Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
артини житт¤ ≥ прац≥ гуцул≥в у пов≥ст≥ ћ. оцюбинського "“≥н≥ забутих предк≥в"
√уцули - ориг≥нальний народ, з багатою фантаз≥Їю, з≥ своЇр≥дною психолог≥Їю. √либокий ¤зичник-гуцул все своЇ житт¤, до смерт≥ проводить у боротьб≥ з≥ злими духами, що насел¤ють л≥си, гори ≥ води.
ћ. оцюбинський
ѕов≥сть ћ. оцюбинського "“≥н≥ забутих предк≥в" пос≥даЇ особливе м≥сце у творчост≥ ћ. оцюбинського. ÷е художнЇ в≥дкритт¤ письменником загальноукрањнському читачев≥ житт¤ народу √уцульщини, т≥Їњ чар≥вноњ частини украњнськоњ земл≥, ¤ка прот¤гом стол≥ть була в≥д≥рвана в≥д ¬еликоњ ”крањни. ѕовертаючись з ≤тал≥њ, де перебував на л≥куванн≥, письменник на к≥лька дн≥в зупинивс¤ в сел≥ ривор≥вн¤ на √уцульщин≥, ¤ке вразило його своЇю незвичайною красою й самобутн≥стю. «а р≥к, 1911 року, ћ. оцюбинський знову њде до ривор≥вн≥, тепер уже не дл¤ в≥дпочинку: в≥н збирав матер≥ал дл¤ свого майбутнього твору. ¬≥дв≥давши арпати, ћихайло оцюбинський був зачарований њх величною красою, самобутн≥ми звича¤ми та в≥руванн¤ми гуцул≥в. ѕисьменник починаЇ ретельно вивчати житт¤ й побут гуцул≥в, њхн≥ звичањ, знайомитьс¤ з фольклором, записуЇ гов≥рку, назви рослин. ” лист≥ до ™вгена „икаленка ћихайло оцюбинський писав про своњ враженн¤: "якби ви знали, ¤ка тут велична природа, ¤кий ц≥кавий народ гуцули, з багатою своЇр≥дною псих≥кою, з буйною фантаз≥Їю, дивними звича¤ми ≥ мовою". ѕисьменника надзвичайно захопила самобутн≥сть ≥ неповторн≥сть ц≥Їњ чар≥вноњ г≥лки на дерев≥ житт¤ украњнського народу.
” пов≥ст≥ √уцульщина вимальовуЇтьс¤ перед нами такою, ¤кою сприймали ≥ бачили њњ сам≥ гуцули, котр≥ в≥рили в те, що природа одухотворена, жива, д≥юча, населена добрими ≥ злими духами.
ѕисьменник не ≥деал≥зуЇ житт¤ в арпатах. ЌемаЇ в пов≥ст≥ ≥ сл≥пого замилуванн¤ екзотичною етнограф≥Їю. Ќавпаки, ми бачимо, ¤к≥ нелегк≥, нав≥ть сувор≥ умови житт¤ в цьому крањ: часто трапл¤ютьс¤ траг≥чн≥ випадки з л≥сорубами, т¤жка прац¤ в≥вчар≥в та скотар≥в, важке господарюванн¤ в пост≥йн≥й боротьб≥ з природними стих≥¤ми. «емл¤ √уцульщини небагата на пос≥вн≥ площ≥, тому головним зан¤тт¤м гуцул≥в було скотарство та в≥вчарство, ≥ через те вони особливо ставилис¤ до худоби, ¤ка њх годувала, охорон¤ли в≥д злих дух≥в, ворожили на нењ. ” с≥м'¤х гуцул≥в завжди було багато д≥тей. ”с≥ члени родини були дружними.
«давна дотримувалис¤ гуцули ≥ народних звичањв. Ќаприклад, тремб≥та збирала гор¤н ≥ на похорон, ≥ на вес≥лл¤. ј за давн≥м звичаЇм, на похорон≥, б≥л¤ труни неб≥жчика, його родич≥ танцювали ≥ сп≥вали п≥сень, бо вважали, що проводжають людину в ≥нший, кращий св≥т.
¬ластиве було також гуцулам почутт¤ прекрасного. ¬они мали добре розвинен≥ чудов≥ естетичн≥ смаки. ƒосить згадати лише де¤к≥ мистецьк≥ вироби, зроблен≥ ними: вишит≥ рушники чи сорочки з незвичайними мережками ≥ в≥зерунками, майстерно ≥ з≥ смаком оздоблен≥ криниц≥, чудов≥ ≥грашки та р≥зн≥ предмети побуту, вироблен≥ з дерева ≥ розписан≥ ¤скравими фарбами, незвичайний, чудово розшитий нац≥ональний од¤г. ј любов до музики, коломийок, ¤к≥ супроводжують гуцула все його житт¤! «даЇтьс¤, у цьому сп≥вучому крањ, серед кв≥тучих полонин, сп≥вають вс≥ - в≥д сивого шумливого „еремоша до староњ гуцулки. ƒобре вм≥Ї фати на фло¤р≥ ≤ванко. —кладаЇ й сп≥ваЇ п≥сень ≥ ћар≥чка своЇму ≤ванков≥. ¬они з'¤вл¤ютьс¤ в нењ н≥би сам≥ по соб≥.
≤згадай мн≥, м≥й миленький,
ƒва рази на днину,
ј ¤ тебе ≥згадаю
—≥м раз на годину.
≤ ще одна дуже важлива риса характеру гуцул≥в. ¬они народ гордий: захищати г≥дн≥сть роду, честь родини наказуЇ њм голос предк≥в. ÷е ¤скраво зображено письменником у пов≥ст≥ на приклад≥ одв≥чного кровного ворогуванн¤ родин ѕал≥йчук≥в та √утенюк≥в, всупереч ¤кому закохалис¤ њхн≥ д≥ти - ≤ван та ћар≥чка.
√уцули - справжн≥ д≥ти природи, ¤ку вони сприймають ¤к живу ≥стоту, чар≥вну ≥ загадкову. ƒе¤к≥ люди розум≥ли св≥т дух≥в, ум≥ли ворожити, в≥рили в силу слова, в чарод≥њв, що супроводжують бурю, град, громи. “ому в пов≥ст≥ невипадково живуть ≥ н¤вки, ≥ чугайстер, ≥ градовик ёра, ≥ в≥дьма ’има. ƒемонолог≥¤ в пов≥ст≥ - це св≥тосприйн¤тт¤ гуцула.
ћайстерно показано у твор≥ ≥ так≥ народн≥ звичањ та обр¤ди: св¤тий веч≥р, ворож≥нн¤ в н≥ч перед ёр≥Їм, вес≥лл¤.
јле автор не задовольн¤Їтьс¤ т≥льки описом найчар≥вн≥шоњ та найориг≥нальн≥шоњ етнограф≥њ казкового краю - √уцульщини. …ому треба зазирнути у душу людини, зрозум≥ти, чим вона живе ≥ чого прагне. ќтже, "“≥н≥ забутих предк≥в" - це поетична ≥ глибоко психолог≥чна, л≥рична ≥ ф≥лософська пов≥сть, у ¤к≥й письменнику вдалос¤ майстерно й правдиво в≥дтворити картини житт¤ ≥ прац≥ гуцул≥в, цього самобутнього народу. ѕов≥сть стала вершиною мистецькоњ майстерност≥ письменника, окрасою вс≥Їњ украњнськоњ л≥тератури.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю оцюбинського ћихайла
