Шкільний (учнівський) твір:
Герой повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", який мені найбільше сподобався
Читаючи повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", я познайомилася з героями, які дуже майстерно змальовані на її сторінках: трудівник Омелько Кайдаш, прохана Маруся Кайдашиха, суворий Карпо, веселий та лагідний Лаврін, гарна й бриклива Мотря. Але більше за всіх мені сподобалася красуня Мелашка.
"Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи намальовані, веселі, тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк", - ось як привабливо описує Мелашку автор. Але не тільки зовні була вона красивою. "Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем". І не дивно, що саме в Мелашку закохався лагідний Лаврін.
Як до наймички, ставилася Кайдашиха до Мелашки, загадуючи їй важку роботу, та ще лаяла і кривдила її. Тут Мелашка і зрозуміла, що живе не в матері, а в свекрухи, "що рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками". Мелашці хотілося піти до матінки та виплакати сльози, але люта свекруха і туди її не пускала. "Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею полетіла, то ліси посушила б своїми сухотами і зелені луги сльозами залила". Але не тільки через свекруху плакала Мелашка. "В хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря". Мотря не любила Мелашку, все зачіпала її і ставилася до неї недобре ще й через те, що Мелашка жила в одній хаті з Кайдашихою.
Не могла звикнути чуйна Мелашка до таких обставин, і як тільки сталася нагода і Мелашка потрапила до Києва, де не було ні лютої свекрухи, ні Мотрі, вона вирішила залишитись там і стати за наймичку в чужої людини. Але в Києві, де не було Мотрі і свекрухи, не було й Лавріна. І Мелашка розуміє, що не тільки вона сумує за коханим, а й він за нею теж побивається. Так і повернулася вона додому. Meлашчина втеча трохи примирила її зі свекрухою, а Мотрі вона більше не змовчувала. Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж Мотря. Вона сама ніколи її не зачіпала, а тільки захищала свою людську гідність.
На образі Мелашки автор показав, як умови дрібновласницького побуту нівечать душі хороших людей, роблять їх жорстокішими, грубішими, егоїстичнішими.
Дивись інші твори за творчістю Нечуя-Левицького Івана
