Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"ћарi¤" ”ласа —амчука - роман-документ про геноцид украњнського народу (≤ вар≥ант)
”лас —амчук Ч письменник справжнього еп≥чного обдаруванн¤, письменник, ¤кий у своњй творчост≥ вт≥лив найб≥льш суттЇв≥ й визначальн≥ риси доби революц≥й ≥ голодуванн¤ в ”крањн≥. « притаманним йому загостреним в≥дчутт¤м правди й справедливост≥ в≥н п≥дн¤в св≥й голос на захист ц≥лого покол≥нн¤ украњнського народу, покол≥нн¤, вбиваного на в≥йн≥, мученого голодом, Ђрозкуркулюваногої, силою гнаного до колектив≥зац≥њ, позбавлюваного радост≥ прац≥ на земл≥, в≥дчутт¤ р≥дноњ дом≥вки й тепла домашнього вогнища, врешт≥, наст≥льки необх≥дного людин≥ в≥дчутт¤ безпеки й затишку на р≥дн≥й земл≥. “алант ”ласа —амчука пол¤гаЇ в живописанн≥ художн≥м прозовим словом сучасноњ йому украњнськоњ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, ≥ в цьому письменник с¤гнув б≥льших вершин, н≥ж будь-хто ≥нший.
∆итт¤ ”крањни прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть постаЇ на стор≥нках роману нав≥ть не ¤к сучасний л≥топис, а ¤к нехитра ≥стор≥¤ житт¤ одн≥Їњ украњнськоњ ж≥нки, ¤ка Ђколи не рахувати останн≥х трьох л≥т... зустр≥ла й провела двадц¤ть ш≥сть тис¤ч дв≥ст≥ п'¤тдес¤т в≥с≥м дн≥вї, наповнених радощами й стражданн¤ми, п≥сн¤ми ў працею, любов'ю ≥ прощенн¤м. јле житт¤ ћар≥њ т≥сно пов'¤зане ≥з житт¤м усього народу, тому що колись њњ, сироту, прихистили чуж≥ люди, подарували њй тепло затишного дому, силу в≥рити в добро, ≥ вона кор≥нн¤м вросла у народне житт¤, у землю, на ¤к≥й народилас¤, вона страждала й рад≥ла разом з ц≥Їю землею ≥ цим народом. Ќарод цей, ¤к н≥¤кий ≥нший ум≥Ї осп≥вувати працю на земл≥, вм≥Ї вирощувати врожай, вм≥Ї бути гордим ≥ сильним. ћожливо, тому саме його в≥ками прагнуть пригнобити, знищити, викор≥нити.
Ќе будемо докладно розгл¤дати специф≥ку образ≥в ћар≥њ, орп≥¤, √ната та ≥нших, зупинимос¤ т≥льки на тих стор≥нках житт¤ ”крањни, ¤к≥ так ¤скраво в≥дтворюЇ талановитий письменник ”лас —амчук, не нав'¤зуючи своЇму читачев≥ н≥¤коњ точки зору, а просто у точних детал¤х в≥дтворюючи украњнську д≥йсн≥сть початку XX стол≥тт¤.
–оман ”ласа —амчука Ђћар≥¤ї став першим в украњнськ≥й л≥тератур≥ художн≥м твором про примусову колектив≥зац≥ю, про так зване розкуркулюванн¤ справжн≥х хаз¤њн≥в земл≥, труд≥вник≥в-хл≥бороб≥в, про голодомор тридц¤ть третього року. –оман був написаний того ж таки тридц¤ть третього року, але читач побачив його не скоро, бо довгий час було прийн¤то осп≥вувати колектив≥зац≥ю ¤к Їднанн¤ сел¤н у рад≥сн≥й сп≥льн≥й прац≥. “а з роману цей процес постаЇ зовс≥м ≥накше: ЂЌе мав часу старий розважати. —корше веди своњ кон≥. —овЇцька влада потребуЇ њх. ƒумаЇ орн≥й: Ђ¬ести? як хто не поведе, буде п≥слано во¤к≥в-червоноарм≥йц≥в, ≥ не т≥льки заберуть кон≥, а ≥ все, що вважатимуть за потр≥бне. ÷е не жарти. ўо њм, таким шарпатюгам...ї ƒл¤ орн≥¤ ≥ ћар≥њ, ¤к ≥ дл¤ всього народу, настали роки безправ'¤, можливо, ще страшн≥ш≥ за попередн≥. ¬≥дбиралос¤ все, що т≥льки мали люди. ¬≥дбиралис¤ плоди щоденноњ невтомноњ прац≥, останн≥й кусень хл≥ба, останн¤ худоба Ч все вивозилос¤ ненажерливою ЂсовЇцькою владоюї кудись далеко, нев≥домо куди.
