Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“уга за р≥дним краЇм у драм≥ Ћес≥ ”крањнки "Ѕо¤рин¤" (I вар≥ант)
Ѕатьк≥вщина... —к≥льки емоц≥й ≥ почутт≥в, радощ≥в ≥ переживань закладено у цьому слов≥! ¬≥д≥рвавшись в≥д р≥дноњ земл≥, людина, мов в≥д≥рвана в≥д р≥дного ірунту кв≥тка, душевно в'¤не, засихаЇ.
≤ т≥льки поверненн¤ на Ѕатьк≥вщину може в≥дживити, поновити њњ втрачен≥ сили.
¬ипробуванн¤ розлукою ≥з р≥дною землею багато видатних украњнських д≥¤ч≥в в≥дчули на соб≥. —еред них ≥ Ћес¤ ”крањнка, в≥дома поетеса ≥ талановитий драматург. „ерез т¤жку хворобу письменниц¤ була змушена вињжджати в ™гипет, у √руз≥ю, в рим, що не могло не накласти в≥дбиток на √≥ творчост≥. ќдним ≥з твор≥в Ћес≥ ”крањнки, що висв≥тлюють душевн≥ переживанн¤ людини на чужин≥, Ї драматична поема ЂЅо¤рин¤ї.
” драм≥ ќксана, головна героњн¤ твору, попадаЇ п≥д гн≥т т¤жких обставин: вийшовши зам≥ж за молодого бо¤рина —тепана, вона змушена жити у ћоскв≥. —початку зам≥жж¤ видаЇтьс¤ д≥вчин≥ щасливим, бо вона поЇднала свою долю ≥з коханою людиною, њњ не л¤каЇ чужина:
’≥ба ж то вже така чужа крањна?
“а ж в≥ра там однакова,
≥ мову ¤ наче трохи т¤млю, ¤к говор¤ть.
“а невдовз≥ ќксанин≥ над≥њ на щасливе житт¤ починають танути, њй, молод≥й душею ≥ т≥лом, в≥льн≥й духом, важко звикнути до принизливих патр≥архальних звичањв –ос≥њ. ƒ≥вчина не хоче запинати обличч¤, немов туркен¤, незвичним Ї дл¤ нењ руський сарафан... ≤ хоча до од¤гу вона звикаЇ, проте не в силах звикнути до того, що ж≥нкам заборонено перебувати в одн≥й к≥мнат≥ з чолов≥ками, виходити на вулицю. Ќав≥ть заручини молодих хлопц¤ й д≥вчини дл¤ нењ тут в≥дбуваютьс¤ незвично, тому що майбутнЇ подружж¤ не маЇ права на сп≥лкуванн¤ до вес≥лл¤. «дивована ќксана вигукуЇ:
Ч як д≥вчина постоњть на розмов≥ з своњм зарученим, то вже й нечесна?.. „удна тут молодь!
–абська невол¤ чужого краю даЇтьс¤ взнаки дедал≥ б≥льше. ќксана бачить, що њњ —тепан Ч безправний пор¤д з ≥ншими бо¤рами, ¤к≥ можуть у будь-¤ку хвилину обмовити його перед царем, що в≥н змушений шукати компром≥с ≥з власною г≥дн≥стю, коли йому доводитьс¤ ц≥лувати руки старим бо¤рам. √оловна героњн¤ драми пор≥внюЇ своЇ житт¤ з Ђневолею бусурменськоюї, ≥ тут читач може зрозум≥ти, що вона маЇ на уваз≥ не лише власне подружнЇ житт¤, а й тогочасне становище ”крањни, ¤ка перебувала п≥д гн≥том –ос≥њ так само, ¤к ќксана Ч п≥д гн≥том чужоземних звичањв. ¬нутр≥шн≥й протест д≥вчини вириваЇтьс¤ назовн≥:
ќй, чолов≥че!..
“а й осоружна ж с¤ мен≥ ћосква!
ѕереживанн¤ за долю украњнського народу, туга за Ѕатьк≥вщиною, наказ чолов≥ка не пускати до палат прињжджих з ”крањни, його сувора заборона написати нав≥ть листа р≥дним остаточно зламали ќксану. якщо ран≥ше њњ стражданн¤ виливалис¤ в сльозах, то тепер нею опановуЇ байдуж≥сть. ¬с≥ сили п≥шли на останн≥й вибух (Ђ—тепане! “и х≥ба не бачиш? я гину, в'¤ну, жити так не можу!ї), п≥сл¤ ¤кого вона остаточно знесилюЇтьс¤.
—мертельна хвороба, причиною ¤коњ Ї туга за р≥дним краЇм, починаЇ висмоктувати з нењ сили. ≤ нав≥ть пропозиц≥¤ —тепана поњхати у гост≥ до родич≥в ќксани, бо вже Ђтепера на ¬крањн≥ утихомирилос¤ї, викликаЇ у нењ не рад≥сть, а г≥ркоту:
як ти кажеш?
”тихомирилос¤? «ломилась вол¤,
”крањна л¤гла ћоскв≥ п≥д ноги,
се мир по-твоЇму Ч ота руњна?
ќтак ≥ ¤ утихомирюсь хутко в трун≥.
“ерпл¤чи муки через розлуку з ”крањною, головна героњн¤ драми передчуваЇ свою смерть. –озлука з р≥дною землею гн≥тить њњ, ≥ в нењ не вистачило сил витримати такий т¤гар.
як бачимо, у драм≥ ЂЅо¤рин¤ї Ћес¤ ”крањнка майстерно показуЇ емоц≥йний стан патр≥отки, в≥д≥рваноњ в≥д Ѕатьк≥вщини: на початку п'Їси ќксана Ч життЇрад≥сна молода д≥вчина, в к≥нц≥ ж читач в≥дчуваЇ, що перед ним виснажена стражданн¤ми ж≥нка. ≤ сумно звучать њњ останн≥ слова:
ƒобран≥ч, сонечко!
≤деш на зах≥д...
“и бачиш ”крањну Ч прив≥тай!
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ћес≥ ”крањнки
