Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ам≥нний хрест Ч символ втраченоњ батьк≥вщини (за однойменною новелою ¬.—тефаника) (I≤ вар≥ант)
¬ажким було житт¤ сел¤н √аличини наприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤,
безрезультатн≥ пошуки того, ¤к прогодувати родину, поступове розоренн¤, перспектива голодноњ смерт≥ Ч все це примушувало сел¤н зриватис¤ з м≥сць, де прот¤гом багатьох рок≥в жили њхн≥ батьки, ≥,спродавши все, мандрувати в пошуках кращоњ дол≥. ћасова ем≥грац≥¤ до јмерики стала звичним ¤вищем. јле й на далекому континент≥ не на вс≥х чекало краще житт¤ Ч багато померло в дороз≥, а ≥нш≥ змушен≥ були за коп≥йки працювати на шахтах та заводах. ƒехто нав≥ть знаходив можлив≥сть повернутис¤ додому, щоб померти на земл≥ своњх батьк≥в.
¬асиль —тефаник дуже бол≥сно сприймав горе ≥ злиденн≥сть свого народу, в≥н бачив, що не в≥д гарного житт¤ њдуть його земл¤ки за кордон, а дл¤ багатьох розлука з р≥дною землею була под≥бна смерт≥. ¬с≥ ц≥ народн≥ настроњ передаЇ письменник у новел≥ Ђ ам≥нний хрестї.
ѕрототипом ≤вана ƒ≥духа, геро¤ цього твору, був рус≥вський сел¤нин ≤ван јхтем≥йчук, ¤кий ем≥грував до анади ≥ листувавс¤ з
письменником. ≤ван ƒ≥дух все своЇ житт¤ прожив в одному сел≥, з року в р≥к в≥н догл¤дав свою нивку, зас≥юючи њњ не т≥льки зерном, а
й своњм потом та кров'ю. —к≥льки сил поклав в≥н на те, щоб зробити цю землю хоч трохи плодючою, втратив своЇ здоров'¤ ≥ наче зламавс¤ впоперек, його нав≥ть прозвали ѕереламаний. ≤ ось ≤ван змушений кинути р≥дне село Ч злидн≥ гон¤ть його з родиною до далекоњ јмерики. —кликав ƒ≥дух гостей на прощальну вечерю, та щось невеселим видавс¤ цей бенкет, скор≥ше нагадуЇ в≥н похорон: плаче ≤ванова ж≥нка, т¤жко йому на душ≥. «гадуЇ сел¤нин минул≥ роки, а далека анада здаЇтьс¤ йому могилою.
ѕрисутн≥й в новел≥ ще один символ смерт≥ Ч ≤ван вирубав ≥ поставив на горб≥ кам≥нний хрест. ÷¤ деталь набуваЇ в твор≥ символ≥чного значенн¤: дл¤ старого сел¤нина Ч це могильний
хрест, на ¤кому в≥н написав своЇ ≥м'¤ та ≥м'¤ дружини, щоб хоч ¤кась згадка лишилас¤ по ньому, бо нев≥домо, чи доњдуть вони до
тоњ анади, чи, може, помруть десь у дороз≥, що й могили не залишитьс¤. ÷е ≥ своЇр≥дний знак, що буде пов'¤зувати ƒ≥духа з
р≥дною землею, бо доки сто¤тиме хрест з його ≥менем, доти ≥снуватиме пам'¤ть по ньому, не об≥рветьс¤ тоненька ниточка, що зв'¤зуЇ його родину з Ѕатьк≥вщиною.
јле цей хрест Ї й символом нелюдськоњ прац≥ сел¤н. √ерой так згадуЇ своЇ минуле: Ђя ц≥ле житт¤ лиш роб, та й роб, та й роб! Ќе раз,
¤к днинка к≥нчаласи, а ¤ впаду на ниву та й ревно молюси до Ѕога: √осподи, не покинь н≥ н≥коли чорним навалком хл≥ба, а ¤ буду все
працувати, х≥ба бих не м≥г н≥ руков, н≥ ногов кинути...ї ам≥нн≥й хрест став пам'¤тником сел¤нину, ¤кий все своЇ житт¤ працював
заради шматка хл≥ба, не жал≥ючи сил та здоров'¤.
я вважаю, що образ кам≥нного хреста маЇ ще одне символ≥чне значенн¤ Ч це згадка про вс≥х галичан, що залишили р≥дну землю,
своЇр≥дна братська могила дл¤ тих, хто помер у дороз≥ та чињ т≥ла поглинули води океану, дл¤ тих, хто жив у туз≥ за р≥дною землею ≥
так ≥ не зм≥г змиритис¤ з чужиною.
’рест, що поставив один неосв≥чений галицький сел¤нин, став символом в≥дчаю й безвиход≥ всього народу. ј дл¤ мене Ч це ще й
своЇр≥дний крик про допомогу, заклик зробити щось, щоб люди мали змогу жити ≥ помирати на земл≥ своњх батьк≥в.
Ѕудь-¤ка людина, ¤к м≥ф≥чний јтлант, в≥д≥рвавшись в≥д р≥дноњ земл≥, може втратити своњ сили. ≤ —тефаник прагнув нагадати про
це правдивими ≥ вражаючими своЇю глибиною творами. Ђ ам≥нний хрестї та ≥нш≥ твори, що торкаютьс¤ проблеми ем≥грац≥њ, ще й
дос≥ хвилюють душ≥ читач≥в, бо в них промовл¤Ї людське горе ≥ в≥дчай, бо ≥ сам письменник був небайдужим до проблем свого
народу.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —тефаника ¬асил¤
