Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ќбраз р≥дноњ ƒонеччини у творчост≥ ¬.—осюри
Ѕагата ≥ прекрасна ƒонецька земл¤ Ч саме наш рег≥он Ї украњнською скарбницею корисних копалин, тут сконцентрована майже вс¤ промислов≥сть. ѕроте не т≥льки вуг≥лл¤ та метал даЇ наш край ”крањн≥. Ѕагатий в≥н ≥ своњми талантами, що, ¤к перлини, ¤к коштовн≥ д≥аманти, прикрашають нашу запилену та задимлену шахтарську землю.
ќдним з таких митц≥в був ¬олодимир ћиколайович —осюра Ч один з найщир≥ших л≥рик≥в XX стол≥тт¤. ƒит¤ч≥ та юнацьк≥ роки
поета пройшли на ƒонеччин≥, а пот≥м талант в≥дкрив перед ним широку дорогу, прин≥с визнанн¤, та —осюра н≥коли не забував, хто
в≥н ≥ зв≥дки п≥шов, теплими словами згадував р≥дну землю. ¬≥н поетизуЇ ƒонеччину, говорить про нењ ≥ у в≥ршах, ≥ в автоб≥ограф≥чному роман≥ Ђ“рет¤ ротаї. ƒуша поета була в≥дкритою ≥ широкою, ¤к донецьк≥ степи, серед ¤ких в≥н отримував перш≥ уроки житт¤, де спробував своњ сили в поез≥њ. Ќехай ≥ не вс≥ згадки були приЇмними, бо в т≥ часи мало кому жилос¤ добре, проте роки дитинства та юнацтва людина завжди згадуЇ з певною ностальг≥Їю, пам'¤таЇ б≥льше доброго, н≥ж поганого, отож ≥ образ ƒонеччини в —осюри сповнений чутливост≥ та н≥жност≥:
я починавс¤ в≥дт≥л¤,
ƒе шум завод≥в даль колише.
"ясн≥ ƒонеччини пол¤
ћен≥ на св≥т≥ наймил≥ш≥.
ќдним з перших твор≥в, де поет згадуЇ р≥дн≥ м≥сц¤, Ђде шахти на гор≥ щодн¤ малюють зор≥ї, була поема Ђ„ервона зимаї, л≥ричного геро¤ ¤коњ автор писав з себе. ¬она емоц≥йна, сповнена сильних почутт≥в, ¤к≥ переживав не т≥льки автор, а й багато його сучасник≥в.
” ранн≥й л≥риц≥ —осюра багато говорить про те, ¤к реагували донбас≥вц≥ на т≥ зм≥ни, що в≥дбувалис¤ в сусп≥льств≥. …ого в≥рш≥ були актуальними на той час, адже роб≥тники завод≥в та шахтар≥ в≥тали революц≥ю, спод≥валис¤ на краще. ј кому, ¤к не —осюр≥, було краще знати, про що мр≥Ї ƒонбас, адже ≥ сам в≥н не раз бачив Ђдивний сон в п≥втемному забоњ... п≥д кайла сп≥в дзв≥нкийї.
ѕроходили роки, та пам'¤ть про р≥дну землю жила ≥ м≥цн≥шала. ≤ знову в —осюриних творах згадуЇтьс¤ ≥ “рет¤ –ота, ≥ вулиц¤
„ервона, ¤кою в≥н ходив до школи, й сувор≥ дебел≥ мешканц≥ цього
загартованого роб≥тничого краю. Ќав≥ть образ батька дл¤ поета нев≥д'Їмно пов'¤заний ≥з шахтою:
ѕром≥нн¤ лампочки, ¤к ц¤тка,
≤ сто¤к≥в р¤ди м≥цн≥.
«абута штольн¤, там, де татка
ƒзвен≥ло кайло в глибин≥.
ѕоет см≥ливо вводить у своњ твори шахтарську профес≥йну лексику, точно передаЇ особливост≥ м≥сцевост≥, детал≥ шахт. ј, можливо, саме в≥н в≥дкрив б≥льшост≥ украњнських читач≥в ƒонеччину, показав, що ц≥нна вона не т≥льки промислов≥стю. јдже земл¤ наша прекрасна, ≥ нехай дл¤ багатьох вона здаЇтьс¤ непишною ≥ вкритою вуг≥льним пилом, проте дл¤ донбас≥вц≥в Ч вона найкрасив≥ша. —осюра зм≥г опоетизувати ≥ нав≥ть романтизувати р≥дний край, в≥рш≥ його сповнен≥ щироњ любов≥ та вд¤чност≥. ≤ ¤к би в≥н не любив ≥нш≥ м≥ста, проте р≥дна земл¤ завжди залишалас¤ найближчою:
ињв, ињв, тебе ¤ люблю,
ј ще дужче люблю “ретю –оту.
’то б ще м≥г створити такий н≥жний л≥ричний образ Ђзал≥зноњї земл≥: Ђ“и прост¤гла в блакить зал≥зн≥ руки й неначе дзвониш у
небесний дзв≥нї. ƒл¤ —осюри вс≥ ц≥ димар≥, зал≥зобетонн≥ конструкц≥њ не спотворюють землю, а поЇднують њњ з небом.
ј ¤к часто згадуЇ поет р≥дн≥ м≥сц¤ в ≥нтимн≥й л≥риц≥. ≤ це не дивно, адже там, де проходили юнацьк≥ роки, залишилос¤ й багато
чудових згадок:
“ам, де гул¤ли ми з тобою
¬ шахтарськ≥м м≥ст≥ в дальн≥ дн≥,
опри ≥ верби над р≥кою
¬ моњй донецьк≥й сторон≥.
—осюра прон≥с любов ≥ повагу до р≥дноњ земл≥, до своЇњ маленькоњ батьк≥вщини кр≥зь усе житт¤. ¬≥н пишавс¤ своњм походженн¤м, тим, що вийшов з краю працелюбних ≥ загартованих людей. ≤ ¤
гадаю, що така в≥ддан≥сть ƒонеччин≥ повинна бути прикладом дл¤ кожного з нас, бо не можна любити велику крањну без любов≥ до
р≥дного дому.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬олодимира —осюри
