Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"”крањна в огн≥" - тв≥р про трагед≥ю украњнського народу (I вар≥ант)
¬ людських сердець незайман≥ глибини
своњм в≥н серцем глибоко проник Ч
сп≥вець краси, природи ≥ людини,
душ≥ людськоњ дивний чар≥вник.
≤. √ончаренко
Ђ”крањна в огн≥ї Ч це чесна неприхована правда про перший ст≥ш ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ѕишучи цю к≥нопов≥сть, ќлександр ƒовженко ви¤вив таку непритаманну рад¤нським письменникам т≥Їњ доби правдив≥сть, таку безкомпром≥сн≥сть, що тв≥р його прозвучав, неначе вибух, уперше в рад¤нськ≥й л≥тератур≥ п≥ддавши сумн≥ву безгр≥шн≥сть Ђстал≥нського соц≥ал≥змуї. –ежим не змусив чекати нищ≥вноњ реакц≥њ, ≥ вже у 1944 роц≥ в≥дбулос¤ зас≥данн¤ ѕол≥тбюро ÷ ¬ ѕ(б) з таким пор¤дком денним: Ђѕро антилен≥нськ≥ помилки й нац≥онал≥стичн≥ збоченн¤ в к≥нопов≥ст≥ ќ. ƒовженка Ђ”крањна в огн≥ї. Ќа це зас≥данн¤ було запрошено автора, ¤кий почув про себе, що в≥н Ђкуркульський п≥дсп≥вувачї, Ђв≥двертий нац≥онал≥стї, д≥знавс¤ в≥н також, що в≥д нього залишитьс¤ Ђмокре м≥сцеї. ¬исновок же про тв≥р був такий: Ђ”крањна в огн≥ї Ч платформа вузького, обмеженого украњнського нац≥онал≥зму. ¬орожого лен≥н≥зму, ворожого пол≥тиц≥ нашоњ парт≥њ та ≥нтересам украњнського й усього рад¤нського народуї. „им же так нал¤кала стал≥нську парт≥ю Ђ”крањна в огн≥ї ƒовженка?
ѕисьменник сильно й глибоко любив св≥й народ, ≥ тому зобразив, можливо, найнещаслив≥ший пер≥од ≥стор≥њ крањни ≥з по-справжньому нищ≥вною правдив≥стю. як же в≥н м≥г не хвилюватис¤, коли за короткий пром≥жок часу фактично вс¤ ”крањна опинилас¤ п≥д фашистським чоботом? ÷е неможливо було ос¤гнути розумом, у це важко було пов≥рити. ≤ в к≥нопов≥ст≥ ми бачимо, ¤к брутально було зруйновано Ђрайї украњнського житт¤. ќсь, наприклад, картини житт¤ ”крањни до приходу туди г≥тлер≥вц≥в: Ђ” садочку б≥л¤ чистоњ хати, серед кв≥т≥в, бдж≥л, д≥твори та домашнього птаства за столом у тихий л≥тн≥й день сид≥ла, мов на картин≥, родина колгоспника Ћав'р≥на «апорожц¤ ≥ тихо сп≥вала Ђќй п≥ду ¤ до роду гул¤тиї. ÷е була п≥сн¤ материна. ѕ≥сн¤ була весела ≥ журна одночасно, ¤к ≥ житт¤ людське. ћати “ет¤на «апорожчиха любила њњ сп≥вати раз чи два на р≥к, коли по великих трудах ≥ повс¤кденних турботах десь було з ¤коњсь гарноњ нагоди доводилос¤ пригублювати чарчину. ƒ≥ти дивилис¤ на свою добру мат≥р ≥ величали њњї. ≤ ось цей рай нагло зруйновано, а мати, добра ласкава мати прощаЇтьс¤ з≥ своњми д≥тьми: Ђ—ини моњ, сини! ƒ≥точки моњ! ј Ѕоже м≥й, Ѕоже м≥й! ќй, прощавайте, прощавайте, д≥ти моњ...