Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"¬с≥м серцем люб≥ть ”крањну свою - ≥ в≥чн≥ ми будемо з нею" (I≤ вар≥ант)
ƒруга св≥това в≥йна була страшним випробуванн¤м дл¤ вс≥х народ≥в: м≥льйони людей загинули на н≥й, тис¤ч≥ д≥тей залишилис¤
без батьк≥в, було зруйновано сотн≥ м≥ст ≥ с≥л. —трашними були ц≥ роки ≥ дл¤ ”крањни, що винесла на соб≥ лихол≥тт¤ окупац≥њ, земл¤
¤коњ ще й дос≥ повна жахливих згадок ц≥Їњ в≥йни. јле саме в роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни та п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤, коли народ в≥дчув себе переможцем, коли впевнивс¤, що чи не кожна людина здатна на подвиг заради визволенн¤ своЇњ земл≥, патр≥отичн≥ почутт¤
украњнц≥в ви¤вилис¤ чи не найб≥льше. ≤ в≥дбувалос¤ це не т≥льки на пол≥ бою чи в партизанському загон≥, але й у мистецтв≥. ѕоети ≥
прозањки, ¤к≥ змушен≥ були стримувати себе в роки репрес≥й, змогли ви¤вити своњ справжн≥ почутт¤, на весь голос сказати про любов до
р≥дноњ земл≥.
ќдним з цих поет≥в був ¬олодимир —осюра, поет, ¤кий вже не раз страждав в≥д влади за слова щироњ любов≥ до Ѕатьк≥вщини, свобода
та житт¤ ¤кого вже не раз були п≥д загрозою. “а чи м≥г в≥н не п≥дтримати св≥й народ, не нагадати йому, що жодна жертва, принесена заради р≥дноњ земл≥, не Ї марною. …ого в≥рш ЂЋюб≥ть ”крањнуї був спалахом патр≥отичних почутт≥в, справжн≥м г≥мном р≥дн≥й земл≥. ƒол¤ цього твору, ¤к ≥ багатьох ≥нших, що п≥дн≥мали т≥ ж теми, була складною. —початку в≥рш визнали, в≥н друкувавс¤ в газетах, лунав по рад≥о, та швидко все зм≥нюЇтьс¤ Ч з≥знанн¤ в любов≥ лише до одн≥Їњ з рад¤нських республ≥к визнано про¤вом нац≥онал≥зму, тв≥р заборон¤Їтьс¤, а —осюра змушений на де¤кий час замовкнути та почати писати в≥рш≥, що звеличували д≥¤льн≥сть парт≥њ та кер≥вництва. «годом
в≥рш знову дозволили, проте ≥снував в≥н уже у зм≥неному вар≥ант≥, з≥
згадкою Ђбратн≥х народ≥вї та Ђбагр¤них ст¤г≥вї.
ѕоет створив у в≥рш≥ образ р≥дноњ земл≥, Ђвишневоњ ”крањниї,
вона дл¤ нього не просто м≥сце на карт≥, частина ™вропи чи шмат земл≥, вона Ч першооснова всього, ≥ автор бачить њњ ви¤в у всьому,
що нас оточуЇ: у вербах, кв≥тц≥, пташин≥, електровогн¤х, хвил¤х ƒн≥пра Ч та в кожному з нас: у кожному серц¤ удар≥, дит¤ч≥й
усм≥шц≥, д≥вочих очах. ≥лькома р¤дками автор говорить, що Ђдл¤ нас вона в св≥т≥ Їдина, однаї, що вона всюди, ≥ кожна людина Ч то
вже частиночка ”крањни. ѕоет згадав ≥ чар≥вну природу, й культурн≥ надбанн¤, й техн≥чн≥ звершенн¤, й палк≥ серц¤ украњнц≥в Ч так,
крањна наша д≥йсно велика, а надбанн¤ њњ! безмежн≥. √оворить —осюра й про ≥сторичне минуле, що було нелегким дл¤ багатьох покол≥нь:
...в грому канонад, що розв≥¤ли в прах
„ужинц≥в в зелених мундирах,
¬ багнетах, що в тьм≥ пробивали нам шл¤х
ƒо весен ≥ св≥тлих ≥ щирих.
ј за цими перемогами сто¤ть чињсь житт¤, ≥ ¤ думаю, що поет хот≥в нагадати: у пам'¤т≥ про тих, хто н≥коли не повернетьс¤ з пол¤
бою, також ви¤вл¤Їтьс¤ любов до р≥дноњ земл≥.
Ѕатьк≥вщина даЇтьс¤ нам в≥д народженн¤, ¤к мати ≥ батько, ¤к
сонце ≥ з≥рки над головою, ≥ ми можемо зм≥нити м≥сце проживанн¤,
вињхати з крањни, проте все одно залишимось украњнц¤ми. ћи повинн≥
пам'¤тати це завжди, Ђв годину щасливу ≥ в радост≥ мить,... у годину негодиї, бо той, хто забуваЇ своЇ кор≥нн¤, втрачаЇ зв'¤зок з минулим, з р≥дною землею, губить частину себе ≥ н≥коли вже не буде
повноц≥нною людиною. ќтож, Ѕатьк≥вщина потр≥бна нам, ¤к пов≥тр¤, ¤к кисень:
Ћюб≥ть ”крањну, ¤к сонце, люб≥ть,
як в≥тер, ≥ трави, ≥ води...
јдже людина без р≥дноњ земл≥, без минулого не може мати майбутнього. якими справедливими були слова першого вар≥анту в≥рша:
Ѕез нењ Ч н≥що ми, ¤к порох ≥ дим,
–озв≥¤ний в пол≥ в≥трами...
ѕоет нагадуЇ, що саме любов до р≥дноњ земл≥ Ї м≥рилом усьому, без нењ не можна сказати, що ти любиш чи поважаЇш ≥нш≥ народи,
добре знаЇш њхню культуру та традиц≥њ. Ћише навчившись ц≥нувати ≥ поважати власне, ми зможемо по-справжньому оц≥нити чуже.
я думаю, що ц¤ ≥стина залишаЇтьс¤ надзвичайно важливою ≥ сьогодн≥. ј тому дл¤ кожного украњнц¤ цей в≥рш повинен бути не т≥льки створеною понад п≥встол≥тт¤ тому поез≥Їю, але и своЇр≥дною молитвою, настановою:
ёначе! ’ай буде дл¤ нењ тв≥й см≥х,
≤ сльози, ≥ все до загину...
ƒ≥вчино! як небо њњ голубе,
Ћюби њњ кожну хвилину.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬олодимира —осюри
