Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"¬с≥м серцем люб≥ть ”крањну свою - ≥ в≥чн≥ ми будемо з нею" (II≤ вар≥ант)
ЂЋюби св≥й край, всю душу солов'њну ≥ серц¤ жар йому в≥ддайї, Ч написавши колись ц≥ слова, ¬олодимир —осюра вже н≥коли
не в≥дступавс¤ в≥д них. ¬они стали дев≥зом його житт¤ ≥ творчост≥.
ѕоет палко любив св≥й р≥дний край. ¬≥ддавав себе всього ”крањн≥, а натом≥сть брав у р≥дноњ земл≥ натхненн¤ й в≥ру, мужн≥сть, м≥ць та
силу, щоб творити Ђп≥сн≥ солов'њн≥ї задл¤ нењ самоњ.
¬олодимир —осюра любив Ѕатьк≥вщину Ђвс≥м серцем своњмї, а своњми справами в≥н не раз доводив в≥ддан≥сть њй. ¬се творче
житт¤ поет присв¤тив р≥дному народов≥, розвитку його культури.
ѕочутт¤ в≥дданост≥ р≥дн≥й земл≥ у —осюри особливо н≥жне ≥ водночас тривожне:
™ любов до сестри, ≥ до матер≥, ≥ до дружини,
™ багато любов≥й, та найдужча й найвища з ус≥х,
Ќепогасна, ¤к в≥чн≥сть, до тебе Ч мо¤ ”крањно,
ўо зростила мене в голубому розгон≥ дор≥г...
—аме ц¤ любов давала поетов≥ сили стверджувати, що Ђвсю по капл≥ кров за свою в≥тчизну ¤ в≥ддать готовї. —аме ц¤ любов у 1944
роц≥, в час, коли украњнськ≥ земл≥ було визволено ≥ на неб≥ з'¤вилос¤ довгооч≥куване сонце, в рад≥сну мить перемоги ≥ загальнолюдського
щаст¤, створила поез≥ю ЂЋюб≥ть ”крањнуї. ÷ей в≥рш ≥шов тернистим шл¤хом до людських сердець. ¬≥н, палкий ≥ променистий, сповнений високих патр≥отичних-почутт≥в, ¤к своЇр≥дний нац≥ональний
г≥мн, пройшовс¤ по вс≥х серц¤х ≥ душах украњнськоњ молод≥. ÷¤ поез≥¤ маЇ форму посланн¤. ѕоет, н≥би загл¤даючи в оч≥, в душу,
одночасно звертаЇтьс¤ до кожного зокрема ≥ до всього украњнського народу взагал≥:
Ћюб≥ть ”крањну, ¤к сонце люб≥ть,
як в≥тер, ≥ трави, ≥ води...
¬ годину щасливу ≥ в радост≥ мить,
Ћюб≥ть у годину негоди!
¬олодимир —осюра змальовуЇ ”крањну в з≥рках, у вербах, у кв≥тц≥, в пташин≥, у хвил¤х ƒн≥пра, у тому в≥чному, що прийшло до нас
кр≥зь в≥ки. ѕоет так майстерно зум≥в зобразити Ђвишневу ”крањнуї, що њњ образ, привабливий та ¤скравий, сам вимальовуЇтьс¤
перед очима читача. ¬ поез≥њ автор говорить, що т≥льки тод≥ ми будемо в≥чними, коли вс≥м серцем полюбимо ¬≥тчизну. “ак, ≥мена тих, хто любив р≥дну землю не т≥льки в Ђрадост≥ митьї, а й Ђу годину негодиї, знають, любл¤ть, поважають сьогодн≥, не забудуть ≥ в майбутньому. Ѕо саме т≥, хто звавс¤ “арасом Ўевченком, Ћесею
”крањнкою, ≤ваном ‘ранком, зберегли украњнську мову, п≥сню, думу, культуру, красу нац≥ональних св¤тинь, а головне Ч р≥дну мат≥р Ч
”крањну, њњ красу ≥ велич. «бер≥галас¤ вона дл¤ нас з в≥рою в њњ безсмерт¤. “ак будьмо ж г≥дними ”крањни!
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬олодимира —осюри
