Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
√еноцид украњнськоњ нац≥њ в роман≥ ≤вана Ѕагр¤ного "“игролови"
« великого болю ≤вана Ѕагр¤ного за ”крањну, за њњ знищуваний, тероризований народ народивс¤ у 1943 роц≥ роман Ђ“игроловиї. ѕеребуваючи у ЅјћЋј√у, а пот≥м ут≥каючи з концтабору, письменник виношував задум твору, ¤кий би найб≥льш максимально в≥дтворив блуканн¤ по св≥ту украњнського народу. ¬ Ђ“игроловахї письменник створюЇ образ √ригор≥¤ ћногогр≥шного, ¤кий Ї майже дв≥йником ≤вана Ѕагр¤ного, нос≥Їм думок ≥ почутт≥в автора.
ќдна з найголовн≥ших рис √ригор≥¤ ћногогр≥шного Ч його щира любов до Ѕатьк≥вщини Ч ”крањни, до свого нещасного народу. √≥рк≥ роздуми охоплюють ћногогр≥шного, коли в≥н њде до ’абаровська поњздом, що Ђвозить дрова ≥ лесї: Ђ√ригор≥Їв≥ здавалось, що в≥н потрапив додому. ¬агон говорив ус≥ма д≥алектами його Ч √ригор≥Ївоњ Ч мови: полтавським, херсонським, черн≥г≥вським, одеським, кубанським, харк≥вським... Ѕа, тими д≥алектами говорив весь цей Ђекспресї, ≥ то не т≥льки тепер, а, либонь, прот¤гом ц≥лоњ своЇњ ≥стор≥њ. ќсновний контингент його пасажир≥в Ч ”крањна, ота з≥рвана з м≥сц¤ ≥ розкидана по вс≥х св≥тах Ч поза геттю. ≤ хоч цей Ђекспресї ходив за маршрутом Ђ¬ладивосток Ч ћоскваї, але то була своњм мовним ≥ п≥сенним фольклором та й вс≥м ≥ншим Ч ”крањна. ≈кстеритор≥альна ”крањна. ”крањна без Ђстерна ≥ в≥трилї. “ут √ригор≥й слухаЇ сумн≥ спов≥д≥ обдурених владою земл¤к≥в-зароб≥тчан, ≥ голова його паморочитьс¤ в≥д болю ≥ гн≥ву: Ђ“е, що в≥н почав був забувати, Ч ц≥ла ота трагед≥¤ його народу, Ч навалилось на нього вс≥м т¤гарем, кидаючи серце, мов м'¤ч, у вс≥ боки.
”с¤! ”с¤ його ¬≥тчизна ось так Ч на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корост≥ у бруд≥... розпач≥! голодна!., безвих≥дна!.. Ѕезперспективна!.. —тискав зуби, аж-но набр¤кли щелепиї.
якого болю завдаЇ розпов≥дь старого ћороза Ђпро м≥сто каторги, про пекло нов≥тн≥х канальських роб≥т, вигачуване кост¤ми украњнськимиї, Ч про омсомольськ, про безл≥ч затероризованого, на пов≥льну смерть приреченого люду, а надто про силу-силенну Ђсвоњх людейї Ч земл¤к≥в з далекоњ ”крањни, про голод ≥ цингу, про надлюдськ≥ терп≥нн¤ ≥ труд каторжний, а надто взимку, при 50-градусному мороз≥, нап≥вголих, нап≥вбосих людей, чесних трудар≥в Ч полтавських та катеринославських, та херсонських Ђкуркул≥вї, Ђдержавних злод≥њвї, суджених Ђза колоскиї, тих, кого бачив ћногогр≥шний у черев≥ поњзда-дракона.
” зац≥пен≥нн≥ припадаЇ оком √ригор≥й до барака, де охоронник обливаЇ брудною лайкою д≥вчат-нев≥льниць, ¤к≥ пил¤ють дрова ≥ сп≥вають журливими голосами украњнську п≥сню, н≥би скаржатьс¤ холодному сиб≥рському небу. ј т≥ вродлив≥, але стомлен≥, змарн≥л≥ д≥вчата, ¤ких побачив герой у ресторан≥ Ч Ђдочки розкуркулених батьк≥в, розкиданих по сиб≥рах! ÷е ж вони, вт≥каючи, р¤туютьс¤! –¤туютьс¤ в≥д холоду ≥ голоду. ¬≥д безправ'¤ ≥ смерт≥, Ч р¤тують житт¤ ц≥ною краси ≥ молодост≥, ц≥ною чест≥ ≥ материнського щаст¤...ї
ј ск≥льки ще людей гине в ”крањн≥, страждаЇ ≥ мучитьс¤!
¬ уста свого геро¤ вклав ≤ван Ѕагр¤ний палкий протест проти геноциду украњнськоњ нац≥њ, проти будь-¤коњ жорстокост≥, в≥д ¤коњ може постраждати людина.
по тем≥:
категор≥¤: украњнська л≥тература / твори за творч≥стю Ѕагр¤ного ≤вана / геноцид украњнськоњ нац≥њ в роман≥ ≤вана Ѕагр¤ного "“игролови"
