Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
«малюванн¤ одв≥чного прагненн¤ народу до вол≥ в ≥сторичн≥й драм≥ "—в≥ччене вес≥лл¤" ≤вана очерги (II вар≥ант)
оштовною перлиною серед багатьох п'Їс украњнського драматурга ≤вана јнтоновича очерги вважаЇтьс¤ ≥сторична драма Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї. ѕрагненн¤ письменника опанувати дух своЇњ неспођк≥йноњ епохи найвищою м≥рою вт≥лилос¤ саме в ц≥й драматичн≥й поем≥ з нашого далекого ≥сторичного минулого. Ќею автор продовжував осп≥вувати ≥деал краси, до ¤кого неодноразово звертавс¤ у своњй творчост≥, проте улюблена автором ≥де¤ у цьому твор≥ духовно визр≥ла, набула нових значень ≥ гармон≥йно поЇдналас¤ з благодатним життЇвим матер≥алом.
”вагу очерги привернула згадка в грамотах литовських кн¤з≥в в≥д 1494 та 1506 рок≥в про заборону палити св≥тло в житлах ки¤н, викликану н≥бито небезпекою пожеж. ÷¤ заборона тривала близько п≥втора стол≥тт¤, аж поки њњ скасував новий король —иг≥змунд.
“акий вих≥дний матер≥ал дав драматургов≥ змогу реконструювати житт¤ середньов≥чних украњнц≥в. ѕрацюючи над цим твор≥нн¤м. очерга використав право ≥сторичного письменника доповнювати документальн≥ св≥дченн¤ власними припущенн¤ми, ¤к≥ мали узгоджуватис¤ з духом зображуваноњ доби. ритики нав≥ть були приголомшен≥ тим, ¤кою суголосною актуальним питанн¤м ≥ ученоњ доби ви¤вилас¤ п'Їса, присв¤чена под≥¤м чотирьохсотл≥тньоњ давност≥. —ам драматург зазначав: Ђ—уть не в близькост≥ хронолог≥чн≥й, а в тому, щоб п'Їса зачеплювала у гл¤дача т≥ струми, викликала т≥ емоц≥њ або спогади, ¤к≥ в ньому сьогодн≥ особливо в≥дчутн≥ї.
Ќа стор≥нках твору перед нашим зором проходить ц≥ла галере¤ рем≥сник≥в. ≤ вс≥ ц≥ персонаж≥ окреслен≥ не однозначно, вони виступають ¤к жив≥ повнокровн≥ люди. –ем≥сники 12 цех≥в Ч могутн≥й кожум'¤ка „≥п, осл≥плий ювел≥р ѕередер≥й, цехмайстер апуста, кравець ол¤ндра, бублейниц¤ “ет¤на Їдин≥ у визвольному порив≥, любов≥ до свого ремесла, до р≥дного м≥ста, в ум≥лост≥ та людськ≥й г≥дност≥. як ≥ вс≥ украњнц≥, прагне до вол≥ Ђзем'¤нин «венигородськийї, ватажок козак≥в м≥тич, ¤кий серед литовських феодал≥в п≥дносить см≥лив≥сть козацьких захисник≥в украњнського п≥вдн¤.
—еред кињвських рем≥сник≥в загрозливо визр≥ваЇ протест проти свавол≥ воЇвод та ур¤дник≥в, проти своњх земл¤чк≥в-бо¤гуз≥в, ласих на кинутий воЇводою шматок.
ќсобливо широко, з розмахом намальован≥ постат≥ нескореного збро¤ра ≤вана —в≥чки та його нареченоњ ћеланки.
≤ван —в≥чка Ч народний ум≥лець, кер≥вник повсталого кињвського ѕодолу. ¬изначальними рисами характеру цього в≥дважного майстра цеху збро¤р≥в Ї благородство моральних принцип≥в ≥ в≥ддан≥сть трудовому люду. …ого слова: Ђя не боюсь н≥ смерт≥, н≥ тортур...ї св≥дчать про його готовн≥сть не вагаючись покласти житт¤ за св≥й народ. “аким чином автор п≥дкреслюЇ Їдн≥сть особистих ≥нтерес≥в ≤вана з ≥нтересами загальнонародними. “ак, ми бачимо, що —в≥чка зворушливо ставитьс¤ до своЇњ коханоњ, але в≥н наголошуЇ: Ђ... лише тод≥ вес≥лл¤ справлю ¤ своЇ, ¤к все ѕодольЇ св≥чками зас¤Її. ƒавно жив ≥ боровс¤ ≤ван —в≥чка. јле так≥ його риси, ¤к правдив≥сть, мужн≥сть, безкорисливе служ≥нн¤ загальн≥й справ≥ й сьогодн≥ заслуговують пошани. ј його взаЇмини з ћеланкою, пройн¤т≥ благородством, щир≥стю, незрадлив≥стю почутт¤, г≥дн≥ насл≥дуванн¤.
