Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ам≥нний хрест Ч символ втраченоњ батьк≥вщини (за однойменною новелою ¬.—тефаника) (II≤ вар≥ант)
“вори ¬асил¤ —тефаника особлив≥. ожен вражаЇ своњм траг≥змом, у кожному чи¤сь важка дол¤, част≥ше Ч чи¤сь загибель. ѕисьменник з √аличини правдиво змальовував житт¤ своњх земл¤к≥в, пригн≥чених ≥ знедолених, страждав разом ≥з своњми геро¤ми, мр≥¤в про њхнЇ краще майбутнЇ. ’оча в багатьох ≥з них цього майбутнього вже не буде. “ак, наприклад, ¤к у ≤вана ƒ≥духа з новели Ђ ам≥нний хрестї.
Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших твор≥в, тут немаЇ загибел≥, але в≥д цього
новела не стала менш траг≥чною. јвтор знайомить нас з долею сел¤нина, ¤кий змушений залишити свою дом≥вку ≥ шукати добра
далеко в≥д Ѕатьк≥вщини. ¬с¤ ≥стор≥¤ житт¤ ≤вана сумна й безрад≥сна. ѕ≥сл¤ служби у в≥йську одержав спадщину, ¤к посм≥ховисько:
невеликий горб, з ¤кого люди брали п≥сок. ≤ це земл¤, ¤ка повинна
була годувати с≥м'ю! ƒ≥дух все-таки намагавс¤ њњ обробл¤ти. —ам
заносив на горб гн≥й, жал≥ючи стару кон¤ку. —ам впр¤гавс¤ у борону й орав свою спадщину. якось п≥сл¤ чергового важкого сходженн¤ принизливий в≥тер зробив з ≤вана кал≥ку. ’ворий поперек
назавжди з≥гнув чолов≥ка, його так ≥ стали звати у сел≥ Ч ѕереламаний. „и м≥г ƒ≥дух забезпечити с≥м'ю? “ак ≥ пройшло житт¤ Ч у
нестатках, стражданн¤х. —ини виросли й не схот≥ли батьков≥ дол≥.
”мовили старого њхати до анади, де украњнц¤м об≥ц¤ли землю ≥
багатство.
√оловна под≥¤ в новел≥ Ч це прощальний веч≥р, ¤кий ≤ван влаштував дл¤ сус≥д≥в перед в≥д'њздом.
„ого чекати йому, старому й хворому, на чуж≥й земл≥? “раг≥зм
становища ≤вана ƒ≥духа п≥дкреслюЇ образ кам≥нного хреста. ÷е герой заздалег≥дь приготував пам'¤тник соб≥ ≥ дружин≥, поставив його на тому горб≥, ¤кий вит¤гнув з нього ус≥ сили. —тарий звертаЇтьс¤ до земл¤к≥в ≥з дивним проханн¤м. оли прийде з-за океану зв≥стка про його та бабину смерть, нехай хтось п≥дн≥метьс¤ на горб ≥ покропить св¤ченою водою той хрест. ” ньому, цьому хрест≥, туга ≤вана за Ѕатьк≥вщиною, любов до нењ ≥ водночас Ч знев≥ра й безнад≥¤. ћабуть, передчував, що там, на чужин≥, добра не матиме, що лежати йому у чуж≥й земл≥ або десь на дн≥ океану.
ƒл¤ ≤вана ƒ≥духа розлука з ¬≥тчизною Ч це трагед≥¤. “ому й
останн¤ веч≥рка в його дом≥ дуже схожа на похорон, а кам≥нний
хрест, залишений на политому ≤вановим потом горб≥, став справжн≥м символом втраченоњ Ѕатьк≥вщини.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —тефаника ¬асил¤
