Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ќбраз ”крањни у творчост≥ ѕавла “ичини (III вар≥ант)
ѕавло “ичина Ч один з найталановит≥ших украњнських поет≥в початку XX стол≥тт¤, людина з непростою б≥ограф≥Їю ≥ нелегкою долею. ¬≥н не був розстр≥л¤ний чи заарештований ≥ в≥дправлений до —иб≥ру чи —оловк≥в, ¤к багато ≥нших письменник≥в, проте за це в≥н прин≥с, мабуть, найстрашн≥шу жертву дл¤ митц¤ Ч св≥й талант. Ћюдина, незвичайн≥ творч≥ зд≥бност≥ ¤коњ не м≥г не визнати жоден критик, в≥ддала своЇ обдаруванн¤ на службу парт≥йн≥й верх≥вц≥, Ђобм≥н¤ла своњ сон¤чн≥ кларнети на мальовану дудкуї, ¤к п≥зн≥ше-зазначали досл≥дники. ѕроте ранн¤ творч≥сть “ичини була ≥ залишаЇтьс¤ г≥мном мистецтву, всьому новому, см≥ливому, вона музична ≥ потужна, енерг≥йна й життЇрад≥сна. “ут поет чесний, в≥двертий, в≥н щиро в≥таЇ т≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ у сусп≥льств≥, бо в≥рить у в≥дродженн¤ р≥дноњ земл≥, становленн¤ незалежност≥ ”крањни.
ѕочутт¤ л≥ричного геро¤ невизначен≥, зм≥шан≥: з одного боку його охоплюЇ тривога, передчутт¤ ¤кихось зм≥н, ≥ нев≥домо, ¤кими
будуть ц≥ зм≥ни; з другого Ч в≥н хоче в≥рити, що революц≥¤ принесе справедлив≥сть та братерську р≥вн≥сть:
¬ душ≥ ¤ ставлю св≥тлий парус, бо
в мене в серц≥ сум,
≤ см≥х, ≥ дзвони, й рад≥сть тепла.
” перш≥й зб≥рц≥ Ђ—он¤чн≥ кларнетиї р≥дна земл¤ постаЇ через образи природи: поет закоханий у все прекрасне, створюЇ жив≥, сповнен≥ сили та життЇдайноњ енерг≥њ образи. ѕрирода, ¤к ≥ поет, знаходитьс¤ у передчутт≥ ¤кихось зм≥н, готова розцв≥сти разом з народом, ¤кий щойно отримав волю.
ѕро т≥ зм≥ни, що в≥дбулись в ”крањн≥, говорить поет у Ђƒум≥
про трьох в≥тр≥вї, де на приклад≥ символ≥чних образ≥в в≥тр≥в показав, ¤к≥ сили д≥¤ли на той час ≥ ¤к≥ були насл≥дки њхньоњ
д≥¤льност≥: ан≥ —н≥гов≥й-ћорозище, ан≥ Ѕезжурний Ѕурев≥й, що
символ≥зуЇ розбрат та анарх≥ю, не принесли н≥чого доброго, ≥ лише
Ћег≥т -“ешюкрил п≥дн≥маЇ людей, кличе до роботи, до в≥дновленн¤ ≥
в≥дбудови р≥дноњ крањни. —повнена рад≥сними передчутт¤ми ≥ поема Ђ«олотий гом≥нї. “ут поет звертаЇтьс¤ до образу улюбленого
м≥ста иЇва, м≥ста, ¤ке було св≥дком велич≥ волелюбноњ державиЧ ињвськоњ –ус≥. “ичина нагадуЇ, що земл¤ наша благословенна, адже за давньою легендою саме на ињвських горах був
јндр≥й ѕервозванний:
“о ”крањну
«а вс≥ роки неслави благословл¤в хрестом
ќпром≥нений,
Ћаскою Ѕожою в серце зранений
јндр≥й ѕервозванний.
≤ засм≥¤лис¤ гори,
«азелен≥ли.
“а бачив поет, що й багато зла коњтес¤ навкруги: тривають братовбивч≥ в≥йни р≥зн≥ парт≥њ не можуть под≥лити владу, а страждаЇ
простий народ. …ого в≥рш Ђ—корбна матиї сповнений засудженн¤ в≥йни, жаху в≥д того, що ст≥льки людей втратили своЇ житт¤. “ичина звертаЇтьс¤ до б≥бл≥йноњ тематики, до образу ƒ≥ви ћар≥њ, ¤ка ходить ”крањною ≥ жахаЇтьс¤ в≥д побаченого:
’ристос воскрес? Ч не чула,
Ќе в≥даю, не знаю.
Ќе буть н≥коли раю
” ц≥м кривав≥м краю.
ѕоет п≥дкреслюЇ богообран≥сть ≥ вин¤тков≥сть ”крањни, бо саме тут, за його словами, удруге народивс¤ ≥ був роз≥п'¤тий ’ристос.
Ђ—корбна матиї Ч це Їдиний пройн¤тий траг≥чним пафосом в≥рш зб≥рки, проте у наступн≥й зб≥рц≥ Ђ«ам≥сть сонет≥в ≥ октавї ц≥
настроњ значно посилилис¤, бо автор побачив, що вс≥ над≥њ на покращенн¤ не виправдалис¤, що в≥йна триваЇ, а щаст¤ народу так ≥ залишилос¤ далекою мр≥Їю. ¬≥н зображуЇ ”крањну роз≥п'¤тою протиборчими силами, вкритою трупами ≥ политою кров'ю безневинних жертв. ѕоет, ¤к справжн≥й гуман≥ст, встаЇ на захист загальнолюдських ≥деал≥в, намагаючись нагадати люд¤м, що сл≥д берегти житт¤ ≥ що Ђна людину сл≥д дивитис¤, ¤к на скарб св≥товийї.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ичини ѕавла
