Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
—воЇр≥дн≥сть ≥ндив≥дуального стилю ≤вана очерги (II вар≥ант)
≤ван очерга Ч один з найц≥кав≥ших украњнських драматург≥в XX стол≥тт¤. ¬≥н залишив багату сцен≥чну спадщину, ос¤¤ну глибокою естетичною ≥ ф≥лософською думкою. Ћюдолюб-мр≥йиик ≥ драматург-мислитель, в≥н прот¤гом усього творчого житт¤ спов≥дував незалежн≥сть мистецьких принцип≥в, творив, попри неспри¤тлив≥сть доби, драматичну класику, що витримала найт¤жче випробуванн¤ Ч часом.
омпозиц≥¤ його майстерно злагоджених твор≥в завжди ц≥кава. “ак ≥ в драматичн≥й поем≥ Ђярослав ћудрийї строкат≥ за зм≥стом ≥ зовн≥ н≥би розр≥знен≥ еп≥зоди й сцени, кожна з ¤ких Ї завершеним художн≥м ц≥лим, т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою, оск≥льки вс≥ вони п≥дпор¤дкован≥ головн≥й тем≥. ожна картина твору, висв≥тлюючи складн≥ перипет≥њ м≥жлюдських взаЇмин, примхлив≥ з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в, спод≥вань, ≥ндив≥дуально неповторн≥ риси персонаж≥в Ї орган≥чною складовою визначальноњ сюжетноњ л≥н≥њ, ¤ка розгортаЇтьс¤ навколо ¤скравоњ постат≥ великого кињвського кн¤з¤ ярослава ћудрого. ¬се передбачено автором. ЌемаЇ жодноњ зайвоњ репл≥ки, жодного невмотивованого вчинку, нав≥ть жодного зайвого жесту. ‘≥л≥гранною вик≥нчен≥стю в≥льноњ композиц≥њ Ђярослав ћудрийї продовжуЇ кращ≥ традиц≥њ св≥товоњ поетичноњ драматург≥њ, вершинними вз≥рц¤ми ¤коњ Ї твори ¬. Ўексп≥ра, ќ. ѕушк≥на, Ћес≥ ”крањнки.
√либинне входженн¤ в нац≥ональну ≥стор≥ю дало неперес≥чн≥ мистецьк≥ результати. “очне датуванн¤ описуваних под≥й ≥ розгорнут≥ докладн≥ мальовнич≥ ремарки надали Ђярославу ћудромуї ≥сторичноњ достов≥рност≥, хоч у твор≥ були, за висловом самого автора, Ђпевн≥ анахрон≥зми та ≥нш≥ в≥дступи в≥д зовн≥шньоњ ≥сторичноњ
правдиї, на¤вн≥сть ¤ких у художньому твор≥ драматург вважав ц≥лком правом≥рним ¤вищем. √армон≥йна краса поетичноњ форми ви¤вилас¤ в майстерному розгортанн≥ мережива конфл≥кт≥в, Ђза¤коренихї у символ≥ц≥ назв кожноњ з п'¤тьох д≥й ≥ н≥ м м≥ њњ. ожна назва Ч своЇр≥дний ключ до розум≥нн¤ лейтмотиву, розд≥лу, образ-символ асоц≥ативного наповненн¤: у Ђ«акон≥ ≥ ќлагодат≥ї Ч зав'¤зка, Ђ аменщик ≥ кн¤зьї Ч це кульм≥нац≥¤ п. њх протисто¤нь, Ђ√усл≥ й мечї Ч напруженн¤, п≥дтримане нападом печен≥г≥в на ињв.
¬правним ≥ глибоко продуманим Ї виведенн¤ на поверхню т≥Їњ чи ≥ншоњ вплетеноњ нитки-мотиву, наприклад, серцевинного патр≥отичного: прищеплена донькам любов до м≥ста над —лавутою зумовлюЇ протиставленн¤ иЇва ѕарижу јнною ярославною, смерть в≥д туги за ”крањною в норвезьк≥й чужин≥ ™лизавети. —в≥чкогас зворушливо по висловлюЇ набуте в мандрах св≥тами почутт¤ патр≥отичноњ в≥дданост≥ Ѕатьк≥вщин≥: краще бути свинопасом у ¤рах р≥дного иЇва, н≥ж розкошувати по чужих кра¤х вельможним лицарем.
ѕривабливими Ї драматична форма та сконцентрован≥сть зовн≥шн≥х под≥й, своЇр≥дна симетр≥¤ чергуванн¤ високоњ патетики та ком≥чних, л≥ричних ≥ драматичних сцен, пластика й афористичн≥сть в≥рша та висока художньо-драматична культура. ¬загал≥ прийом контрасту Ч характерна особлив≥сть творчого почерку драматурга. ќднак пор≥вн¤но з ≥ншими ≥сторичними творами у Ђярослав≥ ћудромуї к≥льк≥сть таких вставок зведена до м≥н≥муму, до того ж характер њхн≥й дещо ≥накший, бо вони виход¤ть за меж≥ суто розважального матер≥алу ≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ пров≥дн≥й ≥дењ твору. Ќаприклад, майстерно змальован≥ пригоди веселого монаха-переписувача —в≥чкогаса Ї н≥чим ≥ншим, ¤к ще одним п≥дтвердженн¤м величноњ ≥стини: ¬≥тчизна Ч найсв¤т≥ший, найдорожчий скарб у житт≥ кожноњ людини.
