Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
"ћарi¤" ”ласа —амчука - роман-документ про геноцид украњнського народу (II≤ вар≥ант)
ћабуть, немаЇ б≥льше жодноњ крањни, в ≥стор≥њ ¤коњ було б ст≥льки Ђб≥лихї пл¤м, що л¤кають своЇю жахливою чорнотою, ск≥льки маЇмо њх в ≥стор≥њ ”крањни. ќдним з таких нев≥домих факт≥в нашоњ ≥стор≥њ був голодомор 1932Ч33 рок≥в. –ад¤нська ≥стор≥¤ старанно приховувала, а пот≥м заперечувала факт голодомору Ч ≥сторичного стражданн¤ украњнськоњ нац≥њ, що був в≥домий всьому св≥тов≥. “ому й не дивно, що роман ”ласа —амчука Ђћар≥¤ї, в ¤кому правдиво в≥дображен≥ реальн≥ под≥њ того жахливого часу, ¤кий, до реч≥, був написаний ще в 1933 роц≥, коли була жива пам'¤ть про страшну б≥ду, що сп≥ткала наш народ, був заборонений майже ш≥стдес¤т рок≥в ≥ вийшов друком в ”крањн≥ лише в 1991 роц≥. ÷ей тв≥р став першим художн≥м документом, що в мистецьких образах заф≥ксував небачений злочин проти ц≥лого народу.
ѕравда про т≥ жахлив≥ часи висловлена ”ласом —амчуком щирим сп≥вчутт¤м до людей, житт¤ ¤ких було жорстоко поламане. ”сталене, розм≥рене розумними традиц≥¤ми ≥ працею, житт¤ людей прац≥ було протиставлене недоречност≥, чужор≥дност≥ тих новац≥й, ¤к≥ несла нова влада. Ќе знавши хл≥боробськоњ справи, н≥коли не працювавши, представники новоњ влади почали керувати тими, що з молоком матер≥ впивали в себе любов до земл≥ ≥ вм≥нн¤ працювати. јвтор подаЇ ¤скравий портрет представник≥в новоњ влади, що керували на сел≥: Ђна возах лежать ≥ сид¤ть люди. –озхристан≥ сорочки, загор≥л≥, волохат≥ груди, немит≥ лиц¤, чорн≥, брудн≥ руки...ї Ч дик≥ варвари, руки ¤ких були брудними вже з самого початку.
¬иконуючи план рад¤нськоњ влади, вони спочатку Ђ...рвали, розкидали ≥ топтали (покоси) к≥ньми...ї, пот≥м вимагали в≥д ”крањни ЂхлЇбаї, вивозили його ≥ встановлювали кордони м≥ж –ос≥Їю ≥ ”крањною, щоб хл≥б не повернувс¤ до тих, хто своњм потом поливав його. ј пот≥м те зерно, що не вивезли, звалили в зернопункти, що ще зовс≥м недавно були церквами, а то й просто кинули п≥д в≥дкритим небом, п≥д нещадними дощами ≥ палким сонцем, де воно проростало ≥ цв≥ло. ≤ в≥д цього зерна в≥дган¤ли тих, хто його ростив, тих, хто просто хот≥в њсти, тих, чињ д≥ти вмирали в≥д голоду. ј в той час, коли люди мерли в≥д голоду, в хатах у таких, ¤к ћаксим ѕерепутька, було гам≥рно, ситно й весело. ≤ не брало њх за душу, що њхн≥ батьки, брати й сестри вмирають через таких, ¤к вони. ≤ не л¤кало њх р≥дне село, що завмерло у злов≥сн≥й тиш≥, в ¤к≥й н≥ собака, н≥ птах не озивалис¤, бо њх вже поњли люди, намагаючись вр¤туватис¤. јле њњ плани рад¤нськоњ влади не входила велика к≥льк≥сть украњнц≥в, тому вона Ђдопомагалаї тим, хто не хот≥в помирати, хто боровс¤ з≥ смертю. ј пот≥м звинуватила в усьому с≥льських труд≥вник≥в.
ѕравдивим в≥дтворенн¤м под≥й, сп≥вчутт¤м, що пронизуЇ кожен р¤док роману, траг≥чною ≥ страшною к≥нц≥вкою ”лас —амчук засуджуЇ пол≥тику рад¤нськоњ влади, що спланувала жорстоке винищенн¤ украњнського народу, надто св≥домого, тому непотр≥бного.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю —амчукa ”ласa
