Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕроблема нац≥онального в≥дродженн¤ украњнського народу в ранн≥й творчост≥ ѕ.“ичини (≤ вар≥ант)
ѕавлу √ригоровичу “ичин≥ довелос¤ жити у важк≥ дл¤ нашоњ крањни часи: ѕерша св≥това в≥йна, революц≥¤, громад¤нська в≥йна,
становленн¤ та втрата незалежноњ украњнськоњ держави, рад¤нська диктатура з њњ забороною писати правду, висловлювати власну думку. ¬се це не могло не в≥дбитис¤ на творчост≥ поета:
зм≥нювалис¤ часи Ч зм≥нювавс¤ характер та проблематика в≥рш≥в “ичини. ≤ ¤кщо в ранн≥й творчост≥ в≥н намагавс¤ передати
настроњ народу, що чекаЇ зм≥н на краще ≥ готовий на подвиги заради цих зм≥н, то вже починаючи з≥ зб≥рки Ђѕлугї поет все
б≥льше ≥ б≥льше звертаЇ увагу на настанови парт≥њ ≥ за загальними гаслами та вихваленн¤м д≥¤льност≥ Ћен≥на й ≥нших кер≥вник≥в
врешт≥-решт втрачаЇ св≥й талант.
ѕроте, ¤к ¤ думаю, обдаруванн¤ поета сл≥д визначати не за в≥ршами, написаними на замовленн¤, а за поез≥Їю, що йшла в≥д серц¤, де розкриваютьс¤ вс≥ почутт¤ й переживанн¤ поета. ≤ саме так≥
твори складають перш≥ зб≥рки “ичини, саме в них молодий поет
висловив ≥ своЇ захопленн¤ тими зм≥нами, що в≥дбулис¤ в сусп≥льств≥, ≥ тривогу, чи зд≥йсн¤тьс¤ найзапов≥тн≥ш≥ мр≥њ, ≥ сум та обуренн¤ через те, що над≥њ народу було обмануто, ≥ засудженн¤ братовбивчоњ в≥йни.
јле все-таки б≥льш≥сть ранн≥х в≥рш≥в “ичини сповнен≥ рад≥сних оч≥кувань, в≥ри в нац≥ональне в≥дродженн¤ ”крањни. ѕро це
говорить ≥ сповнена рад≥сних почутт≥в пейзажна л≥рика, у ¤к≥й прих≥д весни, в≥дновленн¤ природи символ≥зуЇ в≥дновленн¤ крањни, ≥
гармон≥¤ музичних асоц≥ац≥й л≥ричного геро¤. „асто, намагаючись передати ту заплутану ситуац≥ю, що склалас¤ в крањн≥, поет вдаЇтьс¤ до образ≥в-символ≥в. “ак, за допомогою образ≥в сонц¤ та в≥тр≥в
“ичина говорить про поступов≥ зм≥ни в ”крањн≥, про т≥ сили, що впливали на в≥дродженн¤ нашоњ крањни. Ђƒума про трьох в≥тр≥вї Ї
символ≥чним в≥дображенн¤м пол≥тичноњ ситуац≥њ в ”крањн≥, де ясне —онечко Ч то людськ≥ над≥њ на в≥дродженн¤ крањни, а в≥три Ч р≥зн≥
пол≥тичн≥ парт≥њ та угрупуванн¤, що намагалис¤ захопити владу в крањн≥. “а не вс≥ вони спри¤ли њњ розвитку: Ћукавий —н≥гов≥й Ч
реакц≥йн≥ сили, що хот≥ли повернутис¤ до старого, Ѕезжурний Ѕурев≥й Ч сили анарх≥њ та розбрату, що спричинили в≥йну ≥ принесли
багато смертей, ≥ лише Ћаскавий Ћег≥т-“еплокрил турбуЇтьс¤ про людей:
ј вставайте, Ч каже, Ч люде, —онце вам
усм≥хаЇтьс¤,
¬ашого плуга земл¤ догл¤даЇтьс¤.
я думаю, що цей тв≥р Ї св≥дченн¤м того, що поет добре розум≥в пол≥тичну ситуац≥ю ≥ бачив, що ”крањну роздирають протиборч≥ сили,
проте ще жив≥ под≥њ на в≥дродженн¤ р≥дноњ земл≥.
—в≥дченн¤м цьому Ї й поема Ђ«олотий гом≥нї, написана п≥д враженн¤м проголошенн¤ ÷ентральною –адою 28 червн¤ 1917 року
незалежноњ ”крањни. ѕоет начебто повертаЇ читач≥в у минуле, згадуЇ славн≥ кн¤ж≥ часи, коли земл¤ наша була сильною та могутньою. я думаю, що поет використав цей прийом недаремно, в≥н
поЇднав два ≥сторичн≥ пер≥оди, коли ”крањна була в≥льною, адже, ¤к в≥домо, з час≥в занепаду ињвськоњ –ус≥ земл¤ наша не знала вол≥, на
нењ пост≥йно заз≥хали вс≥л¤к≥ загарбники.
—правжн≥м героЇм поеми стаЇ ињв, м≥сто, де жив на той час
поет, ≥ ¤ке було св≥дком колишньоњ слави украњнськоњ земл≥. ¬се
м≥сто, вс¤ природа навкруги, а не т≥льки люди рад≥ють зв≥стц≥ про
незалежн≥сть:
≤ засм≥¤лись гори,
«азелен≥ли...
≤ р≥ка мутна¤ сповнилас¤ сонц¤ ≥ блакит≥ Ч
“оркнулис¤ струни.
–ад≥сний, св¤тковий настр≥й передаЇ поет за допомогою образу Ђзолотого гомонуї, що утворивс¤ ≥ струнами природи, ≥ Ђдзвоном
Ћаври ≥ —оф≥њї. јвтор бачить, що не все ще добре, ворож≥ сили вт≥лен≥ в образ≥ чорного птаха, що Ђ≥з гнилих закутк≥в душ≥, ≥з пол¤
бою прилет≥в. р¤че...ї, ще багато кал≥к та знедолених ходить по земл≥, проте Ї в поем≥ впевнен≥сть, що все зможе подолати народ,
¤кий став на шл¤х свого в≥дродженн¤:
я Ч Ќевгасимий ќгонь ѕрекрасний,
ќдв≥чний ƒух.
¬≥тай же нас ти з сонцем, голубами,
я дужий народ! Ч з сонцем, голубами.
¬≥тай же нас р≥дними п≥сн¤ми!
я Ч молодий!
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ичини ѕавла
