба зб≥льшувати й захищати. ќт ≥ б'ютьс¤ м≥ж собою брати й нев≥стки за землю, за батьк≥вську спадщину, за майно ≥ худобу.
јле нов≥ сусп≥льн≥ в≥дносини все-таки не повинн≥ руйнувати с≥м'њ, перекреслювати елементарн≥ норми народноњ морал≥. ќсь, на мою думку, друга причина деградац≥њ д≥йових ос≥б Ч в≥дсутн≥сть поваги й в≥рност≥ народним традиц≥¤м, ¤к≥ регулювали стосунки м≥ж батьками й д≥тьми, м≥ж братами, ≥ншими родичами.
„лени айдашевоњ с≥м'њ втратили здатн≥сть любити й поважати близьких людей. √оловним дл¤ кожного з них стало прагненн¤ утвердити свою зверхн≥сть, захистити св≥й ≥нтерес, матер≥альний ≥ моральний. ƒл¤ мене вс≥ вони Ч ≥ старш≥, ≥ молодш≥ Ч схож≥ м≥ж собою. ¬ажко звинуватити когось одного. ’≥ба т≥льки айдашиха винна у т≥й Ђдомашн≥й в≥йн≥ї? я впевнена, що ¤кби ћотр≥ б≥льше терпл¤чост≥ ≥ дел≥катност≥, то й багатьох сварок можна було б уникнути.
Ђ айдашева с≥м'¤ї справд≥ Ї особливим твором, ¤кий ≥ см≥шить, ≥ засмучуЇ, ≥ запам'¤товуЇтьс¤. ¬≥н Ї своЇр≥дною пересторогою: див≥тьс¤, ¤кими можуть бути люди, ≥ не повторюйте њхнього Ђдосв≥дуї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ќечу¤-Ћевицького ≤вана
