Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
∆итт¤ ≥ проблеми д≥тей у великому м≥ст≥ (за пов≥стю ¬. Ѕлизнец¤ "∆ен¤ ≥ —инько")
ѕов≥сть ¬. Ѕлизнец¤ "∆ен¤ ≥ —инько", що вийшла 1974 року, одразу ж стала пом≥тним творчим ¤вищем в украњнському письменств≥. ѓњ можна назвати ≥ казковою реальн≥стю, ≥ реальною казкою, оск≥льки в н≥й переплелись розпов≥дь про сучасних д≥тей великого м≥ста з фантастичними елементами (на зразок шведськоњ казки ј. Ћ≥ндгрен про арлсона). ” пов≥ст≥ фантаз≥йним витвором д≥вчинки ∆ен≥ Ї кумедний чортик —инько. „им б≥льше ми з ним знайомимос¤, тим глибше розум≥Їмо, що в≥н уособлюЇ собою нац≥ональну мудр≥сть житт¤, наступн≥сть ≥ зв'¤зок покол≥нь та в≥чн≥ загальнолюдськ≥ ≥стини. —аме розмови ≥з —иньком ви¤вл¤ють ус≥ найтонш≥ в≥дт≥нки характеру ∆ен≥.
¬она - звичайна дочка перес≥чних батьк≥в. ЌавчаЇтьс¤ в кињвськ≥й школ≥ ≥ проводить в≥льний час у такому ж, ¤к тис¤ч≥ ≥нших, м≥ському двор≥. ÷е - зовн≥. ј от внутр≥шн≥й св≥т ц≥Їњ поетичноњ д≥вчинки далеко не звичайний. ¬≥н кришталево-романтичний, замр≥¤ний, нањвно-п≥днесений. „и не тому вчителька у допов≥дн≥й записц≥ пише, що "характер у д≥вчини нелегкий"? “а ¤к на мене, "нелегким" в≥н може задаватис¤ люд¤м, що не здатн≥ розум≥ти у¤вну побудову ∆енею "г≥бридного" моста, ¤кий поЇднав би ињв з р≥дним селом њњ батьк≥в. “аким би люд¤м здалас¤ дивного дружба щироњ д≥вчинки з професором б≥олог≥њ √ай-Ѕичковським, ¤кий всел¤Ї у ∆еню в≥ру в себе. ƒ≥вчинка глибоко в≥дчуваЇ нерозривний зв'¤зок з природою, вм≥Ї бачити й розум≥ти њњ красу, тому п≥дтримка професора так њй необх≥дна: "¬≥рю, ™вген≥Ї, що цей поклик душ≥ не ослабне у вас..."
ћи в≥дчуваЇмо, що вчинками "дивноњ" д≥вчинки керуЇ народна мораль. ¬она не т≥льки мр≥Ї, але й д≥Ї: вит¤гуЇ в ѕущу-¬одицю своњх пост≥йно заклопотаних домашньою роботою батьк≥в, торкаЇтьс¤ босою ногою весн¤ноњ земл≥ ≥ в≥дчуваЇ проростанн¤ прол≥ска. ƒоброта њњ душ≥ допомагаЇ вивести з≥ стану морального виснаженн¤ та душевного занепаду башкетника јндр≥¤ ущолоба.
¬≥н - однокласник ∆ен≥, з≥тканий весь ≥з суперечностей: непок≥рний ≥ водночас чуйний, розумний, розбишакуватий ≥ нестримний в усьому, немилосердний ≥ жорстокий у ставленн≥ до свого д≥дус¤. ћи бачимо, ¤к руйн≥вн≥ ≥нстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопц¤. “а, мабуть, в≥н у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що в≥н найкращий ≥ найрозумн≥ший, засипали його дорогими подарунками. “ак ≥ вир≥с јндр≥й "генералом Ѕеном", завод≥¤кою арм≥њ юних шибеник≥в. ƒо батьк≥вського вихованн¤ додавс¤ й вплив старшого за в≥ком, нестримного вуличного хлопц¤ - хул≥гана ¬адьки «адухи.
ѕеред нами п≥дл≥тки одного двора, але ж ¤к≥ вони р≥зн≥! –≥зний у них св≥т, р≥зн≥ мр≥њ, р≥зн≥ уподобанн¤, тому р≥зне ≥ майбутнЇ. ћен≥ здаЇтьс¤, що це - головна думка пов≥ст≥. ќсь чому ¬. Ѕлизнець наголошуЇ на тому, що душу п≥дл≥тка треба п≥дтримувати у њњ чистих пориванн¤х ≥ л≥кувати в≥д жорстокост≥, нещирост≥ й бездуховност≥.
ѕов≥сть "∆ен¤ ≥ —инько" - це не просто ц≥кава розпов≥дь про житт¤ ≥ проблеми м≥ських д≥тей, але й своЇр≥дний п≥дручник морал≥ та становленн¤ юноњ особистост≥ й в≥дпов≥дальност≥ за нењ батьк≥в ≥ сусп≥льства.
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю ¬≥ктора Ѕлизнец¤ / житт¤ ≥ проблеми д≥тей у великому м≥ст≥ (за пов≥стю ¬. Ѕлизнец¤ "∆ен¤ ≥ —инько")