” драматичн≥й п'Їс≥ Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї, ¤ка вважаЇтьс¤ д≥йсною перлиною творчого доробку ≤вана очерги, автор д≥став змогу ще раз вт≥лити в художн≥х образах улюблений мотив пот¤гу до краси, щаст¤, але в даному випадку це не просто пошук њх, а боротьба з гнобител¤ми. јктивн≥сть людини ¤к у прагненн≥ особистого щаст¤, так ≥ в утвердженн≥ права свого народу на в≥льний розвиток п≥дкреслюЇтьс¤ драматургом ус≥Їю системою художн≥х засоб≥в у твор≥.
” Ђ—в≥ччиному вес≥лл≥ї ≤ван очерга знову виступив ¤к художник м≥ста (м≥ське житт¤ завжди було йому близьке й зрозум≥ле). ≤сторична точн≥сть автора, ¤кий спец≥ально вивчав ≥ добре знав ≥стор≥ю иЇва, ви¤вилась у поем≥ в достов≥рност≥ показу громадського та побутового житт¤ кравц≥в, збро¤р≥в, кожум'¤к, золотар≥в, ковал≥в, кушн≥р≥в, бондар≥в тощо та топограф≥њ м≥ста. –азом з тим само
бутн≥сть манери драматурга в≥дзначаЇтьс¤ л≥ро-романтичною наснажен≥стю, символ≥чним п≥дтекстом.
—воњм м'¤ким л≥ризмом поема зачепила найчутлив≥ш≥ струни людськоњ душ≥. —в≥тлою рад≥стю дихають сцени народного гул¤нн¤, прив≥танн¤ молодих, виконанн¤ традиц≥йних обр¤д≥в, ¤к≥ с¤гають ще ¤зичницькоњ св≥домост≥. « тонким тактом ≥ вибагливим сцен≥чним почутт¤м автор малюЇ тогочасний вес≥льний ритуал, не в≥дтворюЇ його в численних детал¤х, а символ≥чно поетизуЇ, не упов≥льнюЇ ритм драматичноњ д≥њ та не зн≥маЇ њњ напруги. ¬≥рний своњм мистецьким принципам, ≤. очерга Ђрозр¤джаЇї високий пафос драматичних ≥ трагед≥йних сцен комед≥йними вставками та еп≥зодами, що в≥д≥граЇ особливо пом≥тну роль.
ћовно-стильова майстерн≥сть Ђ—в≥ччиного вес≥лл¤ї ви¤вл¤Їтьс¤, наприклад, в ≥нтонац≥йному розмањтт≥ монолог≥в та д≥алог≥в. ¬они то л≥рично схвильован≥, то гордо п≥днесен≥, щиро спов≥дальн≥. ћайстерн≥сть автора незаперечна також в афористичност≥ виразу ≥ прозорост≥ п≥дтекст≥в. “ак, гостра розмова ¬оЇводи ≥ —в≥чки начебто йде про бортництво, вони згадують бдж≥л, в≥йськ насправд≥ розмовл¤ють про дочасн≥сть покори ≥ нуртуючу п≥дспудно непокору мешканц≥в иЇва. ¬икористовуЇ автор дотепн≥ вислови, влучн≥ пор≥вн¤нн¤, доречн≥ еп≥тети тощо. ≤сторичне тло, на ¤кому розгортаЇтьс¤ д≥¤, зумовлюЇ використанн¤ архањзм≥в, церковнослов'¤н≥зм≥в. р≥м того, под≥њ потребують в≥дтворенн¤ народних обр¤д≥в, ¤к≥ супроводжуютьс¤ народними п≥сн¤ми (Ђ÷ур тоб≥, прудивусеї, Ђ“и ж мене п≥дманула...ї), або нав≥ть ≥ п≥сн¤ми авторськими (вес≥льна п≥сн¤ Ђќй пройшла ћеланочка кр≥зь вогоньї).
¬иразност≥ тексту надають також подекуди образн≥ авторськ≥ ремарки та використанн¤ гнучкого ун≥версального (бо в≥н доречний ≥ в драматичних, ≥ в патетичних м≥сц¤х) п'¤тистопного ¤мба.
“ак≥ високомистецьк≥ прикмети, ¤к тематичне новаторство ≥ високий гуман≥стичний пафос, струнка Ђфресковаї арх≥тектон≥ка, нац≥ональний колорит характер≥в персонаж≥в, л≥ричн≥ вкрапленн¤ в сюжети цих драматичних поем забезпечили Ђярославу ћудромуї та Ђ—в≥ччиному вес≥ллюї г≥дне м≥сце в золотому фонд≥ драматург≥њ ”крањни ≥ славну сцен≥чну ≥стор≥ю.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤ван очерги
