Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
“рагед≥¤ ж≥ночоњ дол≥ в творчост≥ ≤вана арпенка- арого
∆≥нка... ƒружина, мати, сестра, наречена, дочка, нев≥стка... ожна з них, несучи на соб≥
т¤гар моральноњ в≥дпов≥дальност≥ за благополучч¤ р≥дних ≥ близьких людей, сама часто залишаЇтьс¤ наодинц≥ з≥ своњми складними проблемами: незахищен≥стю, залежн≥стю в≥д р≥зних життЇвих обставин, пресом соц≥альноњ нер≥вност≥, побутових забобон≥в, с≥мейноњ тиран≥њ...
ѕродовжуючи й творчо розви-заючи традиц≥њ “. Ўевченка у змалюванн≥ нелегкоњ, часом траг≥чноњ, ж≥ночоњ дол≥, ≤. . арпенко- арий розпов≥в у драматичних творах про житт¤ й проблеми ж≥ноцтва своЇњ доби Ч середини XIX Ч початку XX стол≥тт¤. «ображуючи своњх ’аритин, —оф≥й, ¬арок, драматург щиро вбол≥вав за њхню т¤жку життЇву дорогу ≥ запитував у себе й у сусп≥льства: Ђ’то винен?ї ÷е актуальне на той час соц≥алько-пол≥тичне питанн¤ письменник переносить у площину побутових в≥дносин, часто зумовлених ¤к моральними, так ≥ сусп≥льними чинниками.
«-п≥д пера митц¤ у 1885 роц≥ виходить драма ЂЌаймичкаї. Ќескладна й загалом звичайна в т≥ часи ≥стор≥¤ про зведенн¤ беззахисноњ юнки багат≥Їм набуваЇ в твор≥ широкого художнього узагальненн¤. арпенко- арий трактуЇ тему по-своЇму, засуджуючи розтл≥нну мораль тих, хто тримаЇ в своњх руках грош≥, багатство, владу.
ќбраз наймички ’аритини виписаний у кращих народних традиц≥¤х. ¬она сирота, живе серед чужих людей, за нењ н≥кому заступитис¤, а кривд¤ть њњ т¤жко щодн¤. јле д≥вчина мусить терп≥ти. Ѕо над≥¤тис¤ њй н≥ на кого й немаЇ на що. —тановище безвих≥дне. ћайбутнЇ д≥вчини таке ж похмуре, безрад≥сне, ¤к ≥ минуле. ÷им скориставс¤ п≥дступний, морально розбещений багат≥й ÷окуль ≥ зробив ’аритину своЇю коханкою. ƒов≥рлива й щира д≥вчина в≥рить йому, спод≥ваЇтьс¤ на щаст¤. “а коли ÷окуль, зн≥вечивши житт¤ беззахисн≥й наймичц≥, навчаЇ њњ брехати й лицем≥рити, вона ви¤вл¤Ї свою незр≥вн¤нну моральну вищ≥сть над кривдником, р≥шуче в≥дкидаючи його облудн≥ поради й тавруючи цього хижака словами правди: Ђя все кину вам п≥д ноги, не треба мен≥ н≥чого вашого! ¬оно давить мене, дихати не можу. я була обшарпана, та зате у в≥ч≥ см≥ливо дивилас¤ вс≥мї.
ƒраматург викрив у ЂЌаймичц≥ї огидну, розтл≥нну мораль тих, хто своњм божеством зробив багатство, ¤ке н≥бито давало таким цокул¤м право на вседозволен≥сть, безкарн≥сть, розбещен≥сть. «н≥вечити житт¤ ≥ншоњ людини задл¤ власноњ миттЇвоњ вт≥хи Ч норма њхнього ≥снуванђн¤. ћорально ниц≥, лицем≥рн≥, так≥ людц≥ живуть серед нас ≥ сьогодн≥, тому драма залишаЇтьс¤ актуальною завжди.
” 1886 роц≥ з'¤вл¤Їтьс¤ психолог≥чна соц≥ально-побутова драма ЂЅезталаннаї, в ¤к≥й тема ж≥ночоњ недол≥ звучить так само траг≥чно, ¤г ≥ в попередньому твор≥. ѕерша редакц≥¤ п'Їси мала назву Ђ’то винен?ї ѕеред нами проходить житт¤ двох молодих ж≥нок Ч —оф≥њ й ¬арки. –≥зн≥ за вдачею, за темпераментом, вони однаково нещаслив≥ в особистому житт≥. —тих≥йна сила почутт≥в √ната, в ¤кого вони обидв≥ закохан≥,
призводить до непоправноњ помилки: посварившись ≥з гордою свав≥льною ¬аркою, парубок на зло њй одружуЇтьс¤ з тихою, доброю, щирою д≥вчиною —оф≥Їю. ¬она так довго б≥дувала ≥ так прагнула щаст¤, що беззастережно пов≥рила ≥ √натов≥, ≥ ¬арц≥, ≥ нав≥ть свекрус≥ Ч людин≥ озлоблен≥й, жорсток≥й, ¤ка стаЇ врешт≥ винуватцем смерт≥ —оф≥њ.
ƒол¤ персонаж≥в ЂЅезталанноњї траг≥чна. ∆≥нки не можуть н≥чого зм≥нити, не знаход¤ть виходу з≥ складного становища. ѕотрапивши у вир почутт≥в, вони безсил≥ вплинути на природний њх х≥д.
≤д≥отизм с≥льського житт¤ накладаЇ на обох св≥й в≥дбиток: ж≥нки переконан≥ в тому, що не мають права м≥н¤ли щось: розлучитис¤, викрити перед ≥ншими тиран≥ю свекрухи, в≥дсто¤ти свою позиц≥ю, влаштувати своЇ житт¤ самост≥йно, незалежно в≥д чужоњ вол≥.
≤. ‘ранко, високо оц≥нюючи ЂЅезталаннуї, писав, що в ц≥й Ђморальн≥й атмосфер≥ї с≥льського побуту Ђавтор хот≥в дошукатись головного джерела вини ≥ траг≥чного конфл≥кту ос≥б, що д≥ють в його драм≥ї.
ѕроблеми, пов'¤зан≥ з долею ж≥нки, будуть актуальними завжди, бо через свою соц≥альну значим≥сть вони потребують пост≥йноњ уваги
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю арпенко- арого ≤вана