ї. ≤ вже Ђг≥тлер≥вц≥ входили в село, в'њжджали на мотоциклах, автомоб≥л¤х, на гарматах, на танках, весел≥ й вдоволен≥. «асмален≥ сонцем, закурен≥, мокр≥ од поту обличђч¤ вилискували рад≥стю ≥ здоров'¤м. √рали на губних гармошках, окаринах ≥ трикутничках щось н≥мецькеї. ѕросто вражаЇ, з ¤кою брутальн≥стю н≥мц≥ вриваютьс¤ в украњнськ≥ села, руйнуючи в≥ками створюване житт¤, зневажаючи украњнц≥в, ¤к≥ тут жили.ї ÷≥ р¤дки к≥нопов≥ст≥ сповнен≥ неприхованого болю за р≥дну крањну, њњ нещасливу долю. Ќедарма ƒовженко писав у своЇму Ђўоденникуї про перш≥ дн≥ в≥йни: ЂЌа украњнських ланах ≥ селах в огн≥ ≥ полум'њ вир≥шуЇтьс¤ дол¤ людства, вир≥шуЇтьс¤ велетенська проблема
св≥товоњ гегемон≥њ, вир≥шуЇтьс¤ дол¤ людства на наш≥й недол≥. “ака нещаслива земл¤ наша. “ака наша дол¤ нещаслива.ї
—трашна картина доповнюЇтьс¤ новими детал¤ми, стаЇ все б≥льш траг≥чною, ≥ ми ≥з жахом читаЇмо, що ињв, столицю ”крањни, теж сплюндровано: Ђ” иЇв≥ бенкетувало оф≥церство јдольфа √≥тлера. —ам гаул¤йтер ох прилет≥в до столиц≥ ”крањни дл¤ декларац≥њ ≥мперських гордих ц≥лей в отс≥й неймов≥рно багат≥й ≥ щедр≥й крањн≥ї.
« великим болем пише майстер слова про тих юнак≥в, ¤к≥ не знайшли в соб≥ сил опиратис¤ загарбникам, занепали духом: Ђѕ≥д тиском найт¤жчих обставин не од≥йшли вони на сх≥д з≥ своњм великим товариством, що йому пот≥м судила дол¤ здивувати св≥т своњми подвигами. «викл≥ до типовоњ безв≥дпов≥дальност≥, позбавлен≥ знанн¤ урочистоњ заборони ≥ св¤тост≥ заклику, мл¤в≥ њх натури не п≥дн¤лис¤ до висот розум≥нн¤ ходу ≥стор≥њ, що кликала њх до велетенського бою, до надзвичайногої.
” твор≥ багато неприхованоњ символ≥ки. ÷е ≥ пр≥звища головних героњв Ч «апорожц≥, ≥ назва села Ч “опол≥вка, ≥ п'¤ть син≥в, ¤к п'¤ть пальц≥в одн≥Їњ руки (показово, що у роман≥ Ђ¬ершникиї ё. яновського ћус≥й ѕоловець теж маЇ п'¤теро син≥в).
–озпов≥даючи про долю с≥м'њ «апорожц≥в, ќлександр ƒовженко зум≥в у ¤скрав≥й форм≥ в≥дтворити траг≥зм ≥стор≥њ украњнськоњ земл≥. артини перших дн≥в в≥йни справд≥ апокал≥птичн≥ Ч руйнуЇтьс¤ весь св≥т украњнц¤, його родина, украњнська молодь потрапл¤Ї у фашистську неволю, фактично у рабство. јле украњнський народ опираЇтьс¤ поневоленню, боретьс¤ ≥з загарбниками, найкращ≥ його представники йдуть у партизани, нищачи не т≥льки окупант≥в, але й ницих зрадник≥в свого народу.
«аключна сцена твору теж досить символ≥чна Ч у сплюндрован≥й ворогом “опол≥вц≥ знов з≥бралис¤ «апорожц≥. ≤ ц¤ сцена, незважаючи на всю свою траг≥чн≥сть, пройн¤та оптим≥змом, адже, ¤к кажуть, Ђкозацькому роду нема переводуї.
« любов'ю до р≥дноњ земл≥, з болем за нењ писав ќлександр ƒовженко к≥нопов≥сть Ђ”крањна в огн≥ї, залишивши нащадкам згадку про страшн≥ стор≥нки нашоњ ≥стор≥њ. ≤ хоч тв≥р довго чекав свого читача, але тепер в≥н повернувс¤ до нас п≥сл¤ довгих рок≥в замовчуванн¤ ≥ в≥дкрив нам ќлександра ƒовженка зовс≥м з ≥ншого, нового боку.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ƒовженко ќлександрa