«ображуючи стражданн¤ людей, ”лас —амчук вдаЇтьс¤ до досить символ≥чноњ розгорнутоњ картини зображенн¤ дол≥ коней-рисак≥в, закинених в≥йною ≥ революц≥Їю у степи: Ђ≤ кон≥ Ч кар≥, гн≥д≥ (переважно гн≥д≥) Ч розход¤тьс¤ на вс≥ сторони, тремт¤ть в≥д холоду, вит¤гують шињ... ќдин, другий, багато горбик≥в. “о лежать ≥ спочивають в≥чним сном незнан≥ воњни великоњ в≥йни.ї „и не схожа дол¤ нещасних коней на долю людей, ¤ких велика в≥йна просто ламала, нищила, не залишаючи й пам'¤т≥? ≤ котилас¤ ц¤ в≥йна дал≥ ”крањною, немов шалене божев≥лл¤: Ђ рекотом потр¤саЇ планету страшний рос≥йський мужик. «емл¤ ”крањни д≥днить в≥д тупоту орд революц≥њ. рицевими дорогами у далеч≥нь несутьс¤ поњзди. «а обр≥¤ми моргають заграви пожеж ≥ розливаютьс¤ сердит≥ рокоти гарматних передгром≥вї. ≤ що принесла ц¤ заграва ”крањн≥? Ѕезвладд¤, сваволю безк≥нечних орд Ђреволюц≥онер≥вї, ¤к≥ забирали силою все, що ще залишалос¤ т≥льки в сел¤нському господарств≥. —мерт≥ син≥в та чолов≥к≥в, втрату коханих, руйнуванн¤ сел¤нських родин, братовбиство... „и принесли вони спод≥вану волю? ѕринесли щаст¤ й добробут? Ќ≥. Ќатом≥сть наплодила революц≥¤ таких перевертн≥в, ¤к ћаксим, про ¤кого нав≥ть мати ћар≥¤ з≥ страхом думали: Ђќх, ¤к≥ у нього оч≥! ƒитино, дитино! як≥ в тебе оч≥! „ервон≥, а у батька твого син≥ були.ї ≤ п≥шли ц≥ Ђнов≥ героњї трощити все навколо, а брат≥в своњх власних гноњти по —иб≥рах, мучити голодом, вбивати власними руками.
яким чином було створено голод в ”крањн≥ у тридц¤ть третьому роц≥? як могло вигибнути з голоду населенн¤ такоњ плодючоњ земл≥? ому це було потр≥бно й нав≥що? ’то наказав вивезти ≥з крањни увесь хл≥б дл¤ Ђпотреб революц≥њї? ћи тепер уже не зможемо дати остаточноњ в≥дпов≥д≥ на це питанн¤, але припускаЇмо, що населенн¤ в≥льнолюбивоњ земл≥ просто таким чином було поставлене на кол≥на, а точн≥ше, покладене на цвинтар, позбавлене голосу й вол≥. ћерли з голоду люди, ц≥лими селами лежали по своњх хатах, разом з≥ своњми д≥тьми, своЇю над≥Їю, поки панували скр≥зь свав≥льн≥ максими, випещен≥ в барвах революц≥њ, позбавлен≥ сов≥ст≥ й людських почутт≥в.
—трашна картина житт¤ в ”крањн≥ постаЇ на стор≥нках роману —амчука Ђћар≥¤ї, картина нищенн¤ нац≥њ. ≤ тому пророчо й зболено звучать наприк≥нц≥ твору слова √ната, ¤кий став ченцем: Ђ—лово моЇ, Ч казав в≥н, Ч не дл¤ вас. —лово моЇ дл¤ мертвих ≥ ненароджених. —лово моЇ прийдучим в≥кам. «ат¤мте, ви, сини ≥ дочки великоњ земл≥... «ат¤мте, гнан≥, принижен≥, зат¤мте, витравлюван≥ голодом, мором!.. Ќема к≥нц¤ нашому життю. √оре тоб≥, знев≥рений, горе тоб≥, виречений самого себе!.. ажу вам правду велику: краще буде —одомов≥ й √оморр≥ в день страшного суду, н≥ж вам, що в≥дреклис¤ й плювали на мат≥р свою!..ї ÷е справжнЇ звертанн¤ до майбутнього покол≥нн¤, тобто до нас, щоб стали справжн≥ми людьми, щоб берегли свою землю, свою мат≥р в≥д плюндруванн¤ й знищенн¤, не допустили б≥льше такого страшного геноциду проти себе.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —амчукa ”ласa
