Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
‘≥лософ≥чн≥сть л≥рики ќлега ќльжича
ѕоез≥¤ борц¤ за волю ”крањни ќлега ќльжича надзвичайно лакон≥чна й динам≥чна. «даЇтьс¤, що ф≥лософським роздумам над проблемами бутт¤ в них немаЇ м≥сц¤. ѕроте, читаючи кожен тв≥р поета, замислюЇшс¤ над його глибоким зм≥стом, ≥ те, що залишилось недосказаним чи завуальованим, розкриваЇтьс¤ за допомогою у¤ви, показуючи пр≥рву почутт≥в ≥ думок, ¤кими переймавс¤ ќлег ќльжич.
—имволом такого баченн¤ минулого за допомогою у¤ви Ї р≥нь (так називалась перша зб≥рка поета ≥ в≥рш, ¤кий у нењ ув≥йшов). ѕобачивши "суху ≥ с≥ру" р≥нь, л≥ричний герой твору, з≥мкнувши в≥њ, у¤вив минуле м≥сцевост≥, де в≥н знаходивс¤, ≥ вона наповнилась дл¤ нього ≥ншим зм≥стом:
≤ раптом чуЇш силу вод рвучку
“а р≥зк≥сть в≥тру, що над ними в≥¤в.
” в≥рш≥ "–≥нь" звучить ф≥лософська ≥де¤ в≥дносност≥ простору ≥ часу. “ака медитативн≥сть л≥рики ќльжича маЇ приховану мету ≥ символ≥чний зм≥ст. ѕ≥д р≥нню можна розум≥ти знесиленого в борн≥ за волю ”крањни во¤ка, що знев≥ривс¤ в правильност≥ обраного шл¤ху. ѕогл¤д в ≥стор≥ю заставл¤Ї його розправити крила, в≥дчути силу ≥ порив дл¤ нових крок≥в, нових звершень.
ѕродовжуЇ ≥дею в≥дносност≥ всього земного в≥рш "√алли". ѕереможц¤м, ¤к≥ скорили св≥т, "також судилос¤ розбитьс¤". „асо-просторов≥ меж≥ окреслен≥ в поез≥њ словами "колись ≥ десь". ÷е означаЇ, що переможц≥ повинн≥ задуматись над своњми д≥¤ми, адже несправедлив≥сть у ставленн≥ до ≥нших маЇ бути покарана.
ѕродовжуЇ цю тему цикл "Ќезнаному во¤ков≥" (≥з зб≥рки "¬еж≥"). ” людин≥ ќльжич бачить "нерозгадану силу". ¬она, на його думку, ¤кщо захоче,, може ≥ не коритись наказов≥, ставши "сам на сам" "з своњм невблаганним сумл≥нн¤м". —то¤ти недбало на краю "блакитноњ чаш≥ безодн≥", ризикуючи своњм житт¤м, - це, дл¤ ќльжича, найб≥льша насолода, найп'¤нк≥ший "водограй", найзапов≥тн≥ша мр≥¤.
Ќ≥чого й н≥хто не може "стиснути" мр≥ю людини, спинити њњ порив. ѕро це знову ≥ знову пише ќльжич у в≥рш≥ "ясне мерехт≥нн¤ к≥на". ≤стор≥¤ визвольних змагань знову ≥ знову повторюЇтьс¤, н≥би повертаютьс¤ кадри к≥ностр≥чки. Ћюдина, переживши прот¤гом ≥стор≥њ людства безл≥ч перевт≥лень, залишаЇтьс¤ "в≥чною й одною", адже њњ весь час не покидаЇ ≥де¤ "змаганн¤ пориву". ѕогл¤д в ≥стор≥ю, а за фахом ќлег ќльжич був ≥сториком ≥ археологом, даЇ людин≥ крила дл¤ нових злет≥в;
≤, ¤к у в≥ках, вкритих пилом,
—тають до старого двобою
“воЇ уродливе т≥ло,
“во¤ незборена вол¤.
ќтже, проанал≥зувавши к≥лька в≥рш≥в ќльжича, ми вид≥лили в них р¤д надзвичайно важливих ф≥лософських проблем, замислитись над ¤кими маЇ ≥ сучасна людина. ÷е проблема в≥дносност≥ простору ≥ часу, проблема незм≥нност≥ людських поривань прот¤гом ≥стор≥њ, проблема людськоњ вол≥, висловлена словами ќльжича "захочеш - ≥ будеш!".
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ќльжича ќлега
