Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕроблема розпаду роду ¤к трагед≥¤ народу (за новелами роману "¬ершники")
ёр≥й яновський Ч письменник з романтичною душею, неординарним св≥тобаченн¤м ≥ ориг≥нальним творчим почерком. ” своњх новелах в≥н прагнув показати глибок≥ картини свого часу, мр≥¤в про час ≥стинний, ≥деальний. Ђ∆итт¤ Ї молод≥сть, труд ≥ любов. ƒайте мен≥ посмакувати цих напоњвї, Ч пише в≥н у своњй ранн≥й новел≥ ЂЅайгородї. яновського, ¤к ≥ ’вильового, хвилювали питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ траг≥зму: гуман≥зму в революц≥йному житт≥ крањни, про м≥ру самозреченн¤ в ≥м'¤ вищоњ ≥дењ, про ц≥нн≥сть людськоњ особистост≥, збереженн¤ люд¤ност≥ за будь-¤ких умов.
ѕров≥дною в творчост≥ письменника була тема революц≥њ, громад¤нськоњ в≥йни. ” центр≥ уваги яновського Ч вир≥шальний момент в житт≥ героњв, його ц≥кавить не еволюц≥¤ характеру, а Ђповед≥нкаї геро¤ в умовах найжорсток≥ших випробувань на меж≥ житт¤ ≥ смерт≥. ” новелах роману Ђ¬ершникиї впадаЇ в око потужний струм≥нь гуман≥зму письменника, його любов≥ до житт¤ ≥ людини. ≤ одночасно вражаЇ жах часу ≥ революц≥њ, в ¤кому людське житт¤ втрачаЇ варт≥сть, вражаЇ холодний подих смерт≥ у прагматичних розрахунках з Ђворогамиї ≥дењ. ќтже, особливост≥ романтичного стилю роману Ђ¬ершникиї визначаЇ саме емоц≥йний фактор.
« першоњ новели Ђѕодв≥йне колої постаЇ образ громад¤нськоњ в≥йни ¤к ¤вища протиприродного, жахливого ≥ потворного. ” роман≥ кожний герой д≥став точну пол≥тичну характеристику: ден≥к≥нець, петлюр≥вець, махновець, червоногвард≥Їць... перед≥стор≥ю кож ного персонажа автор передаЇ лише к≥лькома штрихами, показуючи його вже ¤к сформовану особист≥сть у складн≥, вир≥шальн≥ моменти житт¤. ≤ от непримиренн≥ у своњй категоричност≥ Ђворогиї сход¤тьс¤ на одному пол≥ Ч п'¤теро р≥дних брат≥в ѕоловц≥в готов≥ вбити один одного заради високих, але р≥зних ≥дей, нехтуючи людськими почутт¤ми. ƒл¤ них важлив≥ш≥ принципи та революц≥йн≥ переконанн¤, ан≥ж братерська любов ≥ почутт¤ матер≥. ќдин за одним гинуть брати: јндр≥й, ќверко, ѕанас Ч гинуть переможен≥ своњми ж братами. Ѕратовбивство, ¤к ≥ вбивство матер≥ (перегук з новелою Ђя (–омантика)ї ћ. ’вильового) не можна виправдати жодною ≥деЇю, хоч ¤кою б високою ≥ благородною вона не була!
” запеклому бою з≥йшлис¤ загони р≥зних пол≥тичних погл¤д≥в ≥ по черз≥ лет¤ть голови брат≥в ѕоловц≥в Ч ден≥к≥нц¤ јндр≥¤, петлюр≥вц¤ ќверка, махновц¤ ќпанаса... Ќепереможеним залишаЇтьс¤ т≥льки б≥льшовик ≤ван Ч це Ђузгоджувалос¤ї з вимогами тогочасноњ критики та розвитком ≥стор≥њ, однак дихнуло на читача неприхованою регламентован≥стю й нелюдською жорсток≥стю. ѕринципи класовоњ боротьби стають вищими за ѕочутт¤ родини,, роду: Ђ... р≥д розпадаЇтьс¤, а клас стоњтьї, Ч по¤снюЇ ком≥сар √ерт.
¬≥с≥м новел, з ¤ких складаЇтьс¤ роман, не пов'¤зан≥ сюжетом, але об'Їднан≥ авторського ≥деЇю: показати через внутр≥шн≥й св≥т героњв необх≥дн≥сть ≥сторичного перетворенн¤ св≥тобудови. „ерез визначальн≥ риси героњв автор показуЇ й осп≥вуЇ кращ≥ риси усього народу Ч в≥рне коханн¤ ≥ б≥ль матер≥ за своњх син≥в (ЂЎаланда в мор≥ї), в≥рн≥сть обов'¤зку та прис¤з≥ (ЂЋистоношаї), людську витривал≥сть ≥ жаданн¤ свободи (Ђ„убенко Ч командир полкуї). ”с≥ героњ роману вт≥люють у соб≥ людське й нац≥ональне прагненн¤ збудувати кращий св≥т на земл≥... ќднак письменник стверджуЇ думку, що цей св≥т неможливо побудувати на кров≥. як ≥ ’вильовий, яновський показуЇ, що постр≥л в ≥ншу людину Ч це щоразу постр≥л у самого себе, у кайсв¤т≥ше, що Ї в душ≥ кожного. ≤ через духовну ≥ моральну деградац≥ю кожного буд≥вельника Ђсв≥тлого майбутньогої в≥дбуваЇтьс¤ духовне спустошенн¤ ≥ моральна деградац≥¤ усього народу. јдже розпад одного роду ѕоловц≥в символ≥зуЇ розпад усього народу у вир≥ жорстокозапеклоњ громад¤нськоњ в≥йни, ¤ка стала трагед≥Їю украњнськоњ нац≥њ. ÷¤ думка художньо вт≥люЇтьс¤ в форм≥ розр≥знених, не пов'¤заних м≥ж собою сюжетно сцен новел роману, ¤к≥ все ж об'Їднуютьс¤ почутт¤м автора, його переживанн¤м не т≥льки за долю р≥дних брат≥в, але й за долю усього народу.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю яновського ёр≥¤
