Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
≤дейне навантаженн¤ драматичноњ поеми ≤вана очерги "ярослав ћудрий" (I≤ вар≥ант)
... ј ми, кому судилос¤ ще жити,
∆итт¤ трудом повинн≥ заслужити
≤ сили вс≥ ¬≥тчизн≥ присв¤тить...
—аме таку настанову-запов≥т даЇ в драматичн≥й поем≥ Ђярослав ћудрийї своњм сучасникам ≤ван јнтонович очерга Ч видатний украњнський драматург ≥ мужн¤ та переконана у своњх погл¤дах на св≥т людина.
ѕисьменник в≥дчував внутр≥шню схильн≥сть до ф≥лософ≥чност≥ мисленн¤ у мистецтв≥, знову й знову зд≥йснював нелегке сходженн¤ до п≥знанн¤ сутноетей, уже не раз з'¤сованих попередн≥ми покол≥нн¤ми. ¬≥н ≥шов складним шл¤хом п≥знанн¤ сенсу бутт¤, заглибленн¤ в непрост≥ ≥стини епохи гранд≥озних зрушень у сусп≥льному житт≥ крањни, у св≥домост≥ кожноњ людини. …ого пошуки не завжди приносили безумовний усп≥х, але коли драматургу вдавалос¤ знаходити т≥ гостр≥ проблеми, ¤к≥ хвилювали сучасник≥в, украњнська л≥тература збагачувалась новим твором.
” ≤вана очерги був м'¤кий ≥ вразливий характер, але тверда вдача. ¬≥н в≥рив у пл≥дн≥сть своњх творчих пошук≥в ≥ ¤кщо м≥н¤в погл¤ди, то внасл≥док глибоких ≥ тривожних роздум≥в над суттю проблем. “вори драматурга багат≥ на естетичну та ф≥лософську думку, спов≥дують незалежн≥сть мистецьких принцип≥в та витримують випробуванн¤ часом. њм притаманн≥ напруга внутр≥шньоњ ≥нтелектуальноњ д≥њ, гострота й стр≥мк≥сть сюжету, пот¤г до екстремально ускладнених ситуац≥й, ¤к≥ дозвол¤ють ви¤вити сутн≥сть р≥зноман≥тних характер≥в. —ам очерга з цього приводу писав: Ђ... дл¤ геро¤ драматичного твору треба... створити найб≥льш неспри¤тлив≥ умови, обмежити його ≥ в простор≥, ≥ в час≥, бо лише тод≥ в≥н най¤скрав≥ше розкриЇ св≥й характер...ї
” л≥тератур≥ пер≥оду ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни ч≥льне м≥сце пос≥дала ≥сторико-патр≥отична тема. ” т≥ роки вже немолодий ≤ван очерга редагував в ”ф≥ газету ЂЋ≥тература ≥ мистецтвої, працював ¤к майстер слова. ѕоруч з ≥ншими п'Їсами в≥н створив у цей час п'¤тиакт≥вку Ђ„ашаї, д≥¤ ¤коњ розгортаЇтьс¤ навколо золотоњ чаш≥ кн¤з¤ ярослава, захопленоњ фашистами, Ч вперше наблизившись до теми ранньоукрањнського середньов≥чч¤. ј вже у 1944 роц≥ з'¤вилас¤ друком визначна драматична поема Ђярослав ћудрийї, де письменник звернувс¤ до постат≥ давньокињвського кн¤з¤, з д≥¤льн≥стю ¤кого пов'¤зуЇтьс¤ у¤вленн¤ про найвищий розкв≥т ињвськоњ –ус≥. —л≥д зауважити, що ≤ван очерга вперше у своњй творчост≥ звернувс¤ до образу реального д≥¤ча минулих в≥к≥в ≥ поклав в основу п'Їси д≥йсн≥ ≥сторичн≥ под≥њ XI ст.
ќсновн≥ проблеми, ¤к≥ висв≥тлив письменник у своЇму твор≥, Ч ≥сторичне походженн¤ –ус≥, оборона ињвськоњ держави од напад≥в зовн≥шн≥х ворог≥в та внутр≥шн≥х м≥жусобиць, мирна творча прац¤ Ч Ђблаго основнеї, народ ≥ видатна ≥сторична особа, Ч звичайно, не були новими в украњнськ≥й л≥тератур≥, але драматург вчасно торкнувс¤ њх ≥ надав цим проблемам св≥жого диханн¤, пов'¤завши з настроЇм людей п≥д час ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. « далекоњ давнини ярослав ћудрий ≥ його оточенн¤ мовби подавали голоси, закликаючи любити ¬≥тчизну ≥ захищати њњ в≥д нападник≥в.
