Шкільний (учнівський) твір:
Духовна краса українського народу в повісті О. Довженко "Зачарована Десна" (IІ варіант)
Треба прагнути до того, щоб
виявити сутність свого народу,
його характер, його високі
благородні поривання і духовну
красу...
О. П. Довженко
Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це — славетний син України Олександр Довженко. Геній від Бога 1 від батька-матері. Митець, вихований природою і людьми праці, добрими й мудрими, яких він навічно уславив у своїй кіноповісті «Зачарована Десна».
У кіноповісті Олександр Довженко поетично відображає духовне багатство трудівників, їх високу моральність, тверезість мислення, тонкий гумор, безмежну терплячість. Через весь твір проходить думка: праця є однією з Найважливіших моральних цінностей людства. Тому людей, що змалку були поряд із майбутнім письменником, змальовано величними і прекрасними у своєму трудовому таланті. Автор показав, як у трудовому селянському середовищі формується особистість майбутнього митця, що впливає на становлення його уявлень про прекрасне і потворне, про добро і зло.
Олександр Довженко осмислює життя крізь дитяче сприйняття, тому через весь твір лине добра й мудра посмішка. Мимоволі милуємося героями повісті. Ось вони перед нами: звичайні хлібороби, селяни, люди тяжкої фізичної праці, і водночас бачимо, що це глибокі натури, сповнені величної людської гідності, закохані в
красу рідного краю і пісні, — типові представники української нації.
У «Зачарованій Десні» Олександр Довженко створює цілу галерею типових народних характерів. Невтомною трудівницею на землі була мати письменника, яка нічого в світі так не любила, як піджати що-небудь в землю, щоб проізростало». У любові до праці виховала вона і своїх дітей. Сашкова мати — це уособлення найкращих рис українських матерів. Упродовж багатьох років вона, проводжаючи сина в дорогу, хреститиме йому слід і «стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх...» Батько... Трудівник богатирської сили і краси, неписьменний, але сповнений мудрості віків. Автор підносить образ батька до вселюдського ідеалу, до рівня античного героя, з якого можна писати і богів, і лицарів, і великих учених. З повагою і любов'ю змальовано в творі образи діда Семена й прадіда Тараса, що втілюють міць духу народного і людську величавість. Вони прожили довге життя, впродовж якого знали тільки труд і добро. Западає в душу й образ дядька Самійла, який орудував «косою, як добрий маляр пензлем». Навіть прудку всевидющу бабу Марусину змальовано із задушевністю.
Велич та широчінь Довженкової душі відобразилися в змалюванні людей, дорогих і рідних з дитинства, що вчили та виховували його, наставляли на вірний життєвий шлях, людей з його рідного народу, для якого він творив і який він так натхненно оспівав.
Дивись інші твори за творчістю Довженко Олександрa
