Шкільний (учнівський) твір:
Тема кохання в поезії М. Рильського
І все ж таки: в началі було — Слово.
І все ж таки: начальний дух — Любов!
Євген Маланюк
Кохання. Найпрекрасніше з усіх почуттів. Воно робить усіх
людей поетами, що прагнуть відтворити спалах почуття у своїх творах. Зірка кохання народжує поетів, які, раз уздрівши дивовижне
сяйво, несуть його через усе життя, не можуть без нього існувати.
Тема кохання є невід'ємною частиною їх творчості.
Яскраво променіє сяйво зірки кохання у творчому доробку Максима Рильського. Дивний образ любові виникає у його ранній
поезії:
Вона за морем синім,
За бором за старим,
Вона зрідні пустиням
Та бурям степовим.
Кохання — це золоті хвилини життя, коли маєш змогу піднятися на вищий естетичний рівень буття. В цей золотий час звучать
найтонші струни душі, вони оспівують життя з усіма його барвами,
відтінками, тонкими переливами гам. У людини виростають крила.
Вона вже не серед людей і турбот, а живе в окремому тоншому світі;
її думки, вся душа там, і тіло її підкоряється законам того особливого виміру. Кохана людина — найчудовіша, найкраща в світі. Її образ буде вічно в серці людини, думки все життя будуть линути до неї. Адже справжнє кохання живе вічно, хоч воно може яскраво розгоратися і згасати. Так Максим Рильський через багато років згадує, сумуючи, кохання молодості:
Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині,
Усе перекотилось без сліда...
Та вірю, як приречено людині,
Що досі ти прекрасна й молода.
Кохання змінює людину, робить її кращою, перетворює на божественну істоту, воно возвеличує людину, відкриває шлях у вічність. Максим Рильський увічнив своє ім'я у пам'яті людей, увічнив своє кохання у творчості, відтворив таку щирість почуттів, до яких слід прагнути у своєму житті кожному з нас, сподіваючись на божественний дар — кохання.
Дивись інші твори за творчістю Максима Рильського
