Шкільний (учнівський) твір:
Ідейне навантаження драматичної поеми Івана Кочерги "Ярослав Мудрий" (І варіант)
Драматична поема «Ярослав Мудрий» з'явилася друком на сторінках журналу «Українська література» в 1944 році, коли перед державою стояло основне завдання — відбудувати країну після страшних подій Великої Вітчизняної війни. У цей час радянські письменники багато уваги приділяли історичній темі, героїчним традиціям минулого. Із попередніх століть черпали вони досвід перемог і звершень, розв'язання проблем війни і миру. Твір І. Кочерги став не тільки актуальним, але й злободенним, оскільки автор утілив у ньому провідні ідеї законності, миру, чесної праці, засудив завойовництво і людське хижацтво.
Події, зображені у драматичній поемі, розгортаються в Київській Русі протягом 1030—1036 років, коли Ярослав, прозваний народом Мудрим, завершив війни з іншими князями, об'єднав Русь під своєю владною рукою, розбив завойовників-печенігів, подолав внутрішніх ворогів.
Твір пройнятий любов'ю до рідної землі, кожний герой драматичної поеми докладає всіх зусиль, аби покласти хоча б невеличкий камінець до підмурівка мирної держави, де панують «закон і благодать». Забуваючи про себе, князь турбується про державні інтереси, своє життя на вівтар миру кладе Микита, прагнучи захистити оплот країни — Ярослава Мудрого; гине Милуша. Патріотична ідея є провідною у творі І. Кочерги, і це не дивно, адже коли писався твір, увесь народ повстав на захист своєї землі, об'єднаний святим почуттям любові до неї.
Інше переконання письменника — це віра в необхідність сильної особистості, яка зможе мудро правити країною, збагачувати її. Саме таким був Ярослав Мудрий — воїн і культурний діяч, розумний учень Іларіона. Князь розуміє, що «мирний лад... не насадити кроткими руками», тому і змушений він сідати на коня й вести народ проти загарбників, утверджувати правду в житті. Є в Ярослава Мудрого особисті вороги — Микита, Журейко, яких князь колись образив, але їхня непримиренна образа на нього зникає, коли зростає небезпека нападу печенігів. Вони усвідомлюють: князь робить помилки, але кращого правителя, який життя свого не пошкодує для країни, їм не знайти, тому й стають вони на захист свого правителя.
Пошуки мудрості важкі, та без неї неможливо нести користь своїм підданим. Вагається князь, але обирає перш за все закон, бо тільки завдяки сильному закону можна утвердити благо.
Раніш закон, а потім благодать, —
говорить князь. Саме Ярослав Мудрий, як пам'ятаємо, подарував Русі перший збірник законів «Руська правда», яким довго користувалися навіть його нащадки.
Вірить письменник і в нездоланність свого народу, який є господарем на своїй землі. Таким чином І. Кочерга заперечив теорію норманського походження Руської держави, якою оперували фашистські загарбники, прагнучи довести своє законне право на наші :юмлі. Варяги зображені в драматичній поемі жадібними найманцями, які тільки знущаються над народом, коять лихо. Для князя, ображеного нападками дружини Інгігерди, вони лише «заброди Ісландії». Справжній власник земель Русі — руський народ, який власноруч будує свою країну, і його кров'ю у своїх жилах пишається князь:
...Найвищим благом кров я цю вважаю,
То є з народом вірний мій зв'язок.
Мені не треба пишних тих казок,
Що предків нам шукають десь за морем,
Народ мій тут, на рідних цих просторах,
Від Києва до Ладоги живе.
Отже, драматична поема «Ярослав Мудрий» І. А. Кочерги підносила дух радянського народу, об'єднувала до відбудови країни після фашистської навали, утверджувала гордість за свій народ, його могутність і нездоланність.
Дивись інші твори за творчістю Іван Кочерги
