Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√умор ≥ сатира в пов≥ст≥ " айдашева с≥м'¤" (I вар≥ант)
≤ван Ќечуй-Ћевицький Ч неперевершений майстер гумору, письменник, що створив в украњнськ≥й л≥тератур≥ ц≥лий р¤д ¤скравих л≥тературних портрет≥в, характер≥в, що стали пот≥м алегоричним уособленн¤м певних людських рис.
” своЇму твор≥ мен≥ хочетьс¤ розгл¤нути основн≥ засоби творенн¤ гумористичних та сатиричних образ≥в у твор≥ Ђ айдашева с≥м'¤ї Ќечу¤-Ћевицького.
—м≥хова культура Ї важливим елементом украњнського сел¤нського св≥ту, ¤кий постаЇ з≥ стор≥нок пов≥ст≥. ƒжерелом ком≥чного, ¤к правило, Ї ¤кась нев≥дпов≥дн≥сть, життЇва суперечн≥сть, наприклад, м≥ж метою ≥ засобами њњ дос¤гненн¤, формою ≥ зм≥стом, д≥¤ми ≥ обставинами. —м≥ючись над чимось, ми немовби п≥дносимос¤ над визначеними суперечност¤ми, долаЇмо њх. ќтже, на стор≥нках пов≥ст≥ Ђ айдашева с≥м'¤ї см≥х Ч це виклик безглуздост≥ обставин, ¤к≥ формують сам≥ дл¤ себе героњ твору, що ведуть домашню в≥йну. —аме цей см≥х дозвол¤Ї читачев≥ п≥днестис¤ над др≥б'¤зков≥стю под≥бних обставин, уникнути њх, очиститис¤ в≥д життЇвоњ скверни.
ѕисьменник використовуЇ р≥зноман≥тн≥ засоби творенн¤ см≥шного. ѕросл≥дкуЇмо, наприклад, за розмовою-грою м≥ж братами айдашами, в ¤к≥й вони обговорюють риси д≥вчат. ”с¤ ц¤ розмова побудована на контрастах, несум≥сност≥ смак≥в та у¤влень про красу: Ђƒоладна, ¤к писанкаї Ч Ђходить легенько, наче в ступ≥ горох товче, а ¤к говорить, то носом свиститьї; Ђповновида, ¤к повний м≥с¤цьї Ч Ђгарна... мордою хоч пацюки бийї; Ђтоненька, ¤к очеретина, гнучка станом, ¤к топол¤; личко маленьке ≥ тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленьк≥, ¤к рут¤ний листї Ч Ђлице, ¤к тр≥ска, стан, наче копистка, руки, ¤к кочерги, сама, ¤к дошка, а ¤к ≥де, аж к≥стки торохт¤тьї. ƒотепн≥ словесн≥ характеристики п≥дкреслюють критичн≥сть погл¤ду хлопц≥в, вдал≥ поЇднанн¤ пор≥вн¤нь викликають см≥х. ќтже, ми спостер≥гаЇмо тут використанн¤ такого засобу творенн¤ ком≥чного, ¤к словесна характеристика, дотепний висл≥в.
р≥м того, Ќечуй-Ћевицький у змалюванн≥ домашньоњ в≥йни пост≥йно вдаЇтьс¤ до змалюванн¤ ком≥чних ситуац≥й, у ¤ких нев≥дпов≥дн≥сть, контраст форми ≥ зм≥сту, д≥й та обставин просто вражаюч≥. “ак, наприклад, дуже ¤скравою Ї сцена, у ¤к≥й ћотр¤ з айдашихою б'ютьс¤ за мотовило. ¬заЇмна ненависть ц≥лком опановуЇ ж≥нками, позбавл¤ючи њх здорового глузду: Ђћолодиц≥ сто¤ли бл≥д≥, ¤к смерть, ≥ в≥д злост≥ ледве дихали. ¬они вже не мали сили сам≥ покинути те мотовило...ї ќтже, форма повед≥нки героњнь абсолютно не в≥дпов≥даЇ зм≥стов≥ ситуац≥њ. ¬они б'ютьс¤ трохи не на смерть через р≥ч, що не маЇ н≥¤коњ життЇвоњ ц≥нност≥, не становить життЇвоњ необх≥дност≥ н≥ дл¤ одноњ з них. јле в цьому випадку мотовило стаЇ просто приводом дл¤ сварки, оск≥льки обидв≥ ж≥нки мус¤ть висловити свою зненависть одна до одноњ, вилити своњ почутт¤. “ак р≥ч н≥би в≥дбираЇ у людини њњ людську сутн≥сть, перетворюючи њњ на щось неприЇмно низьке. јле свекруха ≥ нев≥стка б'ютьс¤, немов дв≥ тигриц≥. айдаш хапаЇ кочергу, щоб розборонити њх Ч сама по соб≥ ц¤ ситуац≥¤ см≥шна, та суть њњ траг≥чна.