јвтор ч≥тко, ¤скраво в≥добразив у своЇму твор≥ типовий колорит прадавн≥х л≥т –ус≥. “алановито змалював в≥н ≥ видатного правител¤. ћи наче бачимо могутню постать ярослава з мечем у руках, у кольчуз≥, готового до смертельного бою Ђза нашу –усь, за наш державний ињвї. ѕогл¤д його спр¤мовано вдалеч≥нь, у майбутн≥ в≥ки. Ќавколо ярослава Ч споруджен≥ за його кн¤зюванн¤ б≥локам'¤н≥ храми, а поблизу них точитьс¤ битва русич≥в з ворогами. яких 11 . ≥ м≥ небезпек не нависало тод≥ над –уссю! ≤ п≥дступи зрадливих вар¤г≥в, ≥ орди незчисленних печен≥г≥в. јле ярослав ≥ його хоробр≥ш мужньо билис¤ з ворогом, ≥ народ завжди благословл¤в кн¤з¤
ми ратн≥ подвиги в ≥м'¤ р≥дноњ земл≥.
ј глибока доц≥льн≥сть д≥¤нь ярослава ћудрого визнаЇтьс¤ вс≥ма, 3 уст кн¤з¤ ми чуЇмо ф≥лософськ≥ думки про сенс людського житт¤, ¤ке ярослав ћудрий розум≥Ї ¤к безупинне виборюванн¤ миру й щаст¤. н¤зь бол≥сно визнаЇ помилков≥сть де¤ких своњх крок≥в на Ђшл¤ху виборюванн¤ї, та в≥н розум≥Ї, що джерело мудрост≥ дастьс¤ людин≥ нелегко: ЂЅеретьс¤ мудр≥сть не ≥з запов≥т≥в, а ≥з шукань ≥ помилок г≥ркихї. Ќа мою думку, автор дещо ≥деал≥зував кн¤з¤ у показ≥ пост≥йноњ турботи про народ ≥ пишанн≥ кровним зв'¤зком ≤з народом. ” взаЇминах видатноњ особи з народом бувають гостр≥ з≥ткненн¤, наприклад, з ки¤нами та новгородц¤ми. ѕричиною цих незгод Ї конфл≥кти р≥зних правових норм Ч централ≥зованоњ та м≥сцевоњ пол≥тичних влад. јле ярослав тим ≥ великий, що вм≥в здобути народну п≥дтримку, злити воЇдино пориванн¤ оборонити р≥дний край. ¬≥н, в≥рний ≥сторичним св≥дченн¤м про нього, ¤к про монументальну траг≥чну постатьї, незламний у головному Ч у захист≥ й розбудов≥ ињвськоњ держави.
–озпов≥дь про житт¤ та д≥¤льн≥сть ярослава ћудрого, ¤кий постаЇ перед нами хоч ≥ суворим, але далекогл¤дним пол≥тиком, досв≥дченим державним д≥¤чем, автор навмисно обмежив рамками 1030Ч1036 рок≥в, коли великому кн¤зю вдалос¤ приборкати м≥жусобн≥ чвари на кињвських земл¤х та в≥дбити навалу печен≥г≥в, ≥ в≥н зм≥нив меч во¤ка на пл≥дну державно-культурну працю буд≥вничого. “аким чином у своњй ≥сторичн≥й драм≥ письменник майстерно вт≥лив ≥дейний задум Ч прославити державний ген≥й ярослава ћудрого, осп≥вати св¤щенн≥ почутт¤ патр≥отизму русич≥в, њхню нелегку боротьбу за Їдн≥сть ињвськоњ –ус≥, готовн≥сть грудьми стати за свою ¬≥тчизну. “а пров≥дна ≥де¤ поеми пов'¤зана не т≥льки з часом њњ писанн¤, вона маЇ ун≥версальний Ч позачасовий характер. ÷≥Їю ≥деЇю у визначенн≥ самого автора Ї Ђнелегке ≥ часом бол≥сне шуканн¤ правди ≥ мудрост≥ житт¤ разом з народом на користь ¬≥тчизн≥ї. “акий шл¤х проход¤ть ≥ сам ярослав, ≥ монах-художник ћикита, ≥ камен¤р ∆урейко, ≥ ≥нш≥ персонаж≥ цього густонаселеного твору.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤ван очерги
