Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
∆итт¤ ≥ творч≥сть ™вгена ѕлужника
≤м'¤ ™вгена ѕлужника далеко не вс≥м в≥доме. ≤ тому, що поет працював пор≥вн¤но недовго, ¤кихось 12 рок≥в, видавши всього дв≥ книги в≥рш≥в - "ƒн≥" (1926) та "–анн¤ ос≥нь" (1927), - ≥ тому, що за певних умов його ≥м'¤ майже 20 рок≥в не згадувалось. ≤ лише коли в 1996 роц≥ вийшла з друку його зб≥рка "¬ибран≥ поез≥њ", сучасники змогли г≥дно оц≥нити ™вгена ѕлужника.
ѕоез≥¤ поета - ¤вище надзвичайно складне, бо Ї у н≥й ≥ в≥ра, ≥ сумн≥ви, ≥ печаль. ÷е л≥рика того ≥нтел≥гента, що не без сумн≥в≥в та вагань приймав новий лад, нову соц≥ал≥стичну ≥деолог≥ю, нов≥ форм≥ ≥ пор¤дки житт¤. “ворчий шл¤х починав ѕлужник у самому розпал≥ занепадництва в сусп≥льному та л≥тературному житт≥, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не настроювала на оптим≥стичний лад - ≥ витворивс¤ поет такий, ¤к в≥н Ї. –азом з тим ѕлужник - поет сильний, ориг≥нальний, мисл¤чий, що н≥кого не насл≥дував ≥ н≥ в кого не позичав н≥ слова, н≥ натхненн¤.
” 1923 роц≥ у кињвськ≥й газет≥ "Ѕ≥льшовик" та журнал≥ "√лобус" з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ в≥рш≥, п≥дписан≥ псевдон≥мом - антемир¤нин. ÷е були в≥рш≥ про ∆овтень, про г≥рник≥в –ура, про дружбу роб≥тник≥в ≥ сел¤н. ј через два роки з'¤вилась книжка "ƒн≥", про ¤ку багато говорилос¤ ≥ писалос¤ в прес≥.
«б≥рка "ƒн≥" в≥дкривалас¤ промовистим еп≥графом з “ичини: "...як страшно! Ћюдське серце до краю об≥дн≥ло", а також в≥ршем, що був своЇр≥дним творчим кредо поета, де брин≥ли в≥ра ≥ над≥¤: майбутнЇ буде сповнене прац≥, любов≥, в≥ри:
я знаю:
ѕерекують на рала меч≥.
≤ буде родюча земл¤ -
Ќе ц¤.
≤ будуть одн≥ ключ≥
ќдмикати ус≥ серц¤.
“а при всьому тому у коротких м≥н≥атюрах зб≥рки "ƒн≥" Ї немало сумних, траг≥чних образ≥в ≥ картин, сповнених надриву ≥ болю - ¤к сел¤нськ≥ сини гинули в революц≥ю; до того ж тут немаЇ уточненн¤ - хто ≥ за кого... ” них в≥дбивс¤ ≥ сусп≥льний настр≥й, пов'¤заний ≥з суперечност¤ми непу, ≥ власн≥ настроњ хворого поета, ¤кий без особливого захопленн¤ спостер≥гаЇ сучасне ≥ чекаЇ на майбутнЇ. ” такому дус≥ ≥ написано поему "√ал≥лей", ¤ку за настроЇм можна пор≥вн¤ти з поемою ћ. –ильського " р≥зь бурю ≥ сн≥г". ’арактерно, що у в≥ршах ≥ в поем≥ кр≥зь траг≥зм ≥ сумн≥ картини пробиваЇтьс¤ в≥ра в майбутнЇ:
“а знаю, в≥рю - через дн≥ ≥ муку
ќсь п≥дпереже землю мить така,
≤ над базаром стисне мр≥йну руку
”певнена долонь роб≥тника.