√оловн≥ персонаж≥ твору поставлен≥ у центр гострих протиборств ≥ межових ситуац≥й. ƒоланн¤ ≤ваном перешкод у боротьб≥ за поверненн¤ ки¤нам св≥тла ви¤вл¤Ї в ньому героњчн≥ риси. √ерой ум≥Ї вз¤ти гору в чесному поЇдинку з сильним ворогом Ч ќльшанським, не гне гордоњ шињ ≥ перед ¬оЇводою. ÷ей захисник украњнськоњ правди проголошуЇ:
≤ св≥чки мирноњ не варта та крањна,
ўо в боротьб≥ њњ не засв≥тила.
÷ей молодий хлопець символ≥зуЇ ≥сторичну волелюбн≥сть кращих син≥в ”крањни. ¬≥н розум≥Ї неминуч≥сть боротьби ≥з завойовниками й тому переконуЇ свою д≥вчину ћеланку в марност≥ спод≥вань на мил≥сть завойовник≥в:
јм≥нь, ћеласю, Ч т≥льки що ж робить,
оли добром н≥хто не дасть нам св≥тла Ч
…ого здобути треба Ч не молить,
Ѕо без борн≥ н≥кчемн≥ вс≥ молитви.
ѕостать нареченоњ ≤вана, ћеланки, ос¤¤на в драм≥ символ≥чним образом вогню, палахкот≥нн¤м св≥чок. ÷¤ д≥вчина лаг≥дна ≥ безборонна, вона збер≥гаЇ в≥рн≥сть коханому, щиро турбуЇтьс¤ про хвору мат≥р. ” нењ немаЇ т≥Їњ р≥шучост≥ й наполегливост≥, ¤к≥ властив≥ запальному збро¤рев≥ в боротьб≥ за громадськ≥ ≥нтереси але в годину небезпеки ц¤ тенд≥тна д≥вчина здатна на вин¤тков≥ вчинки. јби ур¤тувати милого, вона про¤вл¤Ї д≥йсно лицарську мужн≥сть ≥ в≥двагу. “аким чином вона також стаЇ активною учасницею антифеодального народного руху, ¤кий очолив њњ коханий.
«вичайно, ≤ван —в≥чка Ч особа не ≥сторична, але письменник, маючи багатий дар творчого вимислу, на основ≥ художнього узагальненн¤ зум≥в створити ≥сторично правдивий ≥ типовий образ мужнього ≥ непохитного борц¤ за кращу долю народу. ј його кохана Ч ћеланка Ч д≥вчина високого морального обов'¤зку, здатна на самозреченн¤, Ч Ђпоетичний символ ”крањниї, ¤к зазначав ≤ван очерга у передмов≥ до цього твору, Ђсимвол незгасност≥ багатт¤ њњ вол≥ та культури ї.
ѕоЇднанн¤ ≥сторичноњ правди з вимислом ≥ художньою правдою, перше в драматург≥њ ”крањни в≥дтворенн¤ середньов≥чч¤ та житт¤ рем≥сних цех≥в, ¤к≥ стали на чол≥ боротьби за нац≥ональну незалежн≥сть ≥ соц≥альну справедлив≥сть, визначили ориг≥нальн≥сть ц≥Їњ драматичноњ поеми, а пров≥дною ≥деЇю у Ђ—в≥ччиному вес≥лл≥ї стала ≥де¤ всенародного визвольного руху, боротьби за кращу долю й людськ≥ права, ¤ка п≥дпор¤дковувала соб≥ мотив помсти за Ђлупецтваї та наругу феодал≥в.
“ематичне новаторство та гуман≥стичний пафос, нац≥ональна ментальн≥сть характер≥в, л≥ричний струм≥нь драматичноњ поеми, високо психолог≥чне розкритт¤ характер≥в героњв забезпечили Ђ—в≥ччиному вес≥ллюї г≥дне м≥сце в золотому фонд≥ драматург≥њ ”крањни та славну сцен≥чну ≥стор≥ю.
«а словами критика ™вгена ѕлужника, ≤ван очерга д≥йсно був "з тих багатих душ, що вм≥ють ¬сесв≥т слухати з к≥мнати". —воњми њњ ≥сторичними драмами Ђ—в≥ччине вес≥лл¤ї, Ђјлмазне жорної, Ђяроcпав ћудрийї очерга не т≥льки говорив про славне, хоча й складне минуле нашоњ крањни, а й був суголосний з думками та ≥де¤ми сучасного йому дн¤. “ому твори ≤вана очерги не втратили актуальност≥ й зараз.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ≤ван очерги
