Шкільний (учнівський) твір:
Лицар української ідеї (життя і творчість Олега Ольжича)
Олег Ольжич - син відомого поета Олександра Олеся. Батько, ніби передчуваючи сумну долю свого первістка, писав у "Колисковій":
Стану я казки казати
Та співать пісні,
Щоб ти щастя міг зазнати
Хоч в дитячім сні.
Життя Олега Кандиби тривало 36 років. Усього 36 років... Мало, але гідно й яскраво прожила ця хоробра людина, лицар, правдошукач, який завжди йшов прямо, ні на крок не звертаючи вбік, не шукаючи компромісів із совістю.
За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п'ять написав п'єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. Родина мусила емігрувати. І тільки за межами Батьківщини хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної держави України. Але для цього треба стати на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної. Тому юнак вирішує стати членом Організації Українських Націоналістів і пов'язує життя з боротьбою за національне визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою творчістю, дібравши собі літературний псевдонім Ольжич, тобто син Олега, київського князя, який згадується в літописах як "Ольг". Цей псевдонім говорить про те, що Олег завжди відчував себе киянином, українцем.
Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім'я національного визволення України. Ліричний герой його творів - це людина-борець, лицар, мужній, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до бою. У поезії "Захочеш - і будеш" є рядки:
В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
Метафора "зрослась небезпека з відважним життям", на мою думку, підкреслено те, що існування людини-борця завжди балансує на грані між життям і смертю. І вижити допомагає ота "невідгадана сила" - сила духу. Поет дає пораду своїм однодумцям:
Навчишся надать блискавичність думкам
і рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам-на-сам.
З своїм невблаганним сумлінням.
Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняти:
Любов і творчість, туга і порив,
Відвага і вогонь самопосвяти!
У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші "Присвята" він писав:
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім'я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати.
На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в'язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з'явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.
Дивись інші твори за творчістю Ольжича Олега