” пов≥ст≥ багато зображень б≥йок. ¬они виникають з н≥чого, ≥ це т≥льки п≥дкреслюЇ загальну абсурдн≥сть ситуац≥њ. ≤нколи ком≥зм ситуац≥њ посилюЇтьс¤ неспод≥ваним стильовим зм≥шанн¤м, ¤к, наприклад, в такому еп≥зод≥: ЂЌе чорна хмара з синього мор¤ наступала, то виступала ћотр¤ з арпом з-за своЇњ хати до тину. Ќе сиза хмара над д≥бровою вставала, то наближалас¤ до тину стара вирлоока айдашиха, а за нею виб≥гла з хати ћелашка з Ћавр≥ном, а за ними повиб≥гали д≥ти...ї ” цьому уривку пом≥чаЇмо поЇднанн¤ урочисто-книжного стилю з розмовним, що надаЇ еп≥зоду особливого ком≥чного забарвленн¤.
јбсурдн≥сть усього того, що в≥дбуваЇтьс¤ у хат≥ айдаш≥в, ≤ван Ќечуй-Ћевицький к≥лька раз≥в п≥дкреслюЇ р≥зкою зм≥ною стильових план≥в, ≥ це формуЇ в пов≥ст≥ л≥ричний струм≥нь. “ак, коли п≥сл¤ б≥йки з батьками арпо виходить на іанок, перед його очима розгортаЇтьс¤ картина прекрасноњ природи над –оссю: св≥жий перший сн≥г, б≥л≥ гори, долини. “а в≥н н≥чого не бачить, бо душа його Ђзадерев'¤н≥ла од т≥Їњ страшноњ под≥њ, котру недавно вчинивї. —аме так≥ контрасти ≥ надають пов≥ст≥ Ђ айдашева с≥м'¤ї особливоњ глибини, так само, ¤к ≥ та г≥рка ≥рон≥¤, ¤ка Ї пров≥дним пафосним струменем твору.
ћоже здатис¤ дивним, але сам≥ героњ пов≥ст≥ практично н≥коли не см≥ютьс¤. ¬они залишаютьс¤ дуже серйозними, нав≥ть похмурими. “≥льки ≥нколи пробуЇ жартувати Ћавр≥н, а ћотр¤ ≥ айдашиха ¤кщо ≥ см≥ютьс¤, то х≥ба що з≥ зл≥стю. Ѕудучи учасниками дуже гострого родинно-побутового конфл≥кту, вони не бачать зсередини ситуац≥њ вс≥Їњ њњ ком≥чност≥, переживаючи њњ ¤к трагед≥ю. ќтже, ком≥чн≥сть ≥снуЇ у твор≥ т≥льки дл¤ читача, але аж н≥¤к не дл¤ њњ героњв.
—пираючись на народн≥ та л≥тературн≥ традиц≥њ см≥ховоњ культури, ≤ван Ќечуй-Ћевицький створив справжн≥й л≥тературний шедевр, сповнений глибокого л≥ризму, ≥рон≥њ, гумору, сарказму, сатири.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю Ќечу¤-Ћевицького ≤вана
