Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ђ“рет¤ ротаї ¬.—осюри Ч зразок мемуарноњ прози
–оман Ђ“рет¤ ротаї Ч це ¤скравий зразок мемуарноњ прози. „итаючи цей тв≥р, ми можемо ¤скраво у¤вити ≥ багатогранний внутр≥шн≥й св≥т великого поета, ;. ≥ житт¤ нашого народу в 1910Ч1950-т≥ роки, ≥ ц≥кав≥ подробиц≥ л≥тературного, культурного житт¤ в т≥ часи.
ќпов≥даючи про себе, ¬олодимир —осюра писав про т¤жк≥ випробуванн¤, через : ¤к≥ довелос¤ пройти украњнському народов≥. «гадаймо, наприклад, ¤ким у¤вл¤Їтьс¤ нам, читачам роману, пер≥од громад¤нськоњ в≥йни в ”крањн≥. ћи бачимо р≥зн≥ пол≥тичн≥ сили, заплутаний переб≥г под≥й, м≥нлив≥сть пол≥тичних симпат≥й р≥зних груп населенн¤, спалахи гн≥ву ≥ насильства...
—воЇю щир≥стю ≥ правдив≥стю роман-спов≥дь ¬олодимира —осюри часом просто-таки вражаЇ. ѕисьменник розпов≥даЇ про себе так≥ реч≥, ¤к≥ хтось ≥нший, мабуть, залишив би в потаЇмних куточках своЇњ душ≥: Ђя в≥рив тому, ¤к оф≥ц≥йно трактувалас¤ смерть ’вильового ≥ —крипника, ≥ щиро сказав, що ¤ любив цих людей. ≤ що мен≥ дуже т¤жко розчаровуватис¤ в них. ўо ¤ засуджую њхнЇ самогубство ¤к жах в≥дпов≥дальност≥ перед трибуналом комуни, ¤к ганебне дезертирствої. ћожна тут г≥рко посм≥хнутис¤... јле в цих з≥знанн¤х Ч доказ орган≥чноњ правдивост≥ ¬олодимира —осюри: в≥н просто нездатен був щось приховати, щось п≥дправити, в чомусь виставити себе кращим, н≥ж було насправд≥. ќкр≥м того, треба пам'¤тати, що в т≥ часи багато хто в≥рив влад≥, —тал≥ну. «мушений був пов≥рити ≥ ¬олодимир —осюра... „и маЇмо ми моральне право з позиц≥й сьогодн≥шнього дн¤ дор≥кати йому за це? Ќапевне, н≥... ”сього трохи б≥льш ¤к стор≥нку написав ¬олодимир —осюра Ђпро найстрашн≥ше в моЇму житт≥ї Ч голод 1933 року. јле написав так, що за сказаним чуЇш безм≥р несказаного Ч всю трагед≥ю народу ≥ тим самим особисту трагед≥ю поета: ЂЅоже м≥й! я бачив т≥льки краплю страждань мого народу, та й т≥ крапл≥ падали, ¤к вогн¤н≥, на моЇ серце ≥ проп≥кали його наскр≥зьї. ѕоет писав ц≥ р¤дки тод≥, коли нав≥ть згадувати про той страшний голодомор не можна було.
¬олодимир —осюра пише ≥ про украњнську мову, ≥ про нац≥ональну долю земл≥ своЇњ. «рештою, це ≥ Ї головна тема ≥ головний мотив автоб≥ограф≥чного роману-спов≥д≥ ¬олодимира —осюри: роздум про св≥й народ, його долю, про в≥дпов≥дальн≥сть
за його душу.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ¬олодимира —осюри
