Шкільний (учнівський) твір:
Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського "Вершники") (III варіант)
Так проходили дні, місяці і, нарешті,
роки. По селах, містах і містечках
лютувала громадянська війна.
М. Хвильовий
Багато хто з українських письменників відтворив події громадянської війни в Україні, бо багатьох із них вона торкнулася особисто. Та це й не дивно, бо, мабуть, не було такої людини, яку б не зачепила війна. Розглядаючи події того часу з різних боків, М. Хвильовий, Г. Косинка, В. Підмогильний, Ю. Яновський змалювали жахливі, криваві картині.
Війна завжди приносить лише лихо й нещастя. Вона відбирає у людей усе, що вони мали, позбавляє найдорожчого — життя. І якщо доведеться воювати і вмерти, захищаючи свою Батьківщину, — то це подвиг, а воювати в межах рідної країни, вбиваючи своїх співвітчизників і, не доведи Господь, рідних, — то це безглуздя. Свій про тест проти кривавої різні, яка нібито необхідна задля нового життя, виразив романтик-революціонер Юрій Яновський у романі «Вершники».
Громадянська війна в романі змальована по-справжньому героїчною і романтичною. Це романтизм революційного піднесення народу. «У своєму романі «Вершники», — писав Юрій Яновський, — я намагався... показати справжніх натхненників і полководців громадянської війни... вивести на сторінки книги трудящий народ — його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію...». Так письменник підкреслював, що воював весь народ, всі його прошарки. Але, показуючи героїзм народу з громадянській війні, автор відтворює весь трагізм подій того часу.
Роман «Вершники» — це класичний зразок художнього втілення болючих роздумів автора про непростий час в історії рідного народу, про час, коли втрачаються істинні, вічні цінності, заперечуються основи народної моралі, етики, забувається святий родинний обов'язок, національні корені, залишаються лише переконання, лише фанатичне бажання служити високим ідеям, заради яких брат убиває брата. Бій у степу під Компаніївкою, зображений у новелі «Подвійне коло», символізує собою всю складну ситуацію в Україні, що склалася під час громадянської війни.
Відтворюючи революційну героїку, малюючи позитивних персонажів — рядових бійців, уособленням яких у творі виступає листоноша, мудрих полководців, Мусія Половця і його дружину, Яновський не вдається до ідеалізації революції, він правдиво зображує весь трагізм наслідків громадянської війни, показує, яке лихо вона несе народові, які страждання, автор апелює до загальнолюдських цінностей і говорить війні «НІ».
Дивись інші твори за творчістю Яновського Юрія