ќсобливе м≥сце у творч≥й спадщин≥ ™вгена ѕлужника займаЇ поема " ан≥в" - наскр≥зь ф≥лософ≥чна, пронизана думою про майбутнЇ. јвтор малюЇ реальн≥ картини сучасного ≥ у¤вного майбутнього в оптим≥стичному дус≥. «а ф≥лософськими обр≥¤ми, об'Їмн≥стю погл¤ду на людей ≥ св≥т поема далеко перевищуЇ середн≥й р≥вень тогочасноњ поез≥њ. ћоже, саме тому вона лишилас¤ майже непом≥ченою. ” н≥й змальовуЇтьс¤ дол¤ села, загалом р≥дноњ крањни одразу ж п≥сл¤ революц≥њ ≥ кидаЇтьс¤ погл¤д у майбутнЇ.
«а¤вл¤ючи, що житт¤ м≥н¤Ї форми, що йде боротьба за нове з≥ старим, в≥н не забув сказати ≥ про реальн≥ зм≥ни:
ј вже й ƒн≥про не той... ¬же ≥ пороги
ќсь-ось од¤гнуть в крицю та гран≥т...
Ќаступна книга "–анн¤ ос≥нь" в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д "ƒн≥в" своЇю тональн≥стю, у н≥й менше траг≥зму ≥ мотив≥в жертовност≥. «деб≥льшого це коротеньк≥ в≥рш≥-роздуми, мета ¤ких - знайти позиц≥ю ≥ певний спок≥й у житт≥. „асто це була позиц≥¤ сам≥тника ≥ в≥длюдника, людини хвороњ, що маЇ багато часу на м≥ркуванн¤ ≥ мало практично д≥Ї. «вичайно, наш сучасник не под≥л¤тиме ц≥Їњ позиц≥њ. јле у "–анн≥й осен≥" ми знаходимо ≥скри справжньоњ поез≥њ, ¤к≥ можуть вдовольнити найтонших поц≥новувач≥в.
ѕлужник н≥коли не був ворожий новому ладов≥, а його ≥нтел≥гентськ≥ побоюванн¤ н≥вел¤ц≥њ ≥ндив≥дуальност≥ були безп≥дставними. ” кращих в≥ршах в≥н розум≥Ї це:
Ќехай комусь с
удивс¤ довший
Ўл¤х до останньоњ меж≥,
—в≥й коротенький перейшовши,
Ќе нар≥катиму, - ¤ жив!
„ас кликав до д≥¤нн¤, ≥ ѕлужник зважаючи на свою н≥бито малорухом≥сть, д≥¤в ≥ робив дуже багато. ѕ≥сл¤ "–анньоњ осен≥" в≥н менше звертавс¤ до в≥рш≥в, але написав роман "Ќедуга" ≥ три п'Їси. ” перш≥й з них - "ѕрофесор —ухораб" (1928) йдетьс¤ про перех≥д на б≥к рад¤нськоњ влади кращих представник≥в староњ ≥нтел≥генц≥њ ≥ њх боротьбу проти м≥щанського оточенн¤. ѕлужник ви¤вивс¤ одним з найактивн≥ших противник≥в м≥щанства, зокрема кињвського. ¬икриттю цього м≥щанського оточенн¤ присв¤чено наступну п'Їсу - "” двор≥ на передм≥ст≥" (1929). ÷ю ж тему, власне, гострий конфл≥кт двох протилежних ≥деолог≥й в одн≥й родин≥, розкриваЇ ≥ трет¤ п'Їса з умовною назвою "«мова в иЇв≥", ¤ка, на жаль, не збереглас¤.
Ќе побачила св≥ту ≥ трет¤ книга в≥рш≥в ™. ѕлужника "–≥вновага" (1933). –укопис њњ збер≥гс¤, ≥ тепер основн≥ в≥рш≥ з нењ надрукован≥ у "¬ибраних поез≥¤х".
“ак, ™. ѕлужник - син свого часу. ¬≥н, попри вс≥ перешкоди, ≥шов до ос¤гненн¤ мудрост≥ в≥ку. Ўкода, що передчасна смерть спинила його "на поворот≥ до мети".
ƒивись ≥нш≥ твори за творч≥стю ѕлужникa ™вгенa
