Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ќбраз земл≥ в однойменн≥й пов≥ст≥ ќльги обил¤нськоњ (V вар≥ант)
ѕов≥сть Ђ«емл¤ї стала одним з найвищих дос¤гнень на творчому шл¤ху в≥домоњ украњнськоњ письменниц≥ ќ. обил¤нськоњ.
ѕисьменниц¤ зазначала в автоб≥ограф≥чному нарис≥ Ђѕро себе самуї: Ђ‘акти, що спонукали мене написати Ђ«емлюї, правдив≥... я просто ф≥зично терп≥ла п≥д з'¤виськом тих факт≥в ≥ коли писала Ч ох, ¤к хвил¤ми ридала!..ї ѕов≥сть стала справжн≥м гостродраматичним твором, сповненим важких роздум≥в про г≥рку сел¤нську долю, варт≥сть людського житт¤, його ц≥нност≥, вона в≥др≥зн¤лас¤ в≥д сучасних њй сентиментально-≥дил≥чних замальовок ≥з с≥льського житт¤, правдиво в≥дтворюючи д≥йсн≥сть у њњ ф≥лософському розум≥нн≥.
ћожна висунути багато припущень щодо того, ¤кий персонаж Ї головним героЇм пов≥ст≥, але, можливо, авторка п≥дказала нам в≥дпов≥дь на це питанн¤, давши твору назву Ђ«емл¤ї. ƒ≥йсно, земл¤
постаЇ у твор≥ н≥би живою ≥стотою, такою соб≥ вершителькою доль, ¤ка може обдарувати чи покарати, дати житт¤ чи в≥д≥брати його.
“ак, ћихайло говорить про нењ: ЂЌеначе чув ≥ бачив, ¤к земл¤ з задоволенн¤м розходилас¤, розкошувала, ¤к њњ соки в≥дсв≥жувались,
≥ ¤к вона, насичена, в≥ддихала важкими пахощамиї. ¬ ≥ншому м≥сц≥ пов≥ст≥ сказано: Ђ«емл¤ розт¤гнулась, немов ожидала кого ≥ в≥ддихала землисто-вогким в≥ддихом... «емл≥ було миле те розорюванн¤ њњ маси, вона не противилась йому в жодному м≥сц≥, була м'¤ка й крихка ≥ гр≥ла своњ осв≥жен≥ сустави в сонц≥, а њњ вогкий в≥ддих розходивс¤ у воздус≥ ≥ зраджував њњ глибоке вдоволенн¤ї. ќтже, земл¤ змальована у твор≥ майже живою ≥стотою, ¤ка може в≥дчувати, бути вдоволеною, чи, навпаки, невдоволеною, приймати когось чи не приймати.
« ≥ншого боку, земл¤ Ї м≥рилом людських доль, ц≥нност≥ людськоњ особистост≥. “ак, дл¤ ≤вон≥ки та ћар≥йки вона Ї Їдиною ц≥нн≥стю житт¤, њй вони п≥дкорюють вс≥ своњ спод≥ванн¤. ≤ дл¤ сина свого хочуть перш за все не особистого щаст¤, а вдалого одруженн¤ з хорошою господаркою, ¤ка матиме добрий над≥л земл≥. «даЇтьс¤,
що й дл¤ ћихайла немаЇ н≥чого кращого у св≥т≥, н≥ж працювати на земл≥, мати њњ й обробл¤ти. ќднак житт¤ м≥н¤Ї ћихайлове у¤вленн¤
про ц≥нност≥, поставивши перед вибором: земл¤ чи кохана д≥вчина. ћихайло вибираЇ коханн¤ ≥ ладний нав≥ть покинути р≥дне село й
оселитис¤ в такому обридлому йому м≥ст≥, ¤ке здаЇтьс¤ чужим ≥ ворожим. “а земл¤ наче не в≥дпускаЇ його, перетворюючись на таку
таЇмничу силу, ¤ку н≥хто не може подолати. якщо в≥н не хоче п≥дкоритис¤ њй, вона вол≥Ї краще покласти його тут мертвим, зробивши в≥чним своњм рабом.
«емл¤ караЇ ≥ —аву, ¤кий н≥бито зовс≥м байдужий до нењ ¤к до ц≥нност≥. —ава не хоче працювати коло земл≥, обробл¤ти њњ, не отримуЇ в≥д цього насолоди. “а земл¤ потр≥бна йому ¤к майно, ¤к
зас≥б ≥снуванн¤, ¤к п≥двалина родинного щаст¤. ≤ вона манить його, об≥ц¤ючи дати все ≥ обдурюючи. —ава повн≥стю в≥ддаЇтьс¤
своЇму бажанню мати землю, задл¤ цього вдаЇтьс¤ до братовбивства, н≥би вбивши одночасно й себе самого, позбавивши спод≥ванн¤ на щаст¤. ≤ знову ¤к найстрашн≥ше покаранн¤ батько вибираЇ йому таке: Ђ“оњ чорноњ, пожаданоњ, дорогоњ земл≥, без ¤коњ йому год≥ було ¤к сл≥д проживати, в ¤к≥й був би день ≥ н≥ч гр≥бав, житт¤ своЇ добував, Ч њњ не давав в≥н йомуї. ≤ мати, не пробачивши молодшого сина? промовл¤Ї: Ђ«емл≥?...’≥ба на те, щоб л≥г ≥з
нею в рот≥, та щоб вона нав≥ки здавила, ¤к здавив мене через нього жаль на с≥м св≥т≥!ї.
ѕ≥сл¤ смерт≥ ћихайла батьки раптом в≥дчули, ¤к знец≥нилис¤ њхн≥ ц≥нност≥, що н≥¤ка земл¤ не зможе повернути њм сина, скор≥ше нав≥ть син≥в, бо другого вони теж втратили, але морально. ≤вон≥ка ≥ ћар≥йка не хот≥ли б≥льше збагаченн¤, не хот≥ли земл≥, хот≥ли т≥льки молитис¤ й плакати за втраченим молодим житт¤м. ¬и¤вилос¤, що ц≥нн≥шим на св≥т≥ Ї все ж таки людське житт¤, ¤ке не можна
класти н≥ на ¤кий алтар. «розум≥в це й —ава, хай не так гостро. ¬≥н втратив можлив≥сть бути людиною, бути щасливим, кр≥м того, в≥н
не отримав батьк≥вського прощенн¤, був покараний прокл¤тт¤м ≥ позбавлений земл≥. «емл¤ виступаЇ у твор≥ ≥ живою ≥стотою, ≥ м≥рилом ц≥нностей, ≥
бажаною мр≥Їю, ≥ покаранн¤м, ≥ засобом ≥снуванн¤. ≤ це не випадково, бо саме такою була вона дл¤ сел¤нина XIX стол≥тт¤, без нењ, д≥йсно, не могло бути житт¤. ≤ через нењ творилис¤ нещаст¤, руйнувалис¤ житт¤.
0. обил¤нська у своњй пов≥ст≥ створюЇ по-справжньому символ≥чний образ земл≥-годувальниц≥, над≥леноњ дл¤ людини неминущою маг≥чною ц≥нн≥стю, безмежною владою. ≤ цей символ≥чний елемент пов≥ст≥ надаЇ њй загальнолюдського звучанн¤, винос¤чи проблематику твору за меж≥ певного часу й певноњ крањни.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ќльги обил¤нськоњ
