Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“уга за р≥дним краЇм у драм≥ Ћес≥ ”крањнки "Ѕо¤рин¤" (II вар≥ант)
ЂЅо¤рин¤ї Ч це Їдиний драматичний тв≥р Ћес≥ ”крањнки, написаний на тему ≥сторичного минулого ”крањни. —творила його письменниц¤ п≥д час перебуванн¤ в ™гипт≥, ≥, ¤к зазначають досл≥дники, у цьому Ї сво¤ законом≥рн≥сть Ч ностальг≥¤ породжуЇ звертана¤ до украњнськоњ тематики. √ероњн¤ цього твору ќксана ѕереб≥йна також тужить за р≥дним краЇм, ¤к ≥ сама авторка.
Ћес¤ ”крањнка говорить у драм≥ про важкий пер≥од в ≥стор≥њ ”крањни Ч це був час –уњни, коли земл¤ наша, т≥льки-но зв≥льнившись з-п≥д ¤рма, знову потрапила у залежн≥сть. ѕисьменниц¤ зазначаЇ, що тод≥ тривала боротьба за владу м≥ж козацькими ватажками, ≥ вони заручалис¤ п≥дтримкою то татар, то рос≥¤н, то пол¤к≥в, а народ, втомившись в≥д в≥йни, просто оч≥кував Ч хто переможе.
ќксана ѕереб≥йна разом з чолов≥ком —тепаном потрапила до ћоскви, ≥ ви¤вилос¤, що це був зовс≥м ≥нший св≥т, що не мав н≥чого сп≥льного з њњ досить демократичною ”крањною. ƒ≥вчину дивували московськ≥ звичањ, не могла вона звикнути до того, що ж≥нки тут нев≥льн≥: д≥вчата не можуть ходити м≥стом сам≥, Ђсп≥вати по га¤х Ч такого зроду не чувалиї, Ђнема тут звичаю з чолов≥ками ж≥ноцтву пробувати при бес≥д≥ї. ќксана змушена носити московську одежу, не може робити те, що хоче, проте спочатку д≥вчина думала, що зможе жити одним лише коханн¤м до —тепана ≥ ¤кось пристосуЇтьс¤, звикне.
јле поступово таке нев≥льне становище починаЇ пригн≥чувати ќксану, все част≥ше згадуЇ вона р≥дну землю, н≥хто не п≥дтримуЇ њњ в далек≥й ћосковщин≥: —тепанова мати вже звикла до нових звичањв, √анна ≥ не пам'¤таЇ ”крањни, њй нав≥ть дивним видаЇтьс¤, що ќксана сама обрала соб≥ чолов≥ка, адже њњ саму засватав ¤кийсь царський стр≥лець, ¤кого вона ≥ не бачила, а —тепан вже сам себе називаЇ Ђхолопом —тьопкоюї, намагаЇтьс¤ прислужитис¤ царев≥, завоювати його прихильн≥сть. ƒ≥вчина не може стерп≥ти того, ¤к принижують њњ нац≥ональну г≥дн≥сть, називають Ђхохлушкоюї, вважають людиною другого сорту, дл¤ нењ ћосква ви¤вл¤Їтьс¤ Ђ¤коюсь неволею бусурманськоюї. ќгидним вважаЇ ќксана прислужництво чолов≥ка, котрий виправдовуЇтьс¤ тим, що робить це дл¤ добра ”крањни:
“а ¤кби ми не гнули тута спини,
то на ”крањн≥ либонь з≥гнули б
у три погибел≥ родину нашу
ћосковськ≥ воЇводи...
ќксана думала, що њњ чолов≥к хоча б зможе допомогти украњнц¤м, проте й ц≥ њњ над≥њ не виправдалис¤: коли ”крањна посправжньому потребувала допомоги, —тепан не насм≥ливс¤ д≥¤ти р≥шучо, в≥н вир≥шив затањтис¤, перечекати, адже своњ свобода та житт¤ були йому дорожчими, н≥ж свобода ”крањни. «вичайно, можна зрозум≥ти й —тепана, адже його жертва просто могла бути марною, але ж волелюбна енерг≥йна ќксана просто не могла сид≥ти без д≥ла, вишиваючи чи лузаючи нас≥нн¤, ¤к це робили ≥нш≥ бо¤рин≥:
—тепане! “и х≥ба ж не бачиш?
я гину, в'¤ну, жити так не можу!
—тепан розум≥в, що Ђне ростуть кв≥тки в теплиц≥ї, згоден був в≥дпустити дружину до батька, та надто любила ќксана свого чолов≥ка, щоб лишити одного. ¬она намагалас¤ вмовити —тепана втекти з ц≥Їњ московськоњ невол≥, та не хоче њњ чолов≥к зламати прис¤ги, даноњ царю, остер≥гаЇтьс¤, що под≥бна втеча може дорого коштувати њхн≥м р≥дним.
ј ќксана в'¤нула ≥ сохла в≥д туги за Ѕатьк≥вщиною, вже й п≥сн≥ не могла сп≥вати, втрачала останн≥ сили в≥д того, що не могла допо
могти р≥дн≥й земл≥ в т¤жк≥ часи. “ому так гн≥вно в≥дмовл¤Їтьс¤ вона повернутис¤ додому, коли там Ђутихомирилосьї:
”тихомирилось? «ломилась вол¤,
”крањна л¤гла ћоскв≥ п≥д ноги,
—е мир по-твоЇму Ч ота руњна?
¬она пор≥внюЇ себе й —тепана з шаблею, ¤ка зрослась ≥з п≥хвами ≥ за≥ржав≥ла, залишаючись без справи.
ќбраз ќксани ѕереб≥йноњ дуже траг≥чний, слова, ¤к≥ вклала письменниц¤ в њњ уста, г≥рк≥ та сумн≥, але й правдив≥. ≤ ¤ думаю, що саме через це тв≥р так довго був п≥д забороною.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ћес≥ ”крањнки
