Шкільний твір:
Образ Наташі Ростової (за романом Л.М. Толстого «Війна і мир»)
Наташа Ростова — ідеал письменника, бо він любив її найбільше з усіх своїх героїнь. Уперше ми знайомимося з Наташею — тринадцятирічною дівчинкою, коли вона випадково вбігла до кімнати, у якій сиділи гості. Автор неодноразово підкреслює зовнішню непривабливість своєї героїні, проте звертає увагу на її чарівність, простоту, безпосередність. Наташа сповнена життєвої енергії. Героїня прагне все робити сама, відчувати за всіх, усе бачити, в усьому брати участь. Прагнення Наташі до яскравого, повноцінного життя впливало на людей, які були поруч з нею. Князь Андрій у якихось господарських справах приїжджає до Відрадного — маєтку Ростових. На той час він переживає важку душевну кризу, здавалося б, ніщо не може відродити його до життя. Але щось наче пробуджує його від сну. Цим «щось» стала зустріч із Наташею. Він заздрить умінню дівчини бути щасливою. Ніч, проведена у Відрадному, відіграла велику роль у долі Волконського. Уміння Наташі бачити й відчувати красу навколишнього світу, її щасливий, поетичний світ допомагають князеві по-новому сприймати й відчувати життя. Для Л. М. Толстого дуже важливим є зв'язок героїв його роману з народом, з природою. Це наче лакмусовий папір, що показує, чого варта людина. Цінним і прекрасним в ній є єдність з іншими людьми, потреба кохати й бути коханими. Ось як пише Толстой про Наташу: «Сутність її життя — кохання». Воно визначає її життєвий шлях. Мабуть, і Анатолем Курагіним Наташа захопилась, бо мала потребу повноцінно кохати й бути коханою. За свою помилку героїня сама себе засуджує. Вона відчуває, що переступила моральну межу, вчинила неправильно. Але змінити обставини вже було неможливо. Пробачити собі ту мить, у яку не знайшла сили подолати кохання, що її занапастило, вона ніколи не зможе. Така вже її сутність: усе, що робить, робить щиро й чесно. Улюблена толстовська героїня втілює в собі те, що завжди було властиво російській жінці — милосердя. Коли загинув Петро, молодший братик, який і на війні грав у війну, то, підтримуючи матір, вона сама відроджується до життя. Перемагає любов до людей, прагнення бути разом з ними. Наташі властивий глибокий патріотизм. Згадаймо, якою вона вбігла до кімнати, вимагаючи віддати підводи пораненим! Нелегко було піти на це батькові. Треба було вивезти хоча б щось із скромного посагу його дочки. Але вчинити всупереч власній совісті граф Ростов не зміг. І дочка щиро радіє тому, що поранених буде вивезено з Москви. Наташа викликає у нас захоплення своєю добротою, простотою, природністю. І хоча я не в усьому погоджуюсь із Толстим у трактуванні цього жіночого образу, який був його ідеалом, впевнено можу сказати: багато поколінь будуть навчатися у Наташі Ростової її вмінню робити добро, кохати, відчувати красу навколишнього світу, бути вірною дружиною й люблячою матір'ю.
по темі:
категорія: зарубіжна література / твори за творчістю Льва Толстого / oбраз Наташі Ростової (за романом Л.М. Толстого «Війна і мир»)
