Ўк≥льний (учн≥вський) тв≥р:
јвангардистська л≥рика футуриста ћ. —еменка
ѕро украњнський футуризм почали згадувати пор≥вн¤но недавно. ѕроте не сл≥д забувати, що у 10-30 роки XX стол≥тт¤ це була потужна авангардна теч≥¤ у наш≥й л≥тератур≥. ќчолював групу футурист≥в ћихайло —еменко. Ћюдина-блискавка, людина, ¤ка вм≥ла робити мертв≥ петл≥ у поетичному неб≥; людина, ¤ка стверджувалась ≥ вдосконалювалась, розробл¤ючи власний неповторний стиль. –азом ≥з тим поет мав вразливу душу, ¤ку можна пор≥вн¤ти з≥ злетом "несм≥лого" б≥лого метелика (в≥рш "ћетелик").
ѕров≥дним поетичним образом у поез≥њ ћ. —еменка Ї м≥сто. …ого в≥н осп≥вував у к≥лькох поез≥¤х ≥з назвою "ћ≥сто", ц≥ твори мають другу назву за першим р¤дком: "¬дихаю ¤ тонку отруту...", "Ѕлимно ≥ крапно", "—онце осв≥тлювало...", "«ойкно вил≥тали...", "¬еч≥р подощовий...", "ћ≥сто мокре", "ќсь те сте...". ј також у в≥ршах ≥з надзвичайно промовистими назвами, що в≥дображують м≥ську атрибутику: "Ѕудинки", "“ротуар", "”лиц≥", "јсфальт", "¬ кафе". ћихайло —еменко захоплюЇтьс¤ м≥ськими пейзажами, ≥з задоволенн¤м вдихаЇ запах бензину, обожнюЇ швидкий рух, ¤кий в≥н називаЇ "життЇрухом", любить посид≥ти з друз¤ми в кав'¤рн≥, сходити в к≥но, ¤ке входило тод≥ в моду. ” поез≥њ в≥н головним критер≥Їм варт≥сност≥ вважаЇ ориг≥нальн≥сть думки ≥ словесну гру. Ќав≥ть ≥з назв твор≥в ћихайла —еменка можна здогадатись, що в≥н Ї прихильником неолог≥зм≥в. ѕро значенн¤ багатьох таких сл≥в читач легко здогадуЇтьс¤, а над де¤кими доводитьс¤ задуматись. “вори ћ. —еменка тримають читацьку думку у пост≥йному напруженн≥, тому њх ц≥каво читати ≥ анал≥зувати.
¬≥зьм≥мо, наприклад, в≥рш "Ѕажанн¤". “≥льки такий ориг≥нальний митець, ¤к ћихайло —еменко, м≥г поставити таке безглузде, на перший погл¤д, запитанн¤:
„ому не можна перевернути св≥т?
ўоб поставити все догори ногами?
¬и¤вл¤Їтьс¤, що под≥бне "бажанн¤" ћ. —еменко може зд≥йснити сам ≥ не знайдетьс¤ см≥ливц¤, хто посм≥в би йому заперечити. ѕеревертанн¤ св≥ту, зд≥йснене л≥ричним героЇм поез≥њ ћ. —еменка, вигл¤даЇ дещо дивним. ¬≥н ст¤гуЇ м≥с¤ц¤ й даЇ йому "березовоњ каш≥", роздаЇ д≥т¤м з≥рки зам≥сть ≥грашок, а служниц≥ ћаш≥ даруЇ весн¤н≥ берези, щоб њњ покохав ѕетька. ћихайло —еменко любить пост≥йн≥ зм≥ни, пост≥йну динам≥ку. …ого не влаштовуЇ нав≥ть сама природа, в≥н називаЇ њњ "балаганом" ≥ прагне, щоб њњ "чорти вхопили", адже його "бажанн¤" неможливо виконати.
¬≥рш "«апрошенн¤" - це зверненн¤ до прийдешн≥х покол≥нь. ѕоет ус≥м тим, хто хоче його "духа визвать" об≥ц¤Ї показати безл≥ч св≥т≥в "ориг≥нальних ≥ капризних", безл≥ч шл¤х≥в, а також в≥дчинити замкнут≥ двер≥. ћихайлов≥ —еменку вдалос¤ перемогти "вс≥ стих≥њ й дощ≥", тому, звичайно, прогул¤тис¤ з ним вноч≥ було б ц≥каво.
“аку ж ц≥каву прогул¤нку об≥ц¤Ї поет ≥ у другому в≥рш≥ з аналог≥чною назвою "«апрошенн¤". ÷ього разу в≥н пропонуЇ п≥дн¤тис¤ на ЅатиЇву гору, бо там "гарно", "симпатично й р≥знобарвно". ѕоет знаЇ, що дехто дивитьс¤ на футурист≥в "¤к на зв≥р≥в", проте в≥н хоче подолати таке несправедливе ставленн¤ з боку сусп≥льства до нього ≥ його друз≥в, прагне дов≥ри й доброзичливост≥ з боку читач≥в, в≥н пише:
Ћюди ми сильн≥, молод≥, см≥лив≥ -
Ќе боњмось н≥кого й бажаЇмо ус≥м добра.
Ќезважаючи на екзотичн≥сть мисленн¤ ћихайла —еменка, непримиренн≥сть його натури, його твори мають пос≥сти належне њм м≥сце в л≥тературному процес≥, повернутис¤ до читач≥в ≥ стати предметом широких дискус≥й, адже цей поет став пров≥дною з≥ркою авангардного руху в ”крањн≥, зробив г≥дний внесок у њњ в≥дродженн¤, ¤ке згодом назвали "розстр≥л¤ним".
