Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
’удожнЇ в≥дтворенн¤ проблем украњн≥зай≥њ 20-х рок≥в (за п`Їсою ћ. ул≥ша "ћина ћазайло") (II≤ вар≥ант)
” 20-т≥ роки минулого стол≥тт¤ б≥льшовицьк≥ ≥деологи вир≥шиђли зробити Ђх≥д конемї: аби Ђзамилитиї оч≥ украњнському народу, було оголошено про в≥дродженн¤ украњнськоњ культури, про в≥дм≥ну пересл≥дувань твор≥в, написаних украњнською мовою, про њњ оф≥ц≥йний статус, тобто про процес украњн≥зац≥њ. ќднак ц¤ украњн≥зац≥¤ Ђзверхуї не означала серйозних нам≥р≥в щодо в≥дновленн¤ повноправного функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови та формуванн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥. ” великодержавн≥й б≥льшовицьк≥й ≥деолог≥њ не було м≥сц¤ дл¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ украњнського народу. « ¤кою ж метою це було зроблено? ўоб прикрити процес русиф≥кац≥њ, що реально тривав в ”крањн≥? „и, може, щоб ви¤вити нац≥онально св≥домих громад¤н ≥ застосувати до них певних заход≥в?
„ому так часто кажуть про украњнський нац≥онал≥зм? „и не Ї в≥н породженн¤м рос≥йського шов≥н≥зму, ¤кий в ≥стор≥њ ”крањни займаЇ неаби¤ке м≥сце? «а роки тотальноњ русиф≥кац≥њ перес≥чний украњнець-м≥щанин загубив почутт¤ приналежност≥ до своЇњ нац≥њ, потребу користуватис¤ р≥дною мовою. “иповим представником такого м≥щанина-безбатченка Ї ћина ћазайло Ч головний герой однойменноњ комед≥њ ћиколи ул≥ша.
як т¤гар ≥ сором носить своЇ пр≥звище герой п'Їси. —к≥льки сорому, прикростей завдало йому те, що його пр≥звище звучить надто по-украњнськи: Ђўе малим, ¤к оддав батько в город до школи, першого ж дн¤ на рег≥т вз¤ли! ћазайло! ∆одна г≥мназистка не хот≥ла гул¤ти Ч ћазайло! «а репетитора не брали Ч ћазайло! Ќа службу не приймали Ч ћазайло!..ї Ќа жаль, у ц≥й тирад≥ закладена г≥рка правда довготривалоњ зневаги до всього украњнського, нац≥онального. —аме тому украњн≥зац≥ю 20-х рок≥в ћина ћазайло розц≥нюЇ по-своЇму: Ђ÷е спос≥б зробити з мене пров≥нц≥ала, другосортного службовц¤ ≥ не давати мен≥ ходу на вищ≥ посадиї. „ерез ус≥ ц≥ причини герой вир≥шуЇ зм≥нити своЇ пр≥звище, а також знайти соб≥ вчительку, ¤ка б навчила його правильно говорити Ђпо-руськомуї. «азнавши зневаги до себе ¤к до нос≥¤ украњнського пр≥звища, ћина сам ставитьс¤ вороже до всього украњнського: Ђўе ¤к ¤ п≥дходив до загсу Ч думалось: а що ¤к там сидить не службовець, а украњнець? ѕочуЇ, що м≥н¤ю, так би мовити, його украњнське Ч ≥ заноровитьс¤. Ќа зло тоб≥ заноровитьс¤.ї.
Ѕагато фраз ≥з п'Їси ћиколи ул≥ша стали крилатими, в них в≥дображено ставленн¤ перес≥чних м≥щан до украњн≥зац≥њ, до всього украњнського ¤к до другор¤дного, наприклад: Ђ¬и серйозно, чи по-укра≥нск≥?ї, Ђ раще бути ≥знас≥лованной, нЇжел≥ укра≥н≥з≥рованной!ї ” твор≥ показано ≥ справжн≥х украњнц≥в, що не забули своњх корен≥в: це син ћини ћок≥й, що захоплюЇтьс¤ р≥дною мовою ≥ прагне в≥дтворити повну форму родового пр≥звища ћазайло- вач, д¤дько “арас, ¤кий з обуренн¤м ставитьс¤ до шов≥н≥стичноњ пол≥тики в ”крањн≥.
—аме через ставленн¤ до украњн≥зац≥њ героњв п'Їси ћикола ул≥ш розкрив справжню њњ суть.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ул≥ша ћиколи