Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
Ћ≥ричний герой ранньоњ поез≥њ ћ. –ильського
I. –анн¤ л≥рика –ильського - це поетичне в≥дтворенн¤ дум, мр≥й, спод≥вань молодого поета. (ћаксима –ильського, ¤к ≥ багатьох його талановитих сучасник≥в, захоплювали ≥дењ декадентськоњ л≥тератури. ѕрирода, коханн¤, мистецтво - основн≥ теми його перших твор≥в. ¬≥н показуЇ л≥ричного геро¤ меланхол≥йним естетом, до ¤кого чар≥вн≥ п≥сн≥ ≥з блакитних небес прилет≥ли. “а разом ≥з тим у творах в≥дчуваЇтьс¤ оптим≥зм ≥ закохан≥сть л≥ричного геро¤ у природу, в≥ра в коханн¤ ≥ замилуванн¤ д≥вочою красою:
¬ шатах зелених
¬ийшла д≥вчина,
¬ косах студен≥
–оси-перлини.)
II. " раса ≥ думка - дв≥ сестри-близн¤та" (ћ. –ильський).
1. √уман≥зм ранньоњ л≥рики поета. (Ѕагатьма своњми творами молодий –ильський н≥би полем≥зуЇ з н≥г≥л≥стами. …ого л≥ричний герой в≥рить у людину, у њњ творчий потенц≥ал. ¬≥н отримуЇ задоволенн¤ в≥д прац≥, вт≥шаЇтьс¤ житт¤м "з людьми ≥ дл¤ людей".)
2. "Ќе жрець, не вождь, а роб≥тник - поета справжнього ≥менн¤" (ћ. –ильський). (ћаксим –ильський ще замолоду ставив перед собою на перший погл¤д недос¤жн≥ ц≥л≥, але пост≥йна прац¤ давала своњ плоди. ” кожному твор≥ в≥н розкривав св≥й багатий внутр≥шн≥й св≥т через л≥ричного геро¤ - ѕромете¤, “итана, ¤кий несе св≥тло люд¤м ≥ тримаЇ св≥т на своњх могутн≥х плечах.)
3. "™ ланцюги, що њх не можна рвать, немов у т≥л≥ вен або артер≥й" (ћ. –ильський). (…ого л≥ричний герой - реальний. ¬≥н ∆иве тепер≥шн≥м, переживаЇ рад≥сть першого коханн¤ ≥ б≥ль розлуки, мр≥Ї про прекрасне майбутнЇ, але не пориваЇ ≥ з минулим. ѕеред його внутр≥шн≥м зором проход¤ть романтичн≥ видива далеких крањн, постають "¤сноокий образ Ѕеатр≥че" чи "ќд≥ссей, натомлений блуканн¤м". ƒо прекрасноњ Ѕеатр≥че долучалис¤ образи ≤зольди Ѕ≥лорукоњ ≥ ƒездемони, ¤к≥ хвилюють ≥ захоплюють л≥ричного геро¤, впливають на його св≥тосприйн¤тт¤.)
III. "ѕоете! Ѕудь соб≥ суддею..." (ћ. –ильський). (ќбраз л≥ричного геро¤ у багатьох ранн≥х творах –ильського - це сам поет. ¬≥н пильно придивл¤Їтьс¤ до житт¤ ≥ виступаЇ сам соб≥ безкомпром≥сним суддею, ¤кий добре бачить ≥ позитивне, ≥ негативне у своњх думках ≥ вчинках. ÷ей судд¤ добре знаЇ, що настане час, "устануть св≥дки темноок≥ зо дна побл≥длоњ душ≥", ≥ доведетьс¤ в≥дпов≥дати за все. ј тому, щоб не гр≥шити нав≥ть согр≥шивши, треба йти у св≥т широкий, "не знаючи про спок≥й", творити добро.)
