Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕроблема нац≥онального в≥дродженн¤ украњнського народу в ранн≥й творчост≥ ѕ.“ичини (I≤ вар≥ант)
ћузика весн¤ноњ пори, що символ≥зувала початок нового житт¤ на початку двадц¤того стол≥тт¤, зазвучала у Ђ—он¤чних кларнетахї Ч зб≥рц≥ поез≥й молодого поета, що посп≥шав назустр≥ч не т≥льки
власн≥й дол≥, а й зм≥нам у сусп≥льств≥, поета, чий голос зазвучав на
всю ”крањну, збуджуючи њњ в≥д зимового сну, висловлюючи њњ думки
≥ почутт¤, поета, ¤кого буде названо Ђсп≥вцем украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њї Ч ѕавла “ичини.
ѕавло “ичина вийшов на творчий шл¤х поетом-оптим≥стом,
поетом-сонцелюбом, його твори дихали молодечим запалом, пристрастю молодоњ душ≥, юначою енерг≥Їю, адже розкв≥т його житт¤ припав на час великих ≥сторичних зм≥н, на в≥дродженн¤ державност≥ ”крањни. “о ¤к можна було не осп≥вувати св≥т, природу, людину, не вт≥лювати своњ спод≥ванн¤ ≥ мр≥њ в поез≥¤х!? ¬≥дроджуЇтьс¤ ”крањна, вдруге народжуЇтьс¤ нац≥¤, Ђпадають зерна кришталевоњ музики в душуї, прозр≥ли Ђтис¤ч≥ очейї ≥ з тис¤ч грудей вириваЇтьс¤ Ђ—лаваї:
≤ вс≥ см≥ютьс¤, ¤к вино,
≤ вс≥ сп≥вають, ¤к вино,
я Ч дужий народ.
я Ч молодий.
ѕоет мр≥¤в про жадану волю, розкв≥т, добробут, добу в≥дновленн¤. јле ж ось проступила перша кров, розгор≥лас¤ громад¤нська в≥йна. ∆орстока реальн≥сть розв≥¤ла рожев≥ мр≥њ молодого поета. ¬≥н зрозум≥в, що люди в≥дчин¤ли двер≥ Ђголуб≥й блакит≥ї, а
ќдчинились двер≥ Ч
¬с≥ шл¤хи в кров≥!
Ќезриданними сльозами
“ьмами.... дощ...
Ќа пороз≥ сто¤ла в≥йна, руњна, голод, смерть Ч Ђгоробина н≥чї.
¬ажко й бол≥сно усв≥домлювати пр≥рву м≥ж ≥деалом, ¤кий вималював соб≥ поет, ≥ д≥йсн≥стю, засобами його дос¤гненн¤. ¬же не ¤к весну сприймаЇ “ичина початок стол≥тт¤, а ¤к добу божев≥лл¤, судну годину людськоњ ≥стор≥њ. Ќедарма в цикл≥ Ђ—корбна матиї одв≥чн≥ б≥бл≥йн≥ символи перепл≥таютьс¤ ≥з жахливими реал≥¤ми революц≥йноњ доби. ѕроходить ”крањною Ѕожа ћат≥р ≥з скорбно стиснутими вустами, бо в њњ серц≥ блискуч≥ нож≥, бо йде вона полем, що в могилах мр≥Ї, бо усв≥домлюЇ марну жертву свого —ина: ЂЌе буть н≥коли раю у ц≥м кривав≥м краюї. ÷≥ слова стали пророчими, вони н≥би супроводжували ”крањну все двадц¤те стол≥тт¤, таке страшне дл¤ украњнського народу. јле ¤ в≥рю, що вс≥ страх≥тт¤ минулого в≥ку залишатьс¤ там, у минулому тис¤чол≥тт≥, що двадц¤ть перше стор≥чч¤ почне нову щасливу еру не т≥льки дл¤ ”крањни, а й дл¤ всього св≥ту.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю “ичини ѕавла
