Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
ѕроблема украњн≥зац≥њ у драм≥ ћиколи ул≥ша "ћина ћазайло"
ƒрама "ћина ћазайло", що була написана у буремн≥ ≥ хвилююч≥ роки п≥сл¤революц≥йного економ≥чного ≥ культурного в≥дродженн¤ ”крањни, - надзвичайно актуальний тв≥р дл¤ нашого народу, оновленого под≥¤ми нац≥онального пробудженн¤. Ќевмолимий прес економ≥чних проблем вичавлюЇ з наших ослаблених тотал≥таризмом душ ус≥ сили ≥ замулюЇ щедр≥ витоки нац≥ональних поривань, ¤к≥ напувають ц≥лющою джерелицею наш дух. Ќаша св≥дом≥сть м≥зерн≥Ї. ” в≥дчањ ч≥пл¤Їмось за стар≥ догми й ≥дењ, намагаючись зберегти отой болот¤ний спок≥й, ≥ не в≥дчуваЇмо, що там - лише бездиханн≥сть склеп≥в. “ож поверн≥мось до сонц¤, до св¤тост≥, до р≥дних виток≥в! Ћишаймо, ¤к од¤г, з ¤кого виросли, панцир≥ бездуховност≥ ≥ безнародноог≥, шматт¤ м≥щанськоњ св≥домост≥!
„и це ун≥кальн≥сть нашоњ ≥стор≥њ, чи невблаганна законом≥рн≥сть, чи письменницький ген≥й, але драма "ћина ћазайло" ц≥Їю своЇю сутн≥стю кричить ≥ звертаЇтьс¤ саме до нас, сучасник≥в, засуджуючи ф≥л≥стерську обмежен≥сть нашого украњнського м≥щанства. “емою твору Ї ставленн¤ шов≥н≥стичного ≥ патр≥отичного табор≥в до проблеми украњн≥зац≥њ в пер≥од непу, що так нагадуЇ сьогоденн¤.
√оловний герой твору ћина ћазайло з ком≥чною ц≥леспр¤мован≥стю намагаЇтьс¤ зм≥нити своЇ пр≥звище на б≥льш благозвучне, на його думку, рос≥йське. ÷¤ нервова ≥ ¤кась надзвичайно перес≥чна людина - суц≥льний нац≥ональний н≥г≥л≥ст, ¤кий, безмежно ненавид¤чи св≥й народ, переростаЇ в монстра* –≥шенн¤ зм≥нити пр≥звище викликаЇ неоднозначну реакц≥ю в с≥м'њ ћазайл≥в: до розв'¤занн¤ пекучоњ проблеми залучаютьс¤ близьк≥ ≥ далек≥ родич≥. Ќепримиренну позиц≥ю на захист р≥дного пр≥звища займаЇ ћок≥й - син ћини. ¬≥н вин¤тковий украњноф≥л, хоча, на мою думку, де¤ка "заземленн≥сть" власне на питанн¤х р≥дноњ мови ≥ культури робить цей образ однобоким. јле це - виклик сусп≥льству, ¤ке в нац≥ональних питанн¤х дуже часто чинить несправедливо. ѕсихолог≥чно зламати ћок≥¤ намагаЇтьс¤ тьот¤ ћот¤, ¤ку терм≥ново викликають з урська, њњ в≥дверто расистська платформа грунтуЇтьс¤ на великодержавницьких шов≥н≥стичних твердженн¤х, ¤к≥ викликають в≥дразу своЇю непробудною темр¤вою й ≥дейною обмежен≥стю. √острота гротескно забарвлених конфл≥кт≥в ≥ сутичок наростаЇ. ћина домагаЇтьс¤ зм≥ни пр≥звища на милозвучне ћазЇн≥н, хоча ¤вно його ≥де¤ зазнаЇ поразки через свою вбог≥сть на фон≥ безмежж¤ нац≥онального поклику св≥домост≥ ћок≥¤ ≥ його однодумц≥в.
“а досить неспод≥вано ви¤вл¤Їтьс¤ розв'¤зка ћину, ¤кий вважав своЇ украњнське пр≥звище перепоною на шл¤ху до блискучоњ кар'Їри, зв≥льн¤ють з роботи за 4< систематичний оп≥р украњн≥зац≥њ". ”крањнська ≥де¤ перемогла. јле вражаЇ те, що реальна перемога забезпечуЇтьс¤ чиновницькою директивою. Ќевже через директиви може утвердитис¤ нац≥ональна ≥де¤? ƒ¤дько “арас, нац≥онал≥ст ≤ однодумець ћок≥¤, робить неспод≥ваний ≥ парадоксальний висновок, що украњн≥зац≥¤ - це спос≥б ви¤вити нац≥ональне св≥домих, а пот≥м њх знищити. ƒ≥йсно, ≥стор≥¤ пот≥м "грала" за цим сценар≥Їм п≥д кер≥вництвом "великого" режисера —тал≥на.
“ож хай перемога нац≥ональноњ ≥дењ не залежить в≥д постанов, указ≥в ≥ директив. ¬пускаймо њњ в свою душу, св≥й розум, своЇ житт¤ без примус≥в! “≥льки тод≥ вона щедро обдаруЇ наш народ своњм теплом ≥ св¤т≥стю.
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ул≥ша ћиколи
